Постанова № 58942428, 04.07.2016, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1329/16-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2016 Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Іващенка Ю. А.

при секретарі Мирна Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про стягнення щорічної грошової допомоги до 5 травня,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про стягнення щорічної допомоги до 5 травня.

У позові вказав, що він є інвалідом війни 2 групи. Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому, як інваліду війни II групи, належить право отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, що складає : у 2013 р. 7152 грн., у 2014 р. 7592 грн., у 2015 р. 7592 грн., у 2016 р. 8592 грн. Не зважаючи на це, відповідачами йому було нараховано та виплачено щорічну грошову допомогу до 5 травня : у 2013 р. 2110 грн., в 2014 р. 2250 грн., у 2015 р. 2475 грн, у 2016 р. 2600 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України. Тому вважав такі дії відповідачів протиправними.

На підставі викладеного, позивач ОСОБА_1 прохав суд : визнати неправомірними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо виплати йому як інваліду війни 2 групи разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, меншому , ніж передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобовязати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області здійснити перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни 2 групи за 2013, 2014, 2015, 2016 р.р. у розмірі 8 мінімальних заробітних плат за віком і виплатити йому 21 493 грн. недоплачених коштів за 2013-2016 р.р.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 позов підтримали та прохали його задовольнити.

Представники відповідачів ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області в судове засідання не з»явилися, направивши на адресу суду листи, у яких прохали справу розглядати за відсутності їх представників та в задоволенні позову прохали відмовити.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04.07.2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про стягнення щорічної грошової допомоги до 5 травня, у частині вимог стягнення щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2013, 2014 , 2015 роки залишено без розгляду у звязку з пропуском установленого законом строку звернення до суду.

Зясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус інваліда війни II групи, що підтверджується копією посвідчення інваліда війни серії В-І №002905 від 28.01.2013 року та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни II групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щорічна разова грошова допомога для інвалідів війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є інвалідами війни. Тобто, фактично ця допомога є формою реалізації конституційного права громадян, які є учасниками, ветеранами чи інвалідами війни, на соціальний захист.

Згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату грошової допомоги інвалідам війни - ветеранам війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена пільга.

Поряд з цим, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Враховуючи те, що позивач є інвалідом війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Наділивши інвалідів війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є інвалідами війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист ветеранів війни - інвалідів війни.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 надано тлумачення, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 2 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у 2016 році встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни II групи в розмірі 2600 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2016 року разова грошова допомога до 5 травня виплачена позивачу у розмірі 2600 грн., тобто у розмірі, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 2 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Станом на квітень 2016 року, тобто на час виплати позивачу допомоги, діяла як Постанова Кабінету Міністрів України № 141 від 2 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни II групи в розмірі 2600 гривень так і частина 5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», якою встановлено, що до 5 травня інвалідам війни II групи, виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, при цьому дію цієї норми зупинено не було та іншими Законами, зокрема і Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік», інший порядок її застосування, в частині розміру допомоги, визначено не було.

За таких обставин, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд приходить до висновку, що при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме частина 5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не Постанова Кабінету Міністрів України № 141 від 2 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що виплативши в квітні 2016 року позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 2600 грн., тобто у розмірі що визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 2 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», відповідачі діяли не у спосіб, що передбачений Законом, а тому позовні вимоги позивача є законними та обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати розмір щорічної разової грошової допомоги, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положеннями ч.3 ст.28 зазначеного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. ОСОБА_4 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не має права посилатись на відсутність певного нормативного акту, що визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, при врегулюванні спірних правовідносин, застосуванню підлягає саме ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

На час виникнення спірних відносин є діючою редакція ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни II групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 було визнано неконституційними зміни, внесені до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пунктом 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI.

Статтею 19 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком визначається виключно законами України.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25 грудня 2015 року № 928-VІІІ, встановлено з 01 січня 2016 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у розмірі 1074 грн.

Проте, суд вважає, що вимоги позивача в частині зобов»язання виплатити кошти у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню. Суд зазначає, що такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування недоотриманих сум разової грошової допомоги замість органу, якому надані такі повноваження.

Разом із тим, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради здійснює лише нарахування та перевірку списків осіб, яким необхідно здійснити виплати.

Відповідно до п. 4.6 Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат №147 від 25.04.2006 р. уживати заходи до попередження і погашення сум переплат і недоплат соціальної допомоги , інших грошових виплат покладено на центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області.

Тому суд вважає за необхідне зобов»язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради здійснити перерахунок , а центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня, що є предметом спору по даній справі.

Керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про стягнення щорічної грошової допомоги до 5 травня задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 як інваліду війни 2 групи щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік в розмірі меншому, ніж передбачено ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобовязати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених виплат.

Зобовязати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_5 Ю. А.