Рішення № 58935991, 12.07.2016, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/254/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області, в складі:

головуючої-судді: Крилюк М.І.

секретаря: Мусорук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.08.2007р. між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №232К, згідно якого відповідачу надано кредит на суму 60000,00дол.США на термін до 01.08.2012р. В забезпечення виконання зобов»язання за даним кредитним договором між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до якого боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Відповідачі порушили строки виконання грошового зобов"язання по вище вказаному кредитному договору, а тому банком на їх адреси направлялися повідомлення про погашення заборгованості, яку вони по даний час не оплатили. Станом на 07.12.2015р. заборгованість відповідачів становить 2999999,92грн., що за курсом 23,64грн., відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.12.2015 року складає 126903,55 дол.США, з якої 39668,00дол.США - заборгованість за кредитом, 66260,91 дол.США -заборгованість по процентам за користування кредитом, 20974,64 дол.США -пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. В добровільному порядку відповідачі не бажають погасити вказану суму заборгованості. А тому, просить стягнути з них в солідарному порядку 2999999,92грн., що складає 126903,55 дол.США заборгованості по отриманому кредиту.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задоволити.

Представник відповідачів позов не визнав та пояснив, що договір поруки підписаний ОСОБА_3 01.08.2007р. У даному договорі не встановлено строку, після якого порука припиняється. А в кредитному договорі №232К чітко визначений строк виконання зобов»язань до 01.08.2012р. Тому, право пред»явити вимогу до поручителя виникло в ПАТ КБ "ПриватБанк" з 01.08.2012р. протягом наступних шести місяців. Однак, банк таку вимогу до поручителя пред»явив з порушенням визначеного законом стоку. А тому, вважає вимоги банку про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в сумі 126903,55дол.США безпідставними та просить в позові відмовити. Що стосується інших вимог, то ОСОБА_2 здійснювалася оплата по кредиту, проте банком проведені невірні розрахунки, які не відповідають сумам погашення кредиту та заборгованості яка виникла. Крім цього, банком пропущений строк позовної давності, оскільки із врахуванням п»ятирічного строку позовної давності позивач вправі вимагати тільки заборгованість по щомісячних періодичних платежах, яка утворилася після 18.02.2011р. На прострочені щомісячні платежі до 18.02.2011р. поширюються наслідки пропущеного строку позовної давності. А тому, просить застосувати до позовних вимог банку наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення щомісячних обов»язкових платежів за якими такий строк минув.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідачів вважає, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №232К від 01.08.2007р., згідно якого ОСОБА_2 надано кредит на суму 60000,00дол.США на термін до 01.08.2012р.

В якості забезпечення виконання зобов»язань за даним кредитним договором між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №232К від 01.08.2007р., відповідно до якого боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших умов, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок. Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачам ПАТ КБ "ПриватБанк" в 2015р. надсилалися повідомлення про погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до вимог п.2 договору поруки зазначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов»язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. А п.4 даного договору передбачено, що у випадку невиконання боржником обов»язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно параграфу 3 Глави 49 ЦК України порука є видом забезпечення виконання зобов'язання, зокрема кредитного договору. Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до частини четвертої ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012, № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", відповідно до ч.4 ст.559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Як вбачається з договору поруки в ньому не вказаний строк припинення поруки, а тому відповідно до вимог наведеного закону порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Згідно долучених до справи копій повідомлень банку вбачається , що такі вимоги на адресу відповідача ОСОБА_3, як поручителю направлялись 13.11.2015 року, тобто після закінчення шестимічного терміну, оскільки термін дії кредитного договору закінчився ще 01.08.2012р.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За таких обставин у ПАТ КБ «ПриватБанк» виникло право пред'явити вимогу до ОСОБА_3, як поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 01.08.2012 року, протягом наступних шести місяців. Таку вимогу до ОСОБА_3, як поручителя банк пред'явив лише в 2015р., а 18.02.2016р. звернувся з позовом до суду, вже після спливу встановленого шестимісячного строку.

А тому, суд вважає, що банком пропущено строк звернення до суду, до ОСОБА_3, як поручителя про стягнення заборгованості в солідарному порядку із боржником - ОСОБА_2 за його кредитними зобов"язаннями, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи розрахунків заборгованості відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором, його заборгованість становить 2999999,92грн., що за курсом 23,64грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.12.2015 року складає 126903,55 дол.США, з якої 39668,00дол.США - заборгованість за кредитом, 66260,91 дол.США -заборгованість по процентам за користування кредитом, 20974.64 дол.США -пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Проте, судом встановлено, що банком проведені розрахунки, які суперечать одне одному, оскільки розмір пені по одному розрахунку становить 20974,64дол.США, в той час коли в іншому розрахунку пеня становить 77678,34дол.США.

А тому, проаналізувавши надані ПАТ КБ«ПриватБанк» розрахунки суд прийшов до висновку, що станом на час звернення в суд із вказаним позовом за відповідачем числиться заборгованість по пені, яка складає 20974,64дол.США, що становить 495840,49грн., що є непомірно високою, завищеною та є порушенням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

В разі порушення зобов'язання наступають наслідки, визначені ст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.

Стаття 549 ЦК України регламентує, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі №6-100цс14, ч.3 ст.551 ЦК України з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.4 ст.10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми, як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Тому суд, керуючись ст.551 ЦК України та враховуючи майновий стан відповідача, який має нестабільний мінливий дохід, а також враховуючи значні порушення в проведених розрахунках банку щодо обчислення розміру пені, вважає за необхідне зменшити розмір заборгованості по пені із непомірно заявленої позивачем суми до суми у розмірі 10974,64 дол.США, що в перерахунку за курсом НБУ складає 259440,49 грн.

Що стосується терміну позовної давності, то згідно п.6.8 кредитної угоди терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за цією угодою встановлюються сторонами тривалістю 5 років. Тобто, під час укладення кредитного договору сторони домовилися про п»ятирічний термін позовної давності, як це передбачено вимогами ст.259 ЦК України. Враховуючи те, що термін дії договору закінчився 01.08.2012р., а ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовною заявою 18.02.2016р., а тому строк позовної давності ще не минув.

Таким чином підлягає до задоволення пред»явлена позивачем сума заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 232К від 01.08.2007 року в сумі 116903,55 доларів США, що в перерахунку до національної грошової одиниці складає - 2763599,92 грн., яка складається з 39668,00дол.США-937751,52грн. - заборгованість за кредитом, 66260,91 дол.США - 1566407,91грн.-заборгованість по процентам за користування кредитом, 10974,64дол.США-259440,49 -пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати. Таким чином на користь позивача з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 45000 грн.

На підставі наведеного ст.ст.10-11, 88, 252, 526-527, 530,549, 551, 553-554, 559, 610 та керуючись ст.ст.213-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково. Стягнути із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, жителя с.Річка, Косівського району, Івано-Франківської області на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № 232К від 01.08.2007 року в розмірі - 116903,55 доларів США , що в перерахунку до національної грошової одиниці складає - 2763599,92 грн., а також 45000грн. судових витрат.

В частині стягнення, в солідарному порядку, із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № 232К від 01.08.2007 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення -протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: М.І.Крилюк