Рішення № 58934678, 07.06.2016, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/11516/15-ц

2/296/784/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2016 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Шалоти К.В.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування коштів із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просила витребувати із незаконного володіння відповідача належні позивачці коштів в сумі 17811 грн.

Позов мотивований тим, що позивачка перебувала у трудових відносинах з ПП ОСОБА_4 з 01.05.2011 року по 10.05.2012 року, працюючи продавцем магазину в с.Крученець, Черняхівського району. Доставку товару та забирання виручки від імені ПП ОСОБА_4 здійснював ОСОБА_3 В березні 2012р. відповідач повідомив про нестачу товару на суму 26856,68 грн. під впливом тиску та погроз позивачка написала йому розписку про те, що вона взяла з каси магазину 26856,68 грн., які зобов'язалась повернути частинами до 27.06.2012р. В погашення боргу 25.03.2012р. позивачка передала відповідачу 5000 грн., 03.05.2012р. 2811 грн., 09.05.2012р. 10000 грн., всього 17811 грн. Про отримання коштів ОСОБА_3 розписався в зошиті. Посилаючись на те, що у рішенні Апеляційного суду Житомирської області від 19.03.2015 року у справі №293/1114/13-ц вказано, що часткове повернення ОСОБА_1 коштів ОСОБА_3 не свідчить про часткове повернення боргу ОСОБА_4, вказувала на те, що відповідач незаконно заволодів грошовими коштами в сумі 17811 грн., що є власністю позивача.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових поясненнях заперечив проти вимог позовної заяви, посилаючись на недоведеність факту отримання коштів від позивача.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 19 березня 2015 року у справі №293/1114/13-ц скасовано рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2014 року в частині відмови у позові ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за борговою розпискою та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним і нікчемним, та ухвалено в цій частині нове рішення; яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним і нікчемним відмовлено за безпідставністю; позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за борговою розпискою задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 26856,68 грн.; у решті рішення суду залишено без зміни (а.с.8-9).

Вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 згідно трудового договору з 01.05.2011 року по 29.05.2012 року працювала у ПП ОСОБА_4 продавцем продовольчих та непродовольчих товарів.

Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 19.03.2015р. у справі №293/1114/13-ц залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.04.2015р.

13.03.2012 року ОСОБА_1 написана розписка про те, що вона винна ОСОБА_4 26856,68 грн. і про її зобов'язання повернути борг до 27.06.2012 року.

Як встановлено ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На підтвердження передачі ОСОБА_3 грошових коштів на загальну суму 17811 грн., ОСОБА_1 надала копії чернових записів про рух коштів, із зазначенням ряду дат (числа та місяця) та ряду сум з проставленими навпроти них підписами відповідача (а.с.3,4,5).

Однак, вказані чернові записи не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.58,59 ЦПК України, оскільки, в наданих позивачем копіях записів проставлені дати дня та місяця (без зазначення року), суми (без зазначення валюти) та підпис відповідача, не зазначено підстав та призначення передачі грошових коштів у відповідних сумах. Таким чином, із копій записів про рух коштів неможливо встановити факт передачі позивачкою відповідачу 25.03.2012р. - 5000 грн., 03.05.2012р. 2811 грн., 09.05.2012р. 10000 грн., всього 17811 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував, що проставлений на записах підпис належить ОСОБА_3, однак зазначив, що ці записи відображають певний рух коштів по господарських операціях ПП ОСОБА_4 та заперчував факт отримання коштів від позивача.

Доведеність факту передання ОСОБА_1 коштів на погашення боргу за розпискою в сумі 17811 грн. саме ОСОБА_3, позивач обґрунтовувала посиланням на преюдиційне значення рішення Апеляційного суду Житомирської області від 19.03.2015 р. у справі №293/1114/13-ц, в мотивувальній частині якого вказується, що "повернення ОСОБА_1 коштів ОСОБА_3 не свідчить про часткове повернення боргу ОСОБА_4О.".

Суд вважає за необхідне зазначити, що преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

При цьому, суд звертає увагу, що не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Водночас, преюдиційне значення можуть мати лише ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які були предметом судового розгляду, після їх перевірки і оцінки судом та які зазначені у резолютивній частині рішення.

Отже, твердження позивачки, що рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 19.03.2015р. у справі №293/1114/13-ц встановлено факт того, що кошти на погашення боргу за розпискою в сумі 17811 грн. ОСОБА_1 передала саме ОСОБА_3 є безпідставним, оскільки дані обставини не були предметом судового розгляду, а тому судом апеляційної інстанції не досліджувалися та не перевірялись.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими і безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57 - 60, 88, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування коштів із чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення суду, протягом того ж строку з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Cуддя К. В. Шалота