Ухвала суду № 58939747, 14.07.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 225/4085/15-ц Номер провадження 22-ц/775/903/2016

Єдиний унікальний номер 225/4085/15-ц Головуючий у 1 інстанції Челюбєєв Є.В.

Номер провадження 22-ц/775/903/2016 Доповідач Корчиста О.І.

Категорія 27

У Х В А Л А

Іменем України

14 липня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Дундар І.О., Тимченко О.О.

за участю секретаря Чуряєва В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційні скарги ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства «Закритий недеверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Дженерал інвестмент ресурсес» на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 10 березня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_1, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Закритий недеверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Дженерал інвестмент ресурсес», Публічне акціонерне товариство «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

В липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку» (далі за текстом ПАТ «ВБР») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, в якому вказує, що 05 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» та Публічним акціонерним товариством «Закритий недеверсикофікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Дженерал Інвестмент ресурс» було укладено договір про надання овердрафту № KKPOD.140338.001, відповідно до якого позичальник отримав кредит у вигляді овердрафту з лімітом у сумі 2 502 189 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11%, з кінцевим терміном повернення до 04 липня 2016 року.

Також вказує, що з метою забезпечення повернення кредиту між ПАТ «ВБР» та ОСОБА_1 05 липня 2013 року було укладено договір поруки № PX039031.140252.001, відповідно до умов якого ОСОБА_1 взяв на себе зобовязання перед позивачем відповідати в повному обсязі по зобовязанням ПАТ «Закритий недеверсикофікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Дженерал Інвестмент ресурс», які виникають з умов кредитного договору від 05 липня 2013 року № KKPOD.140338.001.

Відповідно до умов договору ПАТ «Закритий недеверсикофікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Дженерал Інвестмент ресурс» зобовязаний щомісяця, починаючи з місяця отримання кредиту, частково погашати суму зобовязання згідно графіку погашення кредиту.

Посилаючись на те, що ПАТ «Закритий недеверсикофікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Дженерал Інвестмент ресурс» зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у звязку з чим, станом на 24 червня 2015 року утворилась заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2 164 401 доларів США, прострочена заборгованість за тілом кредиту у сумі 161 599 доларів США, заборгованість по відсоткам в розмірі 15 256 доларів США 80 центів, заборгованість по відсоткам в розмірі 177 229 доларів США 83 цента, пені в розмірі 31 514 доларів США 08 центів, штрафу в розмірі 450 394 доларів США 02 центи, яку просив стягнути з ОСОБА_1 як поручителя за наведеним кредитним договором.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 10 березня 2016 року позовні вимоги ПАТ «ВБР» задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 326 000 доларів та заборгованість по процентам в розмірі 149 132 доларів США 57 центів. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове. Яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «ВБР» відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що позивач не пропустив, передбачений ч.4 ст. 559 ЦК України, шестимісячний строк звернення до суду із зазначеним позовом до відповідача як поручителя за кредитним договором. Також вказує, що надані позивачем роздруківки меморіальних ордерів не відповідають вимогам закону та складають меншу, ніж зазначено в позовних вимогах суму, а також, одержувачем в них зазначено не ПАТ «Закритий недеверсикофікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Дженерал Інвестмент ресурс», а ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро». Крім цього, зазначає, що позивачем не було доведено фактичний розмір наданого кредиту, а також, судом у порушення норм процесуального права, не було зупинено провадження у справі до розгляду іншої справи, що має значення для вірного вирішення спору.

В апеляційній скарзі ПАТ «Закритий недеверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Дженерал інвестмент ресурсес», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове. Яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «ВБР» відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає доводи, тотожні доводам апеляційної скарги ОСОБА_1, а також, вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що на підтвердження надання певних сум кредитних коштів, позивачем надано меморіальні ордери, суми по яким не співпадають із розміром заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_1 та ПАТ «Закритий недеверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Дженерал інвестмент ресурсес» та ОСОБА_5, яка діє в інтересах ПАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат», доводи, викладені в апеляційних скаргах підтримали та просили їх задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ «ВБР» ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності, просив апеляційні скарги відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, що зявились, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПАТ «Закритий недеверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Дженерал інвестмент ресурсес» не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із розясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору про надання овердрафту № KKPOD.140338.001 від 05 липня 2013 року ПАТ «Закритий недеверсикофікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Дженерал Інвестмент ресурс» отримав кредит в розмірі 2 502 189 доларів США, з кінцевим терміном повернення до 04 липня 2016 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11% (т.І, а.с. 15-19; 20-23).

Пунктом 1.2 кредитного договору, встановлено, що кредит надається позичальнику на наступні цілі: рефінансування кредитної заборгованості ПАТ «ЗНВІФ» Дженерал Інвестмент Ресурс» у ПАТ «ПУМБ», поновлення оборотних коштів, надання фінансової допомоги.

У пункті 1.4. кредитного договору закріплено вид кредиту поновлювальна кредитна лінія, при цьому, відповідно до п. 2.3. кредитного договору моментом надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідні рахунки, визначені в заяві позичальника.

Згідно п. 2.4. Кредитного договору період сплати відсотків: з 1-го по 5-е число поточного місяця, починаючи з дати підписання даного Договору. Заборгованість за відсотками погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання даного Договору. При несплаті відсотків у зазначений строк вони вважаються простроченими.

Пунктом 2.5. кредитного договору визначено, що позичальник користується кредитними коштами за графіком зменшення ліміту кредитної лінії.

При невиконанні графіка зменшення ліміту в зазначений строк, починаючи з наступного дня після дати закінчення строку дії ліміту, сума зменшення ліміту вважається простроченою. При цьому, банк призупиняє подальше надання кредиту згідно з п. 3.1.10.

Відповідно до п. 2.7. Кредитного договору було визначено, що розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Пунктом 2.13. Кредитного договору сторони передбачили, що розрахунок пені та штрафів здійснюється банком у валюті кредиту, сплата здійснюється позичальником у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Відповідно до п. 4.2.16. Кредитного договору позичальник зобов'язався у період дії договору направляти на поточний рахунок у банку чисті надходження від господарської діяльності пропорційно до кредитної заборгованості перед банком до загального кредитного портфеля позичальника.

Пунктом 6.1. Кредитного договору визначено, що при порушенні будь-якого із зобов'язань, визначених умовами даного Договору, у т.ч. при порушенні цільового використання кредиту, банк має право змінити умови договору та вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, виконання інших зобов'язань за договором шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, строки виконання яких не настали, строки вважаються такими, що настали в зазначену в повідомленні дату.

Відповідно до п. 6.2. Кредитного договору було передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом банк нараховує позичальнику відсотки в розмірі подвійної процентної ставки, що встановлена в п. 1.1.3. цього Договору, а саме: 22 % річних від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

У пункті 6.4. Кредитного договору сторони визначили, що за порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії банк має право нарахувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення заборгованості за кожний день прострочення.

Крім того, пунктом 6.5. Кредитного договору було передбачено, що банк має право нарахувати позичальнику штраф в розмірі 2, 0 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1.1. цього Договору, у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п. п. 4.2.1., 4.2.6., 4.2.9., 4.2.10., 4.2.11., 4.2.13., 4.2.16., 4.2.17., 4.2.17.1., 4.2.17.2., 4.2.17.3. цього Договору за кожний факт порушення.

Відповідно до п. 6.6. Кредитного договору сторони визначили, що у випадку порушення зобов'язання, передбаченого п. 4.2.6.1., 4.2.7., 4.2.7.1. цього Договору позичальник сплачує банку штраф в розмірі 5 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1.1. цього Договору (за кожний факт порушення), а також відшкодовує документально підтверджені витрати банку, пов'язані з цим порушенням (зокрема, по пов'язані зі сплатою штрафу за перевищення нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента та/або нормативу максимального розміру кредитів, гарантій, порук, наданих одному інсайдеру.

При порушенні позичальником строків платежів за кожним із грошових зобов'язань, передбачених даним Договором, більш ніж за 30 днів, що спричинило звернення банку в судові органи, постачальник виплачує банку штраф, який розраховується за наступною формулою: 1000, 00 грн. + 5 % від суми позову (п. 6.7. Кредитного договору).

Згідно з п. 6.8. Кредитного договору було визначено, що у випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених п. 4.2.14. цього Договору позичальник сплачує банку штраф в розмірі 1000 грн., та належно виконує порушеним ним зобов'язання.

Відповідно до п. 7.1. Кредитного договору він набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим Договором.

Також, судом першої інстанції встановлено, що 05 липня 2013 року між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_1, з метою забезпечення повернення грошового зобовязання за договором про надання овердрафту, був укладений договір поруки № PX039031.140252.001. Згідно з умовами зазначеного договору, відповідач ОСОБА_1 на добровільних засадах несе відповідальність перед банком по зобовязанням позичальника ПАТ «Закритий недеверсикофікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Дженерал Інвестмент ресурс», які виникають з умов договору про надання овердрафту. (т.І, а.с. 41-42)

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що згідно з умовами п.2.5. кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені графіком зменшення ліміту кредитної лінії, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити інші плати, встановлені в графіку. (т.І, а.с. 15).

