Постанова № 58942742, 10.06.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/5955/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2016 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді Музичук Н. Ю.

при секретарі Довбенко Г.В.

за участю позивача ОСОБА_1Є

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського обєднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобовязання здійснити перерахунок і виплату пенсії,

В С Т А Н О В И В :

12 Травня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Рівненського обєднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, в якому просить визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Рівне, які полягають у відмові листом від 29.04.2016 року за №309/10 здійснити перерахунок та виплату їй пенсії за вислугою років, призначеної згідно із с. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», а також зобовязати відповідача здійснити перерахунок та виплату їй пенсії за вислугою років, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати, відповідно до довідки, виданої прокуратурою Рівненської області № 18-239 від 23.03.2016 року, починаючи із 01.01.2016 року без обмеження її максимального розміру.

В позовній заяві зазначила, що із 10 грудня 2010 року їй призначено пенсію за вислугою років у розмірі 90% від суми заробітної плати на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, з цього приводу вона як отримувач пенсії перебуває на обліку відповідача.

З 01 грудня 2015 року змінилась заробітна плата працівників органів прокуратури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів. У звязку з чим, 22 квітня 2016 року вона звернулася до відповідача з довідкою прокуратури Рівненської області № 18-239 від 23.03.2016 року для перерахунку пенсії, про що зазначила у заяві. Листом № 309/10 від 29.04.2016 року у перерахунку пенсії їй відмовлено, оскільки за Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року № 213-VIII з червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів України, зокрема Закону про Про прокуратуру. Вважає своє право на перерахунок пенсії безпідставно порушеним, а тому змушена звернутися до суду.

Ухвалою суду від 13 травня 2016 року відкрите скорочене провадження у справі. Копії ухвали направлені сторонам та запропоновано відповідачу у встановлені строки надати заперечення до адміністративного позову.

Рівненське обєднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області подало суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. Також просить суд призначити справу до судового розгляду за загальними правилами і розглянути її за обовязковою участю представника управління.

Ухвалою суду від 24 травня 2016 року справу призначено до розгляду за загальними правилами, розгляд справи призначений на 10 червня 2016 року.

В судовому засіданні позивач підтримала вимоги позовної заяви, просить суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, посилаючись на надані суду заперечення. Вважає дії відповідача законними, оскільки Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року № 213-VIII з червня 2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних законів, в т.ч. Закону України Про прокуратуру, та такими, що не порушують права позивача.

Дослідивши пояснення сторін, письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 із 10 грудня 2010 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області, правонаступником якого із 01.04.2016 року є Рівненське обєднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області, і їй, відповідно до положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-VІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії) було призначено пенсію за вислугу років, виходячи з розрахунку 90 відсотків розміру заробітної плати, визначеної у відповідній довідці прокуратури Рівненської області. З органів прокуратури позивач звільнилася 25.03.2014 року за власним бажанням.

У звязку з підвищенням заробітної плати відповідним категоріям прокурорсько-слідчих працівників на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно правових актів», з 01 грудня 2015 року підвищено заробітну плату працівникам органів прокуратури, у звязку з чим у позивача виникло право на перерахунок призначеної їй пенсії.

У відповідності з положенням ст. 50-1 Закону Украхїни «Про прокуратуру», на підставі якої призначена пенсія позивачу, передбачено, що у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, призначені працівникам органів прокуратури пенсії за вислугою років підлягають перерахунку.

22 Квітня 2016 року позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років та надала довідку від 23 березня 2016 року № 18-239 про суму заробітної плати на посаді начальника відділу прокуратури Рівненської області, на якій вона працювала на час звільнення, для проведення відповідного перерахунку розміру пенсії.

Листом № 309/10 від 29 квітня 2016 року Рівненське обєднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області повідомило позивача про відмову у проведенні перерахунку пенсії, пославшись на відсутність для того підстав, а саме, на положення пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, згідно яких з 01 червня 2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема «Про прокуратуру» та ін., тому із 01.06.2015 року відсутні законодавчі підстави для перерахунку пенсій, призначених відповідно цього закону.

Суд вважає, що дії відповідача по відмові у перерахунку позивачу пенсії за вислугу років є протиправними, оскільки обмежують її конституційні права.

Відповідно достатті 1 ОСОБА_4, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Згідно з частини другоїстатті 3 ОСОБА_4 Україниправа і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 ОСОБА_4 України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується.

У статті 22 ОСОБА_4 України зазначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 58 ОСОБА_4 України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Пленум Верховного Суду України у пункті 19 своєї Постанови від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» розяснив, що, відповідно до статей 8 та 22 ОСОБА_4 України, не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених ОСОБА_4 України і чинними законами прав і свобод.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено статтею 50-1 Закону «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі Закон № 1789-ХІІ). Редакція зазначеної статті змінювалась.

Згідно з частиною першою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VІ (далі Закон № 3668-VІ), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права. При цьому слід зазначити, що абзацом першим пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VІ було встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Так, відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції Закону № 3668-VІ прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, з 1 жовтня 2011 року положення частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у звязку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ.

В подальшому до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ Законами України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII та «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VII змінювався (зменшувався) розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права, до 70 та 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати відповідно.

Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсії прокурорам регулюють частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у звязку із прийняттям як Закону № 3668-VІ, так і Законів № 1166-VII і № 76-VII, не зазнали змін, змінилася лише нумерація частин цієї статті.

Так, відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у звязку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ).

Ураховуючи наведене, суд вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, оскільки внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення за вислугу років, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є наведені вище частини тринанадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.

При цьому суд звертає увагу на те, що право позивача на перерахунок пенсії за вислугу років передбачене і частиною тринадцятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, який набрав чинності з 15 липня 2015 року. В той же час, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, які мали би бути визначені Кабінетом Міністрів України (частина двадцята статті 86 названого Закону), останнім не визначені, що, крім іншого, є підставою для застосування до спірних правовідносин частини вісімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.

Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону у часі, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 22 ОСОБА_4 України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, повязані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою ОСОБА_4 України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 ОСОБА_4 України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави повязана з ризиком для життя і здоровя, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження: «звуження обсягу прав та свободце зменшення кола субєктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики».

Також Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 зазначив, що «невиконання державою взятих на себе соціальних зобовязань порушує принцип соціальної, правової держави». Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є «складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права».

Відповідно до розяснень, наведених у пункті 2Постанови Пленуму Верховною Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування ОСОБА_4 України при здійсненні правосуддя», оскількиОСОБА_4 України, як зазначено в статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідностіОСОБА_4у всіх необхідних випадках застосовувати ОСОБА_4як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватись наОСОБА_4, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку, що вимоги ОСОБА_1 щодо проведення їй перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків заробітної плати, згідно довідки прокуратури Рівненської області №18-239 від 23.03.2016 року, без обмеження її максимального розміру, починаючи із 01 січня 2016 року, є обґрунтованими та доведеними.

Доводи управління Пенсійного фонду України у місті Рівне, наведені у запереченнях на адміністративний позов, в тому числі із покликанням на обмеження встановлені положеннями ч.15 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», яка втратила чинність із.15.07.2015 року, та абз.6 ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» щодо максимального розміру пенсії, що не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та наведеними у даній постанові нормативними актами.

Згідно вимог частини другої статті 161 КАС України, при прийнятті постанови суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року № 21-348а13, № 21-420а13, від 17 грудня 2013 року № 21-445а13 та № 21-4289а15 від 15 грудня 2015 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11,17-19, 69-72, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Визнати неправомірним рішення Рівненського обєднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, призначеної згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», згідно довідки прокуратури Рівненської області №18-239 від 23.03.2016 року.

Зобов'язати Рівненське обєднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області, код ЄДРПОУ 40373305, здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» пенсії за вислугу років, виходячи із розрахунку 90 відсотків заробітної плати, згідно довідки прокуратури Рівненської області №18-239 від 23.03.2016 року, починаючи із 01 січня 2016 року, без обмеження її максимального розміру.

Рішення суду допустити до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненського обєднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, код ЄДРПОУ 40373305, на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 551,20 грн. на відшкодування судових витрат у виді сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до частини 3 статті 160 КАС України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Якщо була подана апеляційна скарга судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук