Ухвала суду № 58933625, 13.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/833/16 Справа № 201/9010/16-к Слідчий суддя - Черновський Г.В. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

, У Х В А Л А

Іменем України

13 липня 2016 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді доповідача Кондакова Г.В.,

суддів Мазниці А.А.

ОСОБА_2

секретаря судового засідання Гичка Л.Ю.

за участю прокурора Дмуховського Р.С. захисника ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляцію захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2016 р. щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, військовослужбовця в\ч «А1126», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, судимого 19 березня 2015 р. Новомосковським міськрайонним судом за ст. 407 ч. 3 КК з застосуванням ст. 69 КК до 6 місяців арешту

підозрюваного у вчиненні злочина, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, -

встановила:

Відповідно до наданих органом слідства матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 підозрюється у тому, що 24 березня 2014 р. наказом № 62 командира військової частини «А1126», ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу в/ч «А1126» та призначено на посаду номер обслуги 9 парашутно-десатної роти 3-го парашутно-десантного батальону, яка дислокується в с.м.т. Гвардійське, Новомосковського району, Дніпропетровської області.

4 травня 2015 р. старший солдат ОСОБА_4 з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, самовільно залишив розташування військової частини без поважних причин в умовах особливого періоду. Свої службові обов*язки не виконував. Час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини. Про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.

30 червня 2016 р. ОСОБА_4 прибув до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону та заявив про себе. В результаті злочин було припинено.

Дані про вчинення солдатом ОСОБА_4 кримінально-караних дій 24 червня 2015 р. внесені органом слідства в ЄРДР за правовою кваліфікацією, передбаченою ст. 407 ч. 4 КК.

1 липня 2016 р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні ним вказаного злочину, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК.

2 липня 2016 р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 30 серпня 2016 р. з звастовою у розмірі 82680 грн.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Захисник, не погоджуючись з ухвалою, в апеляції просить її скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов*язання.

В обґрунтування своїх доводів, посилається на те, що суддею не в повному обсязі досліджено підстави для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Стверджує, що посилання органу слідства та слідчого судді на обгрунтованість підозри ОСОБА_4 у скоєнні ним злочину при вкзаних обставинах, являються безпідставними.

Посилається на те, що останній вироком Новомосковського міськрайонного суду від 19 березня 2015 р. визнан винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 407 ч. 3 КК з призначенням покарання у вигляді арешту строком на шість місяців.

Відповідно до п. 4 Указу Президента України від 14 січня 2015 р. «Про часткову мобілізацію» її проведено у період з 18 березня по 1 травня 2015 р. та звільнено в запас (демобілізацію) військовослужбовців, які були призвани на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 р. № 303 «Про часткову мобілізацію».

Згідно з п. 6 даного Указу, наказано провести звільнення військовослужбовців, які були призвані на службу під час мобілізації від 17 березня 2014 р. у визначений термін, але не пізніше ніж за 10 діб до закінчення однорічного строку із перебування на військовій службі.

Тобто, вважає, що на час вступу в силу вироку від 19 березня 2015 р. ОСОБА_4 було демобілізовано.

Вказані дані, на його думку ставлять під сумнів обгрунтованість підозри щодо ОСОБА_4.

Висновки слідчого та судді про наявність ризиків також вважає безпідставними, оскільки вони грунтуються на припущеннях про те, що вони можуть мати місце. Однак ніяких тому підтверджень не надано.

Заслухав суддю-доповідча, захисника та підозрюваного, які підтримали доводи апеляції, прокурора про законність рішення слідчого судді і про безпідставність апеляції, колегія суддів, вивчивши надані матеріали за клопотанням слідчого та матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла до висновку про те, що вона не може підлягати задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу тримання під вартою, суд повинен керуватись вимогами ст. ст. 177, 178 КПК.

Надані матеріали дозволяють колегії суддів дійти до висновку про те, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого, дійшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_4 обгрунтовано підозрюється в інкримінуємому йому злочині. Посилання слідчого і судді про наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК колегія находить такими, що мають місце, оскільки ОСОБА_4 у зв*язку з тяжкістю злочину і передбаченого за нього покарання у вигляді позбавлення волі до 7 років може переховуватись від органів слідства і суду. Знаходячись на волі може незаконно впливати на учасників провадження, вчинити інший злочин, та в інший спосіб перешкоджати кримінальному провадженню.

Тяжкість злочину і обставини його скоєння, дані про особу підозрюваного, спростовують доводи апеляції про відсутність мотивування судом ризиків, реальність яких не викликає сумнівів.

Безпідставними колегія суддів вважає посилання захисту на відсутність обгрунтованої підозри.

Такі доводи спростовані даними, які містяться в матеріалах кримінального провадження та особистими поясненнями в суді апеляційної інстанції підозрюваного ОСОБА_4, який не заперечував, що залишив розташування військової частини і знаходився у себе за місцем мешкання.

Не може являтися визначальним для зміни запобіжного заходу, участь підозрюваного в антитерористичній операції, оскільки сукупність вищенаведених ризиків приводить до висновку, що застосування найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання процесуальних обов*язків останнього.

Сукупність ризиків і обставини, на які послався слідчий суддя свідчать про неможливість в застосуванні менш мякого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Таким чином, рішення слідчого судді про обрання вказаного запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у виді його тримання під вартою було прийнято з дотриманням вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.

Підстав для скасування судового рішення і обрання менш суворого запобіжного заходу, колегія не знаходить.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2016 р. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_2