Рішення № 58943627, 12.07.2016, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/721/2016 Справа № 641/11483/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді- Григор′єва Б.П.

при секретарі- Вакуленко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Харківська міська рада, ТОВ «Авеса», Харківська місцева прокуратура № 5 про визнання права власності, розірвання договору генерального підряду, стягнення авансового платежу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Харківська міська рада, ТОВ «Авеса», Харківська місцева прокуратура № 5 про визнання права власності, стягнення авансового платежу.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він та директор ТОВ «АВЕСА» ОСОБА_3, що діяв на підставі Статуту, досягли двомовності, щодо надання дозволу на будівництво нежитлової будівлі, під складські приміщення, на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 85-А. Зазначена земельна ділянка знаходилась в користуванні ТОВ «АВЕСА» відповідно до договору оренди землі від 16.01.2013 року. Для виконання будівельних робіт було прийнято рішення залучити підрядника ОСОБА_2. Так 14 серпня 2013 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір генерального підряду №1308/2013, відповідно до якого громадянин ОСОБА_2 зобовязався виконати комплекс будівельних та опоряджувальних робіт нежитлової будівлі під складські приміщення, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 85-А, здати її введення в експлуатацію. Договір був укладений на строк до 1 квітня 2015 року. На сьогоднішній день Відповідач будівельні та опоряджувальні роботи виконав, але введення зазначених нежитлових будівель в експлуатацію не здійснив та не здав виконані роботи. В результаті проведених будівельних робіт утворилась: нежитлова будівля, загальною площею, 13,2 м2, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 85-А, призначена під складське приміщення. Відтак, на сьогодні у звязку з порушенням Відповідачем своїх обовязків за договором генерального підряду я він не має можливості ані ввести будівлю в експлуатацію, ані зареєструвати в належному порядку за собою право власності на цю нежитлову будівлю. Більше того, відповідно до умов договору він оплатив роботу Відповідача в повному обсязі наперед. Відповідачем не було виконано робіт на 300000 тисяч гривень, які Відповідач повинен йому повернути. В зв*язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, надавши до суду пояснення, в яких визнав позовні вимоги щодо розірвання договору генерального підряду, оскільки він не має можливості виконати умови визначені в договорі. Заперечував проти стягнення з нього 300000 гривень, оскільки всі будівельні роботи він закінчив. Просив розглядати справу за його відсутності.

Представник 3-ї особи ТОВ «Авеса» надав в судове засідання заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Треті особи Харківська міська рада та Харківська місцева прокуратура № 5 в судове засідання не з*явились, про день та час слухання справи були повідомлений належним чином.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно договору аренди земельної ділянки від 16.01.2013 року, в користуванні ТОВ «Авеса» знаходилась земельна ділянка площею 0,2611 га, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 85-А, кадастровий номер 6310136900:01:022:0007.

14 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір генерального підряду №1308/2013, відповідно до якого громадянин ОСОБА_2 зобовязався виконати комплекс будівельних та опоряджувальних робіт нежитлової будівлі під складські приміщення, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 85-А, здати її введення в експлуатацію. Договір був укладений на строк до 1 квітня 2015 року.

В результаті проведених будівельних робіт утворилась: нежитлова будівля, загальною площею, 13,2 м2, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 85-А, призначена під складське приміщення.

Згідно звіту про проведення технічного обстеження стану існуючих будівельних конструкцій самовільно побудованої нежитлової будівлі літ. «А-1» по вул. Плеханівській 85-а у м. Харкові та можливості їх подальшої експлуатації ТОВ «Інвест-Харків» 25.01.2016 року наданий висновок, що при виконанні рекомендацій та дотриманні в процесі подальшої експлуатації архітектурно-будівельних, протипожежних і санітарних норм експлуатація нежитлової будівні літ. «А-1» по вул. Плеханівській 85-а в м. Харкові є можливою.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може бути укладений на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Приписами статті 838 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обовязків за договором підряду, а перед замовником за порушення субпідрядником свого обовязку.

Відповідно до ст. 876 Цивільного кодексу України, власником обєкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник. Якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до ч. 1. Ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності, відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України становлять три складові, право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р., обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначене вище нежитлова будівля відносяться до об'єктів нерухомого майна, тобто до об'єктів, право власності на які підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст.331 ЦК України, ст.376 Цивільного кодексу України суд має право визнати право власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст.331 Цивільного Кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва створення майна. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Якщо право власності на нерухоме майно підлягає державної реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року №1952-IV передбачено, що обовязковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до п. 10 п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ №703 від 22 червня 2011 р документам, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зокрема є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного захисту цивільного права є його визнання.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Відповідно до п. 1 частини 1статті 611 Цивільного кодексу Україниу разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

У разі істотного його порушення договір на вимогу однієї із сторін розривається за рішенням суду.

Таким чином вимоги позивача щодо розірвання договору генерального підряду від 13.08.2013 року та визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю загальною площею 13,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків вул. Плеханівська 85-а знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 5статті 653 ЦК України,якщо договір розірваний у зв'язку з його істотним порушенням однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Правочин, укладений сторонами, є договором підряду на проектні та пошукові роботи, до якого, згідно з частиною 2статті 887 ЦК України, застосовуються положення цьогоКодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Загальних положень про підряд, викладених, зокрема, в частині 2статті 852 ЦК України, за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідност. 570 ЦК Українизавдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. За змістом вказаної статті завдатком може забезпечуватись тільки дійсне зобов'язання.

Вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 300000 грн. авансового платежу перерахованого за договором генерального підряду задоволенню не підлягають, оскільки зазначена сума не була передбачена умовами договору, позивачем не надано підтвердження щодо фактичного перерахування відповідачу вказаної суми, крім того з пояснень відповідача вбачається, що будівельні роботи ним виконані.

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного , керуючись ст. ст. 316, 319, 328, 331, 386, 509, 526, 530, 837, 838, 876 ЦК України, ст. 10,11,209,212,214- 215, 218, 224-226 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розірвати договір генерального підряду від 13.08.2013 року №1308/2013 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю, загальною площею, 13,2 м2, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 85-А.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може біти переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або в порядку ч.1 ст. 294 ЦПК України.

Суддя: ОСОБА_4