Постанова № 58933519, 14.07.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2798/16-а

Провадження № 2-а/591/313/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2016 року

Зарічний районний суд м. Суми у складі :

головуючого - судді Шелєхової Г.В.

при секретарі Тищенко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумського обєднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та спонукання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача щодо утримання податку та військового збору протиправними та зобовязання повернути йому незаконно вирахувані із пенсії кошти з податку та військового збору за весь час вирахування. Свої вимоги мотивує тим, що з лютого 2015 року при отриманні пенсії виявив зменшення її розміру. Після звернення до відповідача отримав відповідь, що у звязку зі змінами у законодавстві обєктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором визначені суми пенсії (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, розмір яких перевищує три розміри мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного податкового року, у частині такого перевищення.

Позивач вважає дії відповідача по утриманню податку та військового збору з пенсії незаконними, такими, що суперечать Конституції України, тому просить суд визнати їх протиправними та зобовязати відповідача повернути незаконно вирахувані із пенсії кошти.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав:

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні з березня 1990 року та отримує пенсію за вислугу років, що підтверджується копією пенсійного посвідчення (а.с.9).

В лютому 2015 року позивач виявив зменшення розміру пенсії. У звязку з чим 16 травня 2016 року, звернувся з заявою до управління, в якій просив розяснити чим викликане таке зменшення (а.с.7).

Відповідач листом №2191А від 23.05.2016 року повідомив, що відповідно до податкового кодексу України (зі зімнами), починаючи з 01 січня 2015 року із суми пенсій, якщо її розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (в розрахунку на місяць), встановленої на перше січня звітного податкового року в частині такого перевищення, справляється податок на доходи фізичних осіб (15%) та військовий збір (1,5%).

Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Разом з тим, відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як встановлено пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (п.38.2 ст.38 ПК України).

За визначенням підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

У відповідності до п. 162.1 ст.162 Податкового кодексу України, платниками податку є: 162.1.1. фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; 162.1.2. фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; 162.1.3. податковий агент.

Згідно з пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

З прийняттям Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 року №71-VII (далі по тексту - Закон № 71-VII) відбулися зміни в Податковому кодексі України, які стосуються оподаткування пенсійних виплат.

Так, відповідно до пп.164.2.19 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України (в редакції п. 35 Закону № 71-VII), до загального місячного (річного), оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Пунктом 167.1 статті 167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Статтею 8 Закону України Про Державний бюджет на 2015 рік встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 грн., а тому у відповідності до вищевикладених положеньПК України та Закону № 71-VІІбазою оподаткування у 2015 році є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує 3654 грн. на місяць (1218,00 грн. х 3).

Оподаткування пенсії з 01.01.2016 року здійснюється відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213, з урахуванням мінімальної заробітної плати з 01 січня 2016 року - 1378,00 грн..

Оскільки пенсія позивача становить більше, ніж 3 розміри мінімальної заробітної плати, частина розміру пенсії позивача, що перевищує з розміри мінімальної заробітної плати, то вона підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Крім того, пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Таким чином, до об'єктів оподаткування військовим збором віднесено загальний місячний оподатковуваний дохід, в тому числі, визначений підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України,суми пенсійних виплат або щомісячного довічного грошового утримання, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення.

Згідно з пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України).

Таким чином, органи Пенсійного фонду, в даному випадку, у відповідності до пп. 14.1.180 ст. 14, ст.168 та п. 16-1 розділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, діють як податкові агенти, обовязком яких є, зокрема, утримання та перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Утримання з пенсії позивача податку з доходів фізичних осіб та військового збору передбачено Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.05.2014 року № 71-VІІІ.

Положення даного Закону щодо оподаткування пенсій в частині, що перевищує 3 розміри мінімальної заробітної плати, є чинними, не були визнані неконституційними, а відтак, утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору з пенсії ОСОБА_1 є обовязком Пенсійного органу як податкового агента.

Крім того, суд зазначає, що 17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі Ейрі проти Ірландії констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12 жовтня 2004 року.

В рішенні від 03 червня 2014 року (Заява №43331/12, справа «ОСОБА_2 проти України») Суд зауважив на змінюваності законодавства про соціальне забезпечення, а також наголосив на тому, що положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення… та не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі.

Суд також зазначив, що зменшення пенсії заявнику очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансовими труднощами, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, які є предметом спору, та економічною політикою. Суд не вважає, що таке зменшення є непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

Суд вважає, що застосування до спірних відносин положень пп.164.2.19 п.164.2 ст.164, ст.167, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України в даному випадку не може вважатися звуженням прав позивача та не є підставою для визнання дій Пенсійного органу неправомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини неодноразово визначався принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства. Так, у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» (рішення від 7 липня 1989 року) Європейській суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, повязаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини. А у своєму рішенні у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Європейський суд зазначив, що, зясовуючи, чи існує позитивне зобовязання стосовно людини належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011, визначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадянина та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено і рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 21.10.2004 (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).

Враховуючи вищенаведене, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України також зазначив, що передбачені законами соціально - економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Відповідно до приписів ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідач при утриманні сум податку з доходів фізичних осіб та військового збору з пенсії позивача в частині, що перевищує 3 мінімальних заробітних плати, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а відтак, підстави для визнання його дій протиправними у спірних відносинах відсутні.

На підставі викладеного, керуючись 8,9, 158-161, 163 КАС України, ст. 3,8, 19, 22, 58, 152 Конституції України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову за необґрунтованістю вимог.

Сторони мають право оскаржити постанову суду в апеляційному порядку. апеляційна скарга на постанову суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня отримання повторного тексту копії постанови.

Суддя Г.В.Шелєхова