Постанова № 58944067, 21.06.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року м.Житомир справа № 806/473/16

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гуріна Д.М., суддів Капинос О.В., Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Матвєєва В.К.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_1,

представника третьої особи ОСОБА_2,

позивач у судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання дій протиправними, зобов'язання прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги

встановив:

28 березня 2016 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 із позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги.

Ухвалами судді Житомирського окружного адміністративного суду 31 березня 2016 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

У позовній заяві ОСОБА_3 вказав, що він проходив дійсну військову службу у збройних силах до 7 вересня 1998 року, під час якої виконував обовязки військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 10 серпня 2015 року йому було встановлено другу групу інвалідності безтерміново, внаслідок захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зважаючи на те, що Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 25 грудня 2013 року №975, йому гарантовано право на отримання грошової допомоги, вважає відмову Міністерства оборони України у отриманні одноразової грошової допомоги не обґрунтованою та протиправною. Просить визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням інвалідності другої групи з 23 червня 2015 року внаслідок захворювання, повязаного із виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зобовязати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 25 грудня 2013 року №975.

Під час розгляду справи позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, яку прийнято судом (а.с.76), відповідно до якої позивач просить: визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у звязку з встановленням інвалідності другої групи з 23 червня 2015 року внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зобовязати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати позивачу, як інваліду другої групи з 23 червня 2015 року внаслідок захворювання, повязаного з виконанням ним обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС одноразової грошової допомоги, у розмірах встановлених частиною 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 25 грудня 2013 року №975, з урахуванням проведених виплат із страхового відшкодування з обовязкового особистого страхування військовослужбовців Міністерства оборони України.

Позивач у судове засідання не зявився. 15 червня 2016 року через канцелярію Житомирського окружного адміністративного суду подав заяву про зміну позовних вимог у пункті 4 прохальної частини заяви просить задовольнити позовні вимоги та розглядати справу у його відсутність (а.с.66).

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити з підстав, що викладені у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.29-32).

Представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 згідно з наказом командира Військової частини А 2090 №191 проходив дійсну військову службу у Збройних Силах України до 7 вересня 1998 року, під час якої виконував обовязки військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі Чорнобильська АЕС), (а.с.13).

Свідоцтвом про хворобу ВЛК Військової частини 33182 від 2 червня 1998 року №139 встановлено, що отримане ОСОБА_3 захворювання ТАК повязано з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.14-15).

Згідно з довідкою Житомирської обласної медико-соціальної експертної комісії №1 від 14 липня 1998 року №025151 ОСОБА_3 встановлено третю групу інвалідності, з 13 липня 1998 року, яка настала внаслідок захворювання повязаного з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.16).

Відповідно до довідки Житомирської обласної медико-соціальної експертної комісії №2 від 10 серпня 2015 року серія 12 ААА №206599 ОСОБА_3 встановлено другу групу інвалідності, безтерміново з 23 червня 2015 року, яка настала внаслідок захворювання повязаного з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.17).

12 серпня 2015 року Управлінням праці та соціального захисту населення Управління праці та соціального захисту Корольовської районної ради м.Житомира позивачу встановлений статус інваліда війни другої групи безтерміново (а.с.18).

Згідно довідки Управління праці та соціального захисту Корольовської районної ради м.Житомира від 13 серпня 2015 року №674 ОСОБА_3, маючи право, як інвалід другої групи, на отримання грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразову грошову допомогу або інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства, не отримував (а.с.19).

На думку позивача він як інвалід другої групи з 23 червня 2015 року набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до чинних статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).

22 грудня 2015 року ОСОБА_3 звернувся із заявою та копіями необхідних документів до Міністерства оборони України, Житомирського обласного військового комісаріату через Житомирський обєднаний міський військовий комісаріат про виплату йому одноразової грошової допомоги що передбачена статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду другої групи з 23 червня 2015 року (а.с.20).

Житомирський обласний військовий комісаріат направив документи (висновок) ОСОБА_3 до Міністерства оборони України для вирішення питання щодо можливості призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги.

16 лютого 2016 року Міністерство оборони України листом №248/3/6/629 повідомило ОСОБА_3 про те, що Міністерство оборони України не має можливості виплатити йому частину одноразової грошової допомоги виходячи з того, що відповідно до статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, що діяла до 1 січня 2007 року) було передбачено державне обов'язкове особисте страхування, зокрема, на випадок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів). З 1 січня 2007 року припинено ліцензування діяльності НАСК «Оранта» з державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців та інших категорій громадян, внаслідок чого стало неможливо проводити зазначені виплати (а.с.21).

23 березня 2016 року у Житомирському ОМВК позивач отримав зазначене вище повідомлення Міністерства оборони України (а.с.22).

Надаючи оцінку правовідносинам у даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон України №2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону України №2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України №2011-XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України №2011-ХІІ. Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Приписами статті 1 Закону України №2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статей 1-2 Закону України №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Нормативними актами, якими врегульовано право на отримання одноразової грошової допомоги на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності, є Закон України №2011-XII та Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 25 грудня 2013 року №975.

Згідно з пунктом 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Пунктом 12 Порядку №975 визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви позивача листом Міністерства оборони України від 16 лютого 2016 року ОСОБА_3 повідомлено про відсутність у нього права на виплату вказаної допомоги та повернуто документи.

Наведені обставини дають суду підстави для висновку, що розгляд заяви та документів ОСОБА_3 22 грудня 2015 року відбувся без дотримання процедури, визначеної Порядком №975. Тобто, відповідач у встановленому порядку звернення позивача з доданими документами не розглянув та не прийняв відповідного рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачу, чим допустив порушення права позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів і прийняття відповідного рішення з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку №975.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач просить визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги та зобовязати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням інвалідності другої групи з 23 червня 2015 року внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, хоча зі змісту позовної заяви вбачається та встановлено судом, що заява позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги не була розглянута відповідачем у звязку із порушенням встановленого законодавством порядку розгляду, відповідно дане питання не вирішувалося Міністерством оборони України та рішення щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги або про відмову у такій виплаті не приймалося.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У відповідності до пункту 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Згідно зі Рекомендацій Комітету ОСОБА_4 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Ураховуючи обумовлене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Верховного суду України №13 від 24 жовтня 2008 року, постанові Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015 року справа №К/800/34016/14.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги те, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги або прийняття рішення про відмову у їх видачі, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень.

За наведених обставин суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в частині зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплати йому одноразову грошову допомогу як інваліду другої групи з 23 червня 2015 року внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до Порядку №975.

Натомість, з метою захисту порушених прав позивача, суд, відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає можливим вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Міністерство оборони України розглянути у встановленому порядку та строки заяву та документи ОСОБА_3 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи з 23 червня 2015 року внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до Порядку №975.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 необхідно задовольнити частково.

Керуючись статтями 11, 71, 86, 94, 128, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_3 про виплату одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 25 грудня 2013 року №975.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Д.М. Гурін

Судді О.В. Капинос

ОСОБА_5

Повний текст постанови виготовлено: 29 червня 2016 р.