Ухвала суду № 58932828, 13.07.2016, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3990/16-к

1-кс/206/249/16

УХВАЛА

13 липня 2016 року слідчий суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Сухоруков А.О.,

при секретаріРеменяк М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання старшого слідчого СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Азербайджан, громадянина України, маючого середню освіту, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, судимий 11.08.2015 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений з іспитовим строком 2 роки;

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України,

за участю прокурора Бондар Є.А.

слідчого Лобанова Д.В.

захисника ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

13 липня 2016 року старший слідчий СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 звернувся до суду із цим клопотанням.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що в провадженні слідчого відділу Самарського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного Управління Національної Поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12016040700000660 від 29.05.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 28.05.2016 року, близько 23 год. 00 хв., ОСОБА_2 перебуваючи на вул. Роторній 21 у м. Дніпро, біля магазину «АТБ №18», зустрів раніше йому знайомого ОСОБА_4 разом з дружиною ОСОБА_5 та останні почали спілкуватись між собою.

У ході спільної розмови ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_2 піти до нього додому, на що останній погодився.

Близько 01 год. 15 хв. 29.05.2016 року ОСОБА_2 перебуваючи у квартирі № 40, що розташована в будинку № 27 по вул. Роторна у м. Дніпро та належить подружжю ОСОБА_4, помітив фотоапарат марки «Canon EOS 1100D», який висів на гачку вішалки, що знаходиться у прихожій, а в приміщення кухні, при вході з правої сторони, мобільний телефон марки «Lenovo S650» срібного кольору, який лежав на тумбочці. Після чого у нього виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення вказаного майна.

У подальшому ОСОБА_2, знаходячись у приміщення кухні, запропонував ОСОБА_5 зняти з вікна москітну сітку, що вона і зробила.

В той же день, близько 02 год. 00 хв. ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вийти на вулицю прогулятися. Після чого, ОСОБА_2 разом з подружжям ОСОБА_5 вийшли з квартири та попрямували у найближче кафе.

Однак, прогулюючись на перехресті вул. ОСОБА_6 та вул. Космонавта Волкова, ОСОБА_2 зник з поля зору подружжя ОСОБА_5.

Продовжуючи свій злочинний умисел, в цей же день, у період часу з 02 год. 00 хв. по 08 год. 30 хв. ОСОБА_2, прибув до третього підїзду чотирьох поверхового житлового будинку № 27, який розташований по вул. Роторна у м. Дніпро. Далі, ОСОБА_2, будучи впевненим, що у квартирі відсутні власники, а за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, по газовій трубі, через відчинене вікно, забрався у квартиру № 40, де проживає подружжя ОСОБА_5, тим самим проник у житло.

Після чого, у прихожій, на вішалці, ОСОБА_2, взяв фотоапарат марки «Canon EOS 1100D», а в приміщення кухні при вході з правої сторони, на тумбочці, мобільний телефон марки «Lenovo S650» срібного кольору.

Заволодівши викраденим майном, ОСОБА_2, відкрив двері та залишив вказану квартиру, тим самим з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, в корисливих для себе цілях.

Згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 1260 від 13.06.2016 року, ОСОБА_2А, спричинив ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 9 323,75 грн., з яких вартість фотоапарату марки «Canon EOS 1100D» складає 7718,75 грн., а вартість мобільного телефону марки «Lenovo S650» - 1605,00 грн.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна /крадіжка/, поєднана з проникненням у житло, вчинена повторно.

13 липня 2016 року ОСОБА_2, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна /крадіжка/, поєднана з проникненням у житло, вчинена повторно.

Будучи допитаним в якості підозрюваного ОСОБА_2 свою провину у скоєному злочині, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України не визнав.

Вина ОСОБА_2 підтверджується наступними доказами: протоколом допиту потерпілої ОСОБА_5; протоколом допиту свідка ОСОБА_4; протоколом огляду місця події, а саме квартири ОСОБА_5; протоколом допиту свідка ОСОБА_7, який показав, що 29.05.2016 року ОСОБА_2 заклав йому в ломбард мобільний телефон марки «Lenovo S650», який належить ОСОБА_5, за що отримав грошові кошти;

Слідчий зазначає, що підозрюваний вчинив тяжке кримінальне правопорушення під час іспитового строку, та знаючи про можливість застосування відносно нього покарання може переховуватись від органів досудового слідства та суду, перешкоджати встановленню істини по справі, виконанню процесуальних рішень слідчого чи прокурора, крім того, підозрюваний може і надалі продовжувати займатись злочинною діяльністю - з метою забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обовязків, вважаємо доцільним застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Клопотання слідчого погодженого із прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області, оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.

Слідчий в судовому засіданні підтримав клопотання та прохав його задовольнити і обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, про наявність ризику передбаченого у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_2 будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став та знову підозрюється у вчиненні корисливого умисного злочину, а також враховуючи, що на даний час ОСОБА_2 ніде не працює, постійного заробітку не має, що спонукає його до вчинення корисних умисних злочинів, у звязку з чим знаходячись на волі останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, що вказує на неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів.

Підозрюваний ОСОБА_2 проти задоволення клопотання заперечував, просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки він хворий на гепатит та має малолітню дитину.

Захисник ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення клопотання та просила обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання і пояснив, що більш мякі запобіжні заходи не забезпечать належну поведінку підозрюваного та виконання обовязків згідно КПК України, оскільки домашній арешт є занадто мяким. При цьому підтримав клопотання і просив його задовольнити.

Вислухавши доводи та пояснення підозрюваного, доводи прокурора, дослідивши подані матеріали, приходжу до висновку про необхідність задовольнити клопотання та застосувати стосовно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Встановлено, що 29.05.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за ч. 3 ст. 185 КК України, кримінальне провадження №12016040700000660.

13 липня 2016 року ОСОБА_2 в порядку ст.ст. 276-279 Кримінального процесуального кодексу України було письмово повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Копію клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із доданими матеріалами було вручено ОСОБА_2 13 липня 2016 року об 11 год. 00 хв.

ОСОБА_2 затриманий не був.

У відповідності до ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжними заходами є: особисте зобовязання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш мяких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш мяким запобіжним заходом є особисте зобовязання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

За змістом ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 178 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоровя підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних звязків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 3 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, тобто:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обовязки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Врахувавши дійсні обставини справи, схиляюся та приймаю за дійсні доводи прокурора про те, що застосування до підозрюваного більш мяких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначені висновки суду засновані перед усім на тому, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого правопорушення, за який відповідно до ч.3 ст.185 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Вказані обставини виключають обєктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як домашній арешт.

Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обовязків відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України і зобовязалися за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу не знайшлося, застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особиста порука не виявляється можливим.

Передбачений статтею 181 КПК України запобіжний захід домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Беручи до уваги наведені вище обставини, а також те, що ОСОБА_2 11.08.2015 року був засуджений Самарським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.186, ст. 75 КК України до 4 років позбавлення полі з іспитовим строком 3 роки, підозрюється у вчиненні нового злочину, вважаю за неможливе застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обовязків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обовязків.

ОСОБА_2 не працює, не має інших доходів, і не в змозі самостійно внести достатню суму застави.

У відповідності до п.2 ч.5 ст.182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.

При цьому вважаю за необхідне визначити розмір застави відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2016р. 1378,00 грн. Враховуючи характеризуючи данні підозрюваного, відсутності в нього джерел доходу, вважаю, що сума у розмірі двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати, тобто 27560,00грн. буде достатньою для внесення у якості застави. Зазначена сума підлягає внесенню на розрахунковий рахунок 37312066017442, одержувач: ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, банк одержувача ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області, код ОКПО 26239738, МФО 820172.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обовязки з передбаченихстаттею 194цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З огляду на особу підозрюваного та склад кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_2 у разі його звільнення з-під варти під заставу вважаю за необхідне покласти наступні обовязки із визначених ст. 194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій;

2) не відлучатися із м. Дніпропетровська без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-184, 193-194, 196, 197, 205, 206, 369, 370, 371, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Клопотання старшого слідчого СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк в 60 (шістдесят) днів, який обраховувати з 13 липня 2016 року по 11 вересня 2016 року включно.

Визначити, що грошова сума у розмірі - 27560,00 грн. є достатньою для внесення її як застави.

У разі звільнення стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти під заставу, покласти на нього обовязки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій;

2) не відлучатися із м. Дніпропетровська без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

Зазначені обовязки діятимуть два місяці з дня звільнення стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти.

Розяснити стосовно ОСОБА_2, що у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обовязків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням умов звільнення під заставу покласти на старшого слідчого СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом пяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Слідчий суддя А.О. Сухоруков