Рішення № 58930531, 13.07.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/17080/15-ц Провадження № 22-ц/773/924/16 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Категорія: 30 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Киці С.І.

суддів - Подолюка В.А., Шевчук Л.Я.,

секретар Вергун Т.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Тарас-Волинь» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 та відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Тарас-Волинь» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарас-Волинь» (далі - ТзОВ «Тарас-Волинь») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позов мотивує тим, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2015 року відносно відповідача ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст. 140 КК України встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 14.30год. він, виконуючи свої професійні обов'язки, як лікар швидкої медичної допомоги ТзОВ Тарас-Волинь», перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 під час огляду хворого ОСОБА_7, порушив функціональні обов'язки та вимоги клінічного протоколу, неналежно виконуючи свої професійні обов'язки, не прийняв рішення про госпіталізацію хворого в медичну установу, надавши хворому медичну допомогу у вигляді дезінтоксикаційної терапії. Після погіршення стану здоров'я хворого ОСОБА_7, о 22.40год. прибув на повторний виклик, де проводили реанімаційні заходи, однак о 23.35год. констатовано біологічну смерть ОСОБА_7 Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення за ч.1 ст.140 КК України, а саме як медичний працівник неналежно виконував свої професійні обов'язки внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого (його смерть). Вона визнана потерпілою у вказаному кримінальному провадженні. Після смерті ОСОБА_7 понесла витрати на поховання та спорудження надгробного пам'ятника на суму 22323,61грн. Неправомірними суспільно-небезпечними діями ТзОВ «Тарас-Волинь» та лікаря ОСОБА_3 їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 500000грн. Просить стягнути з ТзОВ «Тарас-Волинь» та ОСОБА_3 солідарно на її користь матеріальну шкоду в розмірі 22323грн. 61коп. та моральну шкоду в розмірі 500000грн. В ході розгляду справи збільшила позовні вимоги - просила стягнути 22923грн. матеріальної шкоди.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 21 квітня 2016 року в даній справі позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ТзОВ «Тарас-Волинь» на користь ОСОБА_1 витрати на поховання та спорудження надгробного пам'ятника в розмірі 10736,81грн., моральну шкоду в розмірі 10000грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає його необґрунтованим, ухваленим з порушенням основних засад судочинства, норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду встановленим обставинам справи. Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким стягнути з ТзОВ «Тарас-Волинь» та ОСОБА_3 солідарно в її користь витрати на поховання та спорудження надгробного пам'ятника в розмірі 22923грн.61коп. та моральну шкоду в розмірі 500000грн.

Відповідач ТзОВ «Тарас-Волинь» подав апеляційну скаргу на рішення суду. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення та ухвати нове по суті позовних вимог, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється матір'ю ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 було здійснено виклик бригади швидкої допомоги ТзОВ «Тарас-Волинь» до хворого ОСОБА_7 На виклик прибув лікар швидкої допомоги ОСОБА_3, який надавав йому медичну допомогу у вигляді дезінтоксикаційної терапії, внаслідок поставленого діагнозу «Алкогольна інтоксикація». Того ж дня, о 22.48год. прибув на повторний виклик до хворого ОСОБА_7, проводив реанімаційні заходи і о 23.55год. констатовано біологічну смерть ОСОБА_7

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 07.05.2015р. кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст.140 КК України - закрито на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, та звільнено його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - залишено без розгляду. В ухвалі зазначено, що органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він, 02.05.2012 року близько 14.30 год., виконуючи свої професійні обов"язки як лікар приватної швидкої медичної допомоги ТзОВ "Тарас-Волинь", перебуваючи за адресою - м.Луцьк, пр.Молоді, 23/5, під час огляду хворого ОСОБА_7, в порушення функціональних обов'язків та вимог "Клінічного протоколу надання медичної допомоги хворим з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю. Гостра інтоксикація неускладнена", затвердженого МОЗ України від 21.09.2009 року №681, де зазначено, що "медичний огляд осіб різних вікових груп на стан сп'яніння з метою попередньої діагностики проводиться в медичних закладах", вимог наказу МОЗ України від 01.06.2009 року № 370 "Про єдину систему надання екстренної медичної допомоги", де передбачено, що «всі хворі із черепно-мозковою травмою, або підозрою на неї, підлягають госпіталізації», вимог "Протоколу надання медичної допомоги хворим з травматичними епідуральними гематомами", затвердженого Наказом МОЗ України від 25.04.2006 року № 245, згідно з яким "хворих з травмою голови та підозрою на наявність травматичної епідуральної гематоми слід негайно госпіталізувати для обстеження та лікування в нейрохірургічне відділення", неналежно виконуючи свої професійні обов'язки, не прийняв рішення про госпіталізацію хворого в медичну установу для проведення медичного огляду з метою діагностики та повного медичного обстеження за участю необхідних спеціалістів, надавши останньому медичну допомогу у вигляді дезінтоксикаційної терапії, внаслідок поставленого діагнозу "Алкогольна інтоксикація". ОСОБА_3 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, а саме в тому, що він, як медичний працівник, неналежно виконував свої професійні обов'язки внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що лікар приватної швидкої допомоги ТзОВ «Тарас-Волинь» ОСОБА_3 неналежно виконував свої професійні обов'язки, внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого (його смерть). Крім того, зобов'язаний був провести повністю огляд хворого для подальшого його лікування. Судом враховано, що позивач ОСОБА_1 від госпіталізації ОСОБА_7 відмовилась та наполягала на виведенні його з алкогольної інтоксикації, при цьому про епілептичні напади на фоні вживання алкогольних напоїв, про падіння та вдаряння головою в день виклику лікарів швидкої допомоги, ні хворий, ні позивач лікарів не повідомила.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи.

Заподіяння шкоди, внаслідок неналежного виконання професійних обов'язків лікарем ТзОВ «Тарас-Волинь», підтверджується доказами, поданим сторонами. А саме, вищезгаданою ухвалою Луцького міськрайонного суду від 07 травня 2015 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_3, висновком комісійної судово-медичної експертизи № 23 від 27.06.2013р. у якому винесено заключення, «що працівники швидкої медичної допомоги «Тарас», прибувши на виклик у квартиру ОСОБА_7, повинні були оцінити анамнез захворювання - падіння із ударом головою об підлогу, прийняти до уваги відомості про зловживання алкогольними напоями протягом останніх 10-ти років, і перерву - протягом тижня. У даному випадку хворий ОСОБА_7 підлягав екстреній госпіталізації у спеціалізоване нейрохірургічне відділення для подальшого дообстеження, при умові своєчасної госпіталізації, діагностики, оперативного, а у послідуючому відповідного консервативного лікування, ОСОБА_7 мав шанс залишитися живим».

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 132 КЗпП України передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середньомісячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві, зокрема п.3 ст.134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Оскільки в силу ст.1191 ЦК України особа, яка відповідає за шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, не буде суперечити закону пред'явлення за вибором потерпілого вимог про відшкодування шкоди і безпосередньо до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої і особи, яка за неї відповідає, однакові.

Позивач пред'явила позов безпосередньо до особи, дії якої мають ознаки діянь, переслідуваних в кримінальному порядку та до юридичної особи, так як шкода завдана їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 07 травня 2015року кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 закрито і його звільнено від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності. Тобто, відповідача ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.

Стягуючи з відповідачів в солідарному порядку в користь позивача матеріальну та моральну шкоду, суд не врахував положення ч.1 ст.1190 ЦК України, відповідно до якої особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Як встановлено в судовому засіданні, в даному випадку відсутні спільні дії або бездіяльність відповідачів, відповідальність кожного з відповідачів наступає на підставі різних правових норм.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника відповідачами. Разом з тим, визначаючи розмір цих витрат, колегія суддів виходить з реально понесених витрат, які документально підтверджуються, а також з врахуванням роз'яснень Верховного Суду України наданих у п.24 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» про відшкодування шкоди від 27.03.1992 №6, що витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.

Згідно довідки Луцького спеціалізованого комбінату комунально-побутового обслуговування від 07.07.2016р. гранична вартість стандартного пам'ятника у м.Луцьку в 2015 році становила 2800грн. Колегія суддів визначає витрати на виготовлення надгробного пам'ятника, виходячи з граничної вартості стандартного пам'ятки в м.Луцьку, а не гранітного чи з марової крихти. Поданим оригіналом чеку від 04 травня 2012 року підтверджуються понесені витрати на поминальний обід в розмірі 2995грн. Суд критично оцінює подану позивачем накладну Луцького спецкомбінату комунально-побутового обслуговування на суму 3541,81грн., оскільки вона видана ОСОБА_1 10 вересня 2015 року, тоді як поховання сина відбулося 04 травня 2012 року і ця накладна не стосується розглядуваного випадку. Не заслуговують на увагу пояснення позивача, його представника та договір-замовлення № 321/4 від 03 травня 2013 року, надані під час розгляду справи в апеляційному суді про те, що оплата по договору - замовлення від 03.05.2012 року була здійснена лише 10 вересня 2015року, виходячи з того, що відповідно до п.1.2. договору конкретний перелік послуг з організації та проведення поховання, товарів ритуальної належності, а також їх вартість визначається у специфікації (касовому, товарному чеку, або накладній - для юридичних осіб), що додається до даного договору та є його невід'ємною частиною, а відповідно до п.3.2. оплата за товари та послуги готівкою проводиться замовником по передоплаті в момент оформлення замовлення. Ні касового, товарного чеків, ні накладної від 03 травня 2012 року, що є невід'ємною частиною договору, суду не надано. Отже до стягнення з відповідачів підлягає 5795грн., по 2897,50грн. з кожного, як понесені необхідні витрати на поховання та спорудження надгробного пам'ятника.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичної особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Стягуючи на відшкодування моральної шкоди суму 10000грн., суд виходив з того, мало місце неналежне надання медичної допомоги хворому ОСОБА_7 лікарем ТзОВ «Тарас-Волинь», в результаті чого смертю сина позивачу завдано моральних страждань.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З врахуванням перелічених факторів, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважав, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди - 500000грн. є надмірним. Суд враховує обставини по справі - те, що безпосередньою причиною смерті ОСОБА_7 виявилась гостра закрита черепно-мозкова травма, про травму голови не було повідомлено лікарю хворим чи його матір'ю, яка викликала лікарів для виведення із стану алкогольної інтоксикації, виклик був здійснений анонімно без повідомлень анкетних даних пацієнта, у вiдповiдностi до ч.2 ст.12 КК України злочин, передбачений ч.1 ст.140 КК України є злочином невеликої тяжкості, і те, що позивачу були спричинені моральні страждання, стресова ситуація внаслідок смерті сина безумовно змінила її нормальний життєвий ритм, але інших доказів на підтвердження немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, істотності змін в житті, тощо) не надано. Колегія суддів приходить до висновку, що необхідним та достатнім розміром грошового відшкодування моральної шкоди за вказаних обставин є відшкодування моральної шкоди в сумі 10000грн., яку визначив суд першої інстанції, але до стягнення підлягає по 5000 гривень з кожного з відповідачів.

З журналу судового засідання встановлено, що представник відповідача ОСОБА_5 брала участь в судових засідання суду першої інстанції, разом з тим, участі в судовому засіданні 21 квітня 2016 року, у якому ухвалювалось рішення вона не приймала участі, про що правильно зазначено в рішенні та підтверджується журналом судового засідання та технічним записом. Представник відповідача ОСОБА_5 була повідомлена про розгляд справи 21квітня 2016 року, про що свідчить її підпис на відповідному повідомлені, а тому процесуальні права відповідача ТзОВ «Тарас-Волинь» судом не були порушені.

У зв'язку з допущеними судом першої інстанції порушеннями норм матеріального та процесуального права, оскаржуване рішення слід скасувати в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди і ухвалити в цій частині нове рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Тарас-Волинь» задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2016 року в даній справі в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди скасувати.

Стягнути з ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Тарас-Волинь» в користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 5795грн. (п'ять тисяч сімсот дев'яносто п'ять гривень) по 2897,50грн. (дві тисячі вісімсот дев'яносто сім гривень п'ятдесят копійок) з кожного; моральну шкоду в розмірі 10000грн. (десять тисяч гривень) по 5000грн. (п'ять тисяч гривень) з кожного.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді