Рішення № 58936506, 13.07.2016, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 360/1795/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2016 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючого судді ? Унятицького Д.Є.

за участю секретарів - Андрієнко М.О., Хоменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Головне територіальне управління юстиції у Київській області, ОСОБА_5 про визнання заповіту частково недійсним, свідоцтв про право на спадщину недійсними та визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи - Головне територіальне управління юстиції у Київській області, ОСОБА_4 про визнання житлового будинку та земельних ділянок особистою приватною власністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, мотивуючи свої вимоги тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року чоловіка ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належні йому ? частину житлового будинку та ? частину земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 Відповідно до заповіту ОСОБА_6 від 12 травня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 успадкували по ? частині житлового будинку АДРЕСА_2 та по ? частині земельної ділянки площею 0,1212 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за цією ж адресою. Щоб убезпечити себе від поведінки ОСОБА_3, організувати належний догляд та лікування вона змінила місце проживання та дізналася, що будинок їй не належить. Вважає, що будинок належав їй та покійному чоловікові на праві спільної сумісної власності, а оскільки від спадщини не відмовлялась, то має право на частину спадкового майна. Тому просила заповіт ОСОБА_6 від 12 травня 2010 року в частині розпорядження ? частиною житлового будинку АДРЕСА_3 Бородянського району Київської області визнати недійсним; свідоцтва про право на спадщину, видані 08 листопада 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнати недійсними в частині права власності по 5/16 часток спірного житлового будинку та в повному обсязі на земельну ділянку загальною площею 0,1212 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за вказаною адресою, також просила визнати за нею право власності на 5/8 часток спірного житлового будинку та земельної ділянки.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 14 травня 1991 року ОСОБА_6 передано безкоштовно в особисту власність жилий будинок садибного типу з надвірними будівлями по АДРЕСА_4 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за цією ж адресою, відповідно до Постанови Кабінету міністрів УРСР №149 від 30 червня 1990 року «Про передачу громадянам, які переселені з територій, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, жилих будинків в особисту власність». Оскільки житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка по АДРЕСА_5 прийняті ОСОБА_6 у дар від держави, то є його приватною власністю. Тому просив визнати вказані житловий будинок та земельну ділянку особистою власністю ОСОБА_6

В судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 позов підтримали, викладене підтвердили, проти позову ОСОБА_3 заперечували.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_9, який також являється представником ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечували, зустрічний позов підтримали та подали заяву про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Київській області в судове засідання представника не направила, росила слухати справу без її участі.

Третя особа - ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримав, проти зустрічного позову заперечував. В судовому засіданні пояснив, що про заповіт батька знали всі крім матері, Він за заповітом отримав у спадщину земельні ділянки, яким чином заява його матері надійшла до нотаріальної контори не знає.

Вислухавши пояснення представників позивачки ОСОБА_7, ОСОБА_8, відповідача ОСОБА_3 та представника відповідачів ОСОБА_9, третьої особи ОСОБА_5, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, дослідивши письмові докази по справі суд вважає, що позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.9).

Відповідно до заповіту від 12 травня 2010 року ОСОБА_6 належний йому на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_6 Київської області заповів своїм онукам - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а земельні ділянки ОСОБА_5 (третій особі у справі) що підтверджується копією заповіту (а.с.9).

09 лютого 2011 року ОСОБА_5 (третя особа) подав заяву про прийняття спадщини за заповітом (а.с.55), того ж дня до нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_2 (позивачки) (а.с.56), якою вона повідомила нотаріальну контору про те, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_7 являється особистою власністю померлого ОСОБА_6, а тому на одержання свідоцтва про право власності згідно ст. 71 Закону України «Про нотаріат» вона не претендує, як не претендує і на одержання обов'язкової долі у спадщині, як непрацездатна за віком.

25 травня 2011 року від ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (відповідачів) до Бородянської районної державної нотаріальної контори надійшли заяви про прийняття спадщини за заповітом, що підтверджується копіями заяв (а.с.57, 58).

22 червня 2011 року до нотаріальної контори надійшли заяви трьох спадкоємців за законом, якими вони повідомляли про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.59-61).

09 вересня 2011 року ОСОБА_5 (третя особа) видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.66-67) на спадкові земельні ділянки.

08 листопада 2011 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 (відповідачі) видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірний житловий будинок та земельну ділянку надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.70-73).

Нормами ЦК України, зокрема ч.2 ст.1257 цього Кодексу, передбачені умови за яких заповіт може бути визнаний недійсним. Оскільки зазначені обставини не були підставою позову в частині визнання заповіту недійсним, то підстав для задоволення вказаних позовних вимог не вбачається. При цьому, посилання позивачки на те, що 1/2 частина спірного будинку не належала спадкодавцю, а тому він не мав право її заповідати, суд не приймає до уваги оскільки норми ЦК України, не вимагають доведення належності майна, що заповідається заповідачу в момент посвідчення заповіту. Крім того, в суді не знайшло своє підтвердження, що спірний житловий будинок належав подружжю на праві спільної сумісної власності, оскільки вказані обставини спростовуються актом від 14 травня 1991 року (а.с.69) за яким колгосп "Дружба" передав безкоштовно спірний житловий будинок в приватну власність ОСОБА_6, також належність спірного будинку лише ОСОБА_6 підтвердила в своїй заяві нотаріальній конторі його дружина позивачка по справі (а.с.56).

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України, непрацездатна вдова спадкує, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

При цьому для спадкоємця який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він заявив про відмову від неї, частиною 6 статті 1273 ЦК України передбачена можливість відкликання відмови від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття.

Оскільки позивачка заявила про відмову від спадщини, протягом встановленого строку не відкликала її, то підстав вважати, що її права, як спадкоємця були порушені відсутні. При цьому, посилання представника позивача на те, що позивачка не подавала цю заяву до нотаріальної контори до уваги не приймаються, оскільки докази на підтвердження цього суду не надані, крім того, зазначені обставини спростовуються наявністю цієї заяви в матеріалах спадкової справи (а.с.55-74), надходженням її до нотаріальної контори разом з заявою про прийняття спадщини іншим спадкоємцем (а.с.177), свідоцтво про право на спадщину, якого не оскаржується.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

За таких обставин, оскільки відповідачі отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, що було їм заповідано та яке належало спадкодавцю, при цьому права позивачки порушені не були, то підстав для задоволення позову не вбачається. При цьому, посилання позивачки на те, що відповідачі отримали свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, що не була їм заповідана, судом до уваги не приймаються, оскільки такий перехід права власності на земельну ділянку відповідає вимогам ч.2 ст.1225 ЦК України за якою, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Враховуючи, що позивачка про обставини, що викладені в позовній заяві (прийняття відповідачами спадщини у вигляді всього житлового будинку) довідалась, або повинна була довідатись в 2011 році (враховуючи, що вона як спадкоємець повинна була звернутися до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину), то звернення до суду в серпні 2015 року відбулось із спливом позовної давності, однак оскільки в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю, то підстав для застосування позовною давності за заявою відповідачів не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст.25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

За вказаних обставин, підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про визнання житлового будинку особистою власністю ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року не вбачається.

Керуючись ст.10,11,58-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Головне територіальне управління юстиції у Київській області, ОСОБА_5 про визнання заповіту частково недійсним, свідоцтв про право на спадщину недійсними та визнання права власності відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи - Головне територіальне управління юстиції у Київській області, ОСОБА_4 про визнання житлового будинку та земельних ділянок особистою приватною власністю відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Київської області через Бородянський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційні скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий-суддяД.Унятицький