Постанова № 58937357, 06.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 380/585/16-п Головуючий у І інстанції Архангельський А.М.Провадження № 33/780/388/16 Доповідач у 2 інстанції МатюшкоКатегорія 147 06.07.2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 липня 2016 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Матюшко М.П. за участю ОСОБА_1, свідка ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Тетіївського районного суду Київської області від 01 червня 2016 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, до адміністративної відповідальності не притягувався,

визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки, -

В С Т А Н О В И В:

Як зазначено в постанові суду, 23.04.2016 року близько 22 години 50 хвилин на АЗО «OiI Boss», що в м. Тетієві, по вул. Цвітковій Київської області ОСОБА_1 керував автомобілем Opel Vivaro, державний номерний знак АІ 3072, в стані алкогольного спяніння, від проходження огляду на стан спяніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

На вказану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову щодо нього та закрити провадження у справі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що 23.04.2016 року він приїхав з ОСОБА_2 на АЗС випити кави, автомобілем керував ОСОБА_2, в той момент коли вони пили каву до них підійшли працівники поліції, які почали вимагати в ОСОБА_1 пройти освідування на стан алкогольного спяніння. З даного приводу він їм пояснив, що він не керував транспортним засобом, та не буде проходити освідування.

Крім того, апелянт вказує, що коли працівники поліції оформляли матеріали про нібито вчинене ним адміністративне правопорушення, забравши його до поліції. При цьому ОСОБА_2 сів на автомобіль та поїхав додому, так як при йому були ключі та реєстраційні документи на транспортний засіб.

Окрім того ОСОБА_1 звертає увагу суду, що як під час оформлення протоколу так і під час дачі пояснень в суді він не заперечував той факт, що приїхав на АЗС автомобілем, а заперечував що керував ним. При цьому як вбачається з постанови суду жоден зі свідків не повідомив суду, що саме він керував автомобілем.

Заслухавши доповідача, ОСОБА_1 в підтримку апеляційних вимог, свідка ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та обєктивне зясування всіх обставин справи, підлягають для зясування питання про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, які мають істотне значення для правильності вирішення справи.

Проте судом першої інстанції допущено неповноту дослідження доказів.

Попереджений за ст. 384 КК України свідок ОСОБА_2 показав в апеляційному суді, що близько 23 години 23 квітня 2016 року він керував автомобілем марки «Опель - автобус», який належить матері його знайомого ОСОБА_1, оскільки останній був в стані алкогольного спяніння і просив його сісти за кермо. Коли вони зайшли в приміщення магазину біля автозаправки, то там перебували працівники поліції, які не повірили йому, а вважали, що за кермом був ОСОБА_1, якого повезли на освідування чи у відділок поліції. Він, ОСОБА_2, сів за кермо «Опеля» і поїхав повернути машину додому ОСОБА_1

В протоколі про адміністративне правопорушення неправильно зазначено прізвище ОСОБА_1, а постановою суду ОСОБА_1 визнаний винним в порушенні п. 2.5 ПДР України, в той час, коли Протокол про адміністративне правопорушення складений внаслідок порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» ПДР України.

Тобто предметом розгляду суду першої інстанції було не порушення п. 2.9 «а» ПДР, а того пункту названих Правил, стосовно порушення яких не складався Протокол.

Беручи до уваги наведене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена, внаслідок чого постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Тетіївського районного суду Київської області від 01 червня 2016 щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя