Рішення № 58929390, 14.07.2016, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/166/16

Справа № 470/326/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року смт Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Міщенка Г.В.,

при секретарі Шелестюк І.С.,

за участю: позивачки ОСОБА_1, представників відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Березнегуватського РВ УМВС України в Миколаївській області та прокуратури Миколаївської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

13 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Березнегуватського відділення Снігурівського відділу головного управління Національної поліції України в Миколаївській області, прокуратури Миколаївської області.

В позовній заяві вказала, що органом досудового розслідування її було притягнуто до кримінальної відповідальності за незаконне вирощування конопель, а вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 04.11.2015 року визнано винуватою у вчиненні цього злочину, передбаченого ч.1 ст.310 КК України, та призначено покарання у виді арешту строком на 1 місяць. Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 15.03.2016 року вирок місцевого суду скасовано, а кримінальне провадження щодо неї закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутності складу цього кримінального правопорушення. Перебуваючи під слідством з 12 серпня 2015 по 15 березня 2016 року, внаслідок незаконних дій працівників органів досудового розслідування, прокуратури та суду, вона захворіла і лікувалася в Миколаївському обласному центрі, на що витратила 4800 грн., а витрати на проїзд до правоохоронних органів та суду склали 1000 грн. Крім цього, вказаними діями їй було завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в 100000 грн.

Посилаючись на викладені обставини та на ст.1176 ЦК України, просила суд стягнути з Державного бюджету України 5800 грн. спричиненої матеріальної та 100000 грн. як компенсацію моральної шкоди, шляхом списання на її користь з Єдиного казначейського рахунку.

Ухвалою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 06 червня 2016 року замінено первісних відповідачів - головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області та Березнегуватське відділення Снігурівського відділу головного управління національної поліції України в Миколаївській області належними відповідачами Державну казначейську службу України та Березнегуватський РВ УМВС України