Також, судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Закритий недеверсикофікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Дженерал Інвестмент ресурс» припинив виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту 05 лютого 2015 року, а зобовязання зі сплати процентів порушив в жовтні 2014 року, тому утворилась заборгованість за кредитним договором. У свою чергу банк звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1, як до поручителя 20 липня 2015 року.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що згідно розрахунку заборгованості за договором про надання овердрафту № KKPOD.140338.001 від 05 липня 2013 року, загальний розмір заборгованості складає 3 000 394 доларів США 73 цента, та яка складається із поточної заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 164 401 доларів США, 161 256 доларів США 80 центів простроченої заборгованості за тілом кредиту, 15 256 доларів США 80 центів поточної заборгованості по відсоткам, 177 229 доларів США 83 цента простроченої заборгованості по відсоткам, пені в розмірі 31 514 доларів США 08 центів та штрафу в розмірі 450 394 доларів США 02 центи. (т.І, а.с. 4; 6-11; 12; 13-14)

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Закритий недеверсикофікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Дженерал Інвестмент ресурс» свої зобовязання за кредитним договором не виконав, що призвело до виникнення заборгованості за цим договором, у звязку з чим на підставі ст. 526, 527, 553, 554, 625, 1050, 1054 ЦК України поручитель несе відповідальність за неналежне виконання зобовязань, при цьому, суд першої інстанції, врахував положення ст. 553 ЦК України та виходячи з цього, прийшов до висновку, що при зверненні до суду з вимогами в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в цілому позивачем не пропущений, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, шестимісячний строк.

В частині вимог про стягнення процентів за кредитним договором, що нараховані позивачем за період з січня 2015 року, суд першої інстанції, виходячи з того, що оскільки початок прострочення щодо сплати процентів за січень 06 лютого 2015 року) по 24 червня 2015 року (дата, до якої розраховано прострочену заборгованість зі сплати процентів) на загальну суму в розмірі 133 875,77 доларів США та 15 256,80 доларів США (поточна станом на час звернення з даним позовом заборгованість зі сплати процентів), дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2 326 000 доларів США та заборгованість по процентам в розмірі 149 132,57 доларів США (за вирахуванням процентів, нарахованих до січня 2015 року в розмірі 43 354,06 доларів США).

Крім цього, вирішуючи питання про стягнення пені та штрафів, суд першої інстанції виходив з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідно до якого, враховуючи, що ОСОБА_1 проживає у м. Донецьку, а пеня та штрафи нараховані, починаючи з 08 жовтня 2014 року, дійшов висновку про наявність підстав для застосування вимог ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та неправомірність нарахування позивачем пені та штрафів у загальному порядку.

Такі висновки суду відповідають вимогам матеріального та процесуального законів.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки повязане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобовязання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обовязку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобовязань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Зазначену правову позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року у справі 6-20цс14.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобовязань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк предявлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як убачається з пункту 1.1.2 кредитного договору, термін користування кредитом визначений до 04 липня 2016 року, пунктами 2.4, 2.5 договору визначено повернення суми кредиту та процентів щомісячно по процентам та за тілом кредиту згідно з графіком.

Як убачається з кредитного договору, чергові платежі за тілом кредиту боржник повинен був здійснювати відповідно до графіку (п.2.4), а процентів з 1-го по 5-те число кожного поточного місяця (п.2.5.), починаючи з дати підписання цього договору, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого ч.4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для предявлення вимог до поручителя.

У разі предявлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобовязання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобовязань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобовязань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Така правова позиція була висловлена у Постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі №6-53цс14 та була врахована судом першої інстанції при вирішенні питання щодо спливу строку предявлення вимоги по зазначеному кредитному договору до поручителя.

Як убачається з виписок по особовому рахунку за період з 05 липня 2013 року по 09 червня 2015 року (т.І, а.с. 24-29) та за період з 01 червня 2014 року по 31 грудня 2014 року (т.І, а.с. 30-31) позичальником не здійснено погашення заборгованості згідно графіку погашення кредитної лінії з 06 лютого 2015 року.

З позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором ПАТ «ВБР» звернувся у липні 2015 року.

За таких обставин, суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо наявності у позивача права вимоги до поручителя з урахуванням шестимісячного строку предявлення такої вимоги відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України дійшов вірного висновку, що такий строк позивачем пропущений не був.

Таким чином, доводі апеляційних скарг про те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що позивач не пропустив, передбачений ч.4 ст. 559 ЦК України, шестимісячний строк звернення до суду із зазначеним позовом до відповідача як поручителя за кредитним договором не знайшли свого підтвердження.

Не знайшли і свого підтвердження доводи апеляційних скарг в частині недоведеності розміру отриманих кредитних коштів та розміру заборгованості за кредитним договором за наступних підстав.

При вирішенні питання про наявність та визначення розміру заборгованості за кредитним договором судом першої інстанції вірно було враховано наявні в матеріалах справи копії заяв Голови ОСОБА_7 ПАТ «Закритий недеверсикофікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Дженерал Інвестмент ресурс» ОСОБА_1 від 05 липня 2013 року, від 11 липня 2013 року, від 25 липня 2013 року, від 01 серпня 2013 року, від 21 серпня 2013 року, від 23 серпня 2013 року, від 09 вересня 2013 року, від 01 листопада 2013 року про видачу частини кредиту згідно кредитного договору № KKPOD.140338.001 від 05 липня 2013 року ПАТ «Закритий недеверсикофікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Дженерал Інвестмент ресурс» на загальну суму 3 416 000 доларів США. (т.І, а.с.20-23), копії меморіальних валютних ордерів (т.І, а.с. 176-179) та розшифровок до них (т.І, а.с.180-183), копії актів перевірки цільового використання кредиту за кредитним договором № KKPOD.140338.001 від 05 липня 2013 року та виписки з особового рахунку (т.І, а.с. 24-29, 30,31, 188-214, 215-234, 235-247, 248-249).

Як убачається зі змісту розрахунку заборгованості, який узгоджується із виписками з особового рахунку, ПАТ «Закритий недеверсикофікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Дженерал Інвестмент ресурс» припинив виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту 05 лютого 2015 року, а зобовязання зі сплати процентів порушив у жовтні 2014 року, у звязку з чим, вбачається, що утворилась поточна заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2 164 401 доларів США, прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 161 256 доларів США 80 центів, поточна заборгованість по відсоткам в розмірі 15 256 доларів США 80 центів, прострочена заборгованість по відсоткам в розмірі 177 229 доларів США 83 цента (т.І, а.с. 24-29, 30,31, 188-214, 215-234, 235-247, 248-249)

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при зверненні до суду з вимогами в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту позивачем не був пропущений передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк, а в частині визначення заборгованості за процентами за кредитним договором, вірно виходив з періоду початку прострочення сплати процентів - січня 2015 року по червень 2015 року на загальну суму в розмірі 133 875 доларів США 77 центів та 15 256 доларів США 80 центів.

При цьому, з приводу доводів апеляційної скарги про те, що наявні в матеріалах справи роздруківки меморіальних ордерів оформлені не належним чином, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 п.1.19-1) Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України;

Відповідно до п.1.13, 5.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21 січня 2004 року №22 під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера (додаток 1); Часткову оплату платіжної вимоги банк оформляє меморіальним ордером, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначає номері дату платіжної вимоги, яку частково сплачено, суму, що залишилася до сплати, та повторює текст, що наведений у реквізиті

«Призначення платежу» цієї платіжної вимоги. Для підтвердження

часткової оплати відповідальний виконавець на примірнику платіжної

вимоги окреслює реквізит «Сума» та зазначає на зворотному боці

дату, суму часткового платежу, засвідчуючи це своїм підписом.

Як убачається з копій меморіальних ордерів (т.І а.с. 176-179) вони містять визначені законом обовязкові реквізити, у звязку з чим, доводи апеляційних скарг про їх неналежне оформлення не знайшли свого підтвердження.

Крім цього, зі змісту вищенаведених меморіальних ордерів вбачається, що ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» зазначений в якості «Одержувача», але відповідно документів, що підтверджують swift-переказ (т.І, а.с. 180-183) вбачається, що вказані грошові кошти, проходячи через ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» надходили до ПАТ «Закритий недеверсикофікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Дженерал Інвестмент ресурс». (т.І, а.с. 180-183)

Таким чином, доводи апеляційних скарг про направлення грошових коштів за даним кредитним договором не на адресу позичальника не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Крім цього, щодо посилань апелянтів на неправомірну відмову у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи до набрання законної сили Шевченківським районним судом м. Києва, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що такі посилання на правильність висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог не впливають та не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України.

Згідно ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.

За таких обставин доводи апеляційних скарг про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволення або відмови у задоволенні позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, сторонами не надано.

Таким чином, апеляційні скарги підлягають відхиленню, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства «Закритий недеверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Дженерал інвестмент ресурсес» відхилити.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 10 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді