Рішення № 58929857, 14.07.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №482/2313/15-ц 14.07.2016 14072016 14.07.2016

Провадження № 22ц/784/1638/16 Суддя першої інстанції Гажа О.П.

Справа№482/2313/15-ц

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 липня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Мурлигіної О.Я.,

із секретарем Богуславською О.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 9 лютого 2016 року за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі ПАТ КБ «ПриватБанк», Банк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

28 грудня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 27 жовтня 2012 року за заявою ОСОБА_2 між сторонами було укладено договір про надання банківських послуг, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30% річних на суму залишку заборгованості по кредиту, з кінцевим строком повернення кредиту, що відповідає строку дії картки.

У звязку з порушенням відповідачем умов кредитного договору у нього утворилась заборгованість перед Банком, яка станом на 31 жовтня 2015 року склала 16 260 грн. 94 коп.

Посилаючись на викладене, Банк просив суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованість.

Заочним рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 9 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість, яка виникла станом на 31 жовтня 2015 року по договору про надання банківських послуг від 27 жовтня 2012 року в загальному розмірі 8 048,69 грн., яка складається з:

1 995,62 грн. заборгованості за основною сумою боргу по кредиту;

3 602,55 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом;

1 200 грн. пені за порушення строків розрахунків;

500 грн. штрафу (фіксована частина);

750,52 грн. штраф (процентна складова).

Також розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просило рішення суду в частині зменшення розміру заборгованості по процентам за користування кредитом та пені скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд першої інстанції невірно простим арифметичним відрахуванням визначив розмір процентів та безпідставно без відповідної заяви сторони у справі застосував до позовних вимог щодо стягнення пені спеціальну позовну давність.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 27 жовтня 2012 року за заявою ОСОБА_2 було укладено письмовий договір на видачу кредитного ліміту у розмірі 2000 грн. на кредитну картку. Він погодився, що ця заява разом з Памяткою клієнта, Умовами та Правилами про надання банківських послуг (надалі Умови) та Тарифами складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Згідно з довідкою про умови кредитування відповідач просив надати банківські послуги кредитка «Універсальна» «55 днів пільгового періоду» з базовою процентною ставкою за кредитом 2.5% на місяць на залишок заборгованості, щомісячною комісією 0%. Також в довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів» зазначено розмір пені за порушення умов зобовязання: пеня = пеня(1)+пеня(2), де пеня(1) = (базова процентна ставка по договору)/30- нараховується за кожен день прострочки кредиту; пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць, нараховується 1 раз на місяць, при наявності прострочки на суму більше 50 грн. В довідці зазначено порядок погашення кредиту щомісячними платежами у розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості Крім того, в довідці зазначено, що у разі порушення позичальником термінів платежів за будь-якими із грошових зобовязань передбачених цим договором, більш ніж на 120 днів, позичальник зобовязаний сплатити штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову (а.с. 5,6-7).

У звязку з невиконанням відповідачем умов зазначеного договору у нього утворилась заборгованість перед Банком, яка за розрахунками Банку, станом на 31 жовтня 2015 року склала 16 260 грн. 94 коп., зокрема: 1 995 грн. 62 коп. заборгованість за кредитом; 10 164 грн. 80 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; 2850 грн. заборгованість по пені та комісії; 500 грн. штраф (фіксована частина), 750 грн. 52 коп. - штраф ( процентна складова) (а.с. 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Анкета-заява та довідка про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» підписана позичальником ОСОБА_2 Відповідно до Умов довідка про умови кредитування рівнозначна памятці клієнта та є невідємною часткою договору ( п.п. 2.1.1.12.4 Умов).

Отже, сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, а саме: суми кредиту (згідно кредитного ліміту карти), розмір плати за користування кредитом, розмір штрафних санкцій, строк виконання зобовязання, що відображено в довідці про умови кредитування, котра заперечується відповідачем.

Факт отримання платіжної карти з зазначеною сумою ліміту, а також факт користування кредитним лімітом за допомогою карти не оспорюється відповідачем та підтверджується умовами договору про надання банківських послуг та випискою з картрахунку, наданого до апеляційного суду.

Таким чином, встановлено, що Банк надав відповідачу грошову банківську споживчу позику, тобто грошовий банківський споживчий кредит шляхом кредитування за допомогою кредитної картки.

Кредитна картка це іменний (з ідентифікатором власника) грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, який використовується для надання споживчого кредиту.

Умовами передбачено, що строки та порядок погашення по кредиту (кредитний ліміт) по кредитним карткам з встановленим обовязковим платежем визначається у довідки про умови кредитування.

Відповідно до витягу з програмного комплексу Банку строк дії картки складає 30 вересня 2016 року, а саме 09/16 зазначено в графі Expire date.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позивальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

В разі порушення зобовязання наступають наслідки, визначені ст. 611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.

Статті 526, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настало після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обрахування заборгованості по цій складовій необхідно проводити виходячи з процентної ставка у розмірі 30%, річних, оскільки саме цей розмір було узгоджено сторонами при укладенні договору.

Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтувань заявника щодо заперечення такого висновку районного суду. Більш того, в письмових поясненнях представника Банку, наданих апеляційному суду стверджується, що підвищена процентна ставка щодо вказаного договору не повинна застосовуватися з огляду на відповідний наказ стосовно введення підвищених тарифів.

Між тим, при обрахуванні місцевим судом розміру процентів за вказаною процентною ставкою суд припустився помилки щодо встановленого порядку обрахування таких процентів.

З наданого апеляційному суду розрахунку таких процентів вбачається. Що цей розрахунок виконано за допомогою програмного забезпечення Банку та з урахуванням даних особового рахунку позичальника. Внаслідок такого розрахунку заборгованість по процентам за користування кредитними коштами за вказаний період склала 1 746 грн. 08 коп. Отже, саме ця сума заборгованості по процентам підлягає стягненню з позичальника.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо безпідставного застосування спеціальної позовної давності до позовних вимог в частині стягнення пені з огляду на таке.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог щодо стягнення неустойки (пені, штрафу).

Визначаючи розмір пені, що підлягала стягненню з позичальника за порушення зобовязань за договором про надання банківських послуг, суд першої інстанції застосував спеціальну позовну давність за цими вимогами та стягнув з відповідача пеню, обраховуючи її в межах річного строку за наданими розрахунками Банку.

Проте, дійшовши такого висновку, суд першої інстанції не врахував приписів ч. 3 ст. 267 ЦК України, яка зазначає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

За висновком Верховного Суду України, викладеному у постанові від 24 червня 2015 року по цивільній справі № 6-73815, який має враховуватися судом, зазначено, що виходячи із основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізуючи норми розділу V ЦК України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності повязана лише із наявністю про це заяви сторони.

Таким чином суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Як вбачається з матеріалів справи жодна із сторін спору не заявляла про застосування позовної давності до позовних вимог щодо стягнення пені, а тому застосовування судом першої інстанції позовної давності до таких вимог без заяви сторони є порушенням норм матеріального права.

За такого, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за договором про надання банківських послуг підлягає стягненню у розмірі 2850 грн.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню заборгованість за процентами у розмірі 1 746 грн. 08 коп. та пеня на суму 2 850 грн., у звязку з чим змінюється й загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню за договором про надання банківських послуг, укладеним між сторонами 27 жовтня 2012 року, розмір якої складає 7842 грн. 02 коп.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом та пені за порушення строків розрахунків підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судове рішення в іншій частині не є предметом апеляційного розгляду, оскільки сторонами не оскаржувалося, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України колегія суддів законність та обґрунтованість судового рішенні в цій частині не перевіряла.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 9 лютого 2016 року в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом та пені за порушення строків розрахунків скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» станом на 31 жовтня 2015 року 1 746 грн. 08 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом та 2 850 грн. пені за порушення строків розрахунків за договором про надання банківських послуг, укладеним 27 жовтня 2012 року, у звязку з чим зменшити суму загальної заборгованості з 8048 грн. 69 коп. до 7842 грн. 02 коп.

В іншій частині зазначене рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Л.М. Царюк

Судді: Т.Б. Кушнірова

ОСОБА_3