Ухвала суду № 58934110, 14.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/8664/15-ц Головуючий у 1-й інстанції

Провадження №22ц/774/1429/К/16 суддя Ваврушак Н.М.

Категорія 25 (I) Доповідач Грищенко Н.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Грищенко Н.М.,

суддів: Братіщевої Л.А., Ляховської І.Є.,

із секретарем: Масловою К.В.

за участю: позивача - ОСОБА_1,

його представника ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 акціонерної страхової компанії «Київський страховий дім» - ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерної страхової компанії «Київський страховий дім» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 акціонерної страхової компанії «Київський страховий дім», третя особа ОСОБА_5 про стягнення моральної та матеріальної шкоди завданої дорожньо-транспортної пригодою,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 акціонерної страхової компанії «Київський страховий дім» ( надалі ОСОБА_6 «Київський страховий дім»), третя особа ОСОБА_5 про стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 10.09.2014 року за участю транспортного засобу «Kia Rio», який належить йому на праві власності та транспортного засобу «Опель кадет», яким керував третя особа ОСОБА_5, за вини останнього, сталася дорожньо-транпортна пригода.

Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 березня 2015 року ОСОБА_5 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Задоволено цивільний позов в кримінальному провадженні, стягнуто на його користь з ОСОБА_5 матеріальну шкоду 63470,72 грн., 10 000, 00 грн. за завдану моральну шкоду.

Цивільна відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу «Опель кадет», держ.номерной знак 88378АА була застрахована у ОСОБА_6 «Київський страховий дім» поліс №АС /9336524 від 31 сіня 2014 року.

Після набрання вироком законної сили позивач звернувся до відповідача ОСОБА_6 «Київський страховий дім» із заявою про здійснення страхової виплати в межах суми страхового відшкодування у розмірі 50 000 грн. за завдану матеріальну шкоду та 5 000 грн. за завдану моральну шкоду. Відповідач відмовив йому у здійсненні страхового відшкодування з тих підстав, що задоволено позов у кримінальному провадженні, а також з підстав несвоєчасного повідомлення про настання ДТП застрахованою особою.

Вважаючи відмову незаконною, позивач, після уточнення позовних вимог, просить суд стягнути на його користь з ОСОБА_6 «Київський страховий дім» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 55539,73 грн., моральної шкоди 5553,97 грн., яка складається з суми страхового відшкодування 50 000 грн., суми морального відшкодування за полісом 5 000 грн., та суми відповідно до ст. 625 ч. 2 ЦК України, 3% річних за період з 07.07.2015 року по 07.11.2015 року, за матеріальну шкоду 616,44 грн., за моральну 61,65 грн., пеня становить за матеріальну шкоду - 5 539,73 грн., за моральну- 553,97 грн., та витрати на правову допомогу в сумі 1600 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 квітня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 "Київський страховий дім" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 34 157, 69 грн., в рахунок компенсації витрат на правову допомогу 1600 грн. Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 551, 20 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_6 «Київський страховий дім», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги , що заподіювач шкоди не виконав вимоги п.п.33.1.2.п.3.1.ст.33 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не повідомив письмово страховика у визначений строк про страховий випадок та настання ДТП, що виключає обовязок страховика відшкодувати завдані збитки.

Судом не враховано стягнення шкоди з винної особи заподіювача шкоди, в рамках кримінальної справи, що свідчить про вибір позивача шляху реалізації права на стягнення шкоди.

Експертний висновок, на якому ґрунтуються висновки суду, не є належним та допустимим доказом, оскільки при визначені розміру збитків представник страховика присутнім не був, його не повідомлено про огляд пошкодженого транспортного засобу, розмір збитків визначено не на дату ДТП, а на дату огляду транспортного засобу.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить рішення суду, як законне та обґрунтоване залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В частині відмови в задоволені позовних вимог рішення суду не оскаржується.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтовані позовних вимог та визнав відмову страхової компанії у виплаті страхового відшкодування неправомірною, стягнувши страхове відшкодування у межах ліміту відповідальності за відрахуванням розміру стягнутої шкоди з винної особи та відрахуванням втрати товарної вартості транспортного засобу.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки «Кіа Rіо» державшої реєстраційний № АЕ4533Н ( а.с.126).

Згідно вироку Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 березня 2015 року ОСОБА_5 визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце на проїжджій частині вул. Мусоргського в м. Кривому Розі навпроти будинку №2, в результаті якої було пошкоджено автомобіль позивача «Орель Кадет» державний реєстраційний номер 883-78АА.

В матеріалах кримінального провадження задоволено частково цивільний позов ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_5М на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 63 470, 72 грн., витрати на юридичну допомогу 6 000, 00 грн., моральну шкоду в сумі - 10 000 грн., всього 79 470, 72 грн. (а. с. 34-35).

Згідно висновку експерта № Д10/03/15 від 06 березня 2015 року проведеної за ухвалою суду в рамках кримінального провадження розмір матеріальної шкоди, з урахуванням втрати товарної вартості складає -106489,08 грн., без урахування 95128,41 грн. (а.с.41-55).

Згідно відповіді за вих. №910 від 09.07.2015 року відповідач ОСОБА_6 «Київський страховий дім» відмовив позивачу у здійсненні страхового відшкодування, посилаючись на те, що позивач на власний розсуд обрав спосіб захисту порушених прав шляхом звернення до суду із вимогами до особи, що заподіяла шкоду - ОСОБА_5, що не суперечить чинному законодавству України (а.с.39).

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України, факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не повязане з виконанням цими особами обовязків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобовязання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобовязання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобовязань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обовязок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обовязок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоровя, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обовязкове страхування). До відносин, що випливають із обовязкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обовязкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Обєктом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, повязана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобовязання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обовязок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобовязання згідно з договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобовязанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобовязання не виключають одне одного. Деліктне зобовязання первісне, основне зобовязання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Натомість страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обовязково припиняє деліктне зобовязання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобовязаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобовязаний виконати обовязок зі здійснення страхового відшкодування.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобовязує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобовязанні.

Таким чином потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобовязань, деліктному та договірному.

Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зістаттею 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

Статтею 22 вище вказаного закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 за шкоду, завдану транспортним засобом «Опель кадет», номер державної реєстрації 88378АА, застрахована відповідно до Поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9336524 від 31.01.2014 р. та встановлений ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну потерпілого у розмірі 50000 грн. на одного потерпілого ( а.с.40).

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно- правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вироком суду за кримінальним провадженням у відношенні ОСОБА_5 встановлена сума матеріальних збитків, стягнуто на користь позивача з ОСОБА_5, як винного у ДТП, матеріальну шкоду у сумі 63470,72 грн., що перевищує ліміт відповідальності страховика. Згідно висновку експертизи від 06.03.2015 року, яка проводилася в рамках кримінального провадження, розмірі збитків визначено 106489,08 грн. (а.с. 41-55).

Заявлений цивільний позов в рамках кримінального провадження до заподіювача шкоди з урахуванням перевищення шкоди розміру ліміту страхової виплати, тому доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_6 «Київський страховий дім» з приводу безпідставності заявлених вимог, не ґрунтуються на законі.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно визначеного розміру страхового відшкодування у розмірі 34157,69 грн., яке зменшено на розмір втрати товарної вартості та розміру франшизи, з огляду на наступне.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 «Київський страховий дім» про те, що сума матеріального збитку підлягає зменшенню на суму ПДВ у розмірі 20%, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у звязку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Документальних доказів на підтвердження факту оплати проведеного ремонту позивачем пошкодженого автомобіля, матеріали справи не містять.

Крім того, на думку колегії суддів, вказані положення закону підлягають застосовуванню у разі визнання страховиком вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, але яка вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 «Київський страховий дім» не прийняла рішення, про сплату потерпілому суми страхової виплати.

У п. 14 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року роз'яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Податок на додану вартість (ПДВ) це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець.

При розрахунку збитків, експертом приймається до уваги вартість запчастин у офіційних представників.

У випадку придбання запчастин на пошкоджений автомобіль, позивач сплачував би вартість запчастин, зазначених у висновку експерта. Однак, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 ремонт належного йому пошкодженого автомобіля не проводився.

Як вбачається, з експертного висновку авто-товарознавчого дослідження №Д10/03/15 від 06.03.2015 року, внаслідок пошкодження автомобіля позивача в ДТП, йому завдано матеріальних збитків у сумі 106489,08грн.з урахуванням втрати товарної вартості ( а.с.55).

Разом з тим, дані про те, що до вказаної суми збитків, експертом було включено ПДВ, який підлягає сплаті при проведенні відновлювального ремонту особою, яка є його платником, у матеріалах справи відсутні.

Водночас, визначаючи розмір грошового відшкодування матеріальних збитків, позивачу, який підлягає компенсації страховиком у розмірі 34157,69 грн., заподіяних йому внаслідок ДТП, судом першої інстанції помилково для визначення розміру збитків взято 95128,41 грн. шкода без урахування товарної вартості, оскільки саме її розмір було включено до шкоди стягнутої за вироком суду з ОСОБА_5, як винного у ДТП. Тому розмір страхового відшкодування повинен становити: 46018,36 грн., виходячи з розрахунку 106489,08 63470,72 ( до розміру якої входить і ВТВ і франшиза) = 43018,36 грн. з додаванням витрат за проведення експертних досліджень на суму 3000 грн. ( квитанції про сплату яких підтверджені матеріалами справи )(а.с.205).

Разом з тим, з урахуванням вимог ст.303 ЦПК України, суд розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Колегія суддів дійшла висновку, що суд стягнув страхове відшкодування в межах ліміту виплати.

Приписами ч.2 ст.1192 ЦК України, передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Колегія суддів не звертає увагу на доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 «Київський страховий дім», що розмір збитків визначено не на дату настання ДТП, а на дату проведення експертизи, а саме березень 2015 року, оскільки це право потерпілого на відшкодування збитків на час розгляду справи.

Крім того, доводи апеляційної скарги про несвоєчасне повідомлення винної у ДТП особи про страховий випадок, не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Згідно Повідомлення від 11 вересня 2014 року про подію, що може бути визнана страховою, потерпілий ОСОБА_1 наступного дня письмово повідомив страхову компанію, про настання страхового випадку ( а.с.124). Страхова компанія була обізнана про настання страхового випадку. Винна у ДТП особа ОСОБА_5 фізично не мав обєктивної можливості письмово та особисто звернутися із заявою до страховика, оскільки одразу після ДТП був заарештований, а згодом обрано запобіжний захід у вигляді арешту.

Крім того, обовязок, установлений законодавством відповідно до підпункту 33.1.4 п.33.1 ст.33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» який зобовязує винну особу повідомити про настання ДТП протягом трьох днів для надання страховику можливості перевірити обставин справи ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. У даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється. Він зафіксований правоохоронними органами провадилось кримінальне слідство, встановлені фактичні обставини ДТП. Тому, сам по собі факт неповідомлення страховика особою, яка винна у ДТП. З поважних причин про настання страхового випадку, не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Також, колегія суддів не звертає увагу на доводи апеляційної скарги в частині неналежного та допустимого доказу висновок експерта.

Відповідально до ч.ч. 3 і 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяг із них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Отже, якщо позивач для підтвердження розміру шкоди надає висновок спеціаліста, а відповідач, заперечуючи проти цього розміру, не надає ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень, суд відповідно до вимог ст.ст. 212, 213 ЦПК України ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів. Оскільки, заперечуючи проти стягнення шкоди на підставі експертного висновку, представник відповідача не заявляв клопотання про призначення судової експертизи для встановлення розміру завданої в результаті ДТП шкоди позивачу. В порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України ухилилися від доведення обставин, на які посилалися.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерної страхової компанії «Київський страховий дім» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Н.М. Грищенко

Судді : Л.А. Братіщева

ОСОБА_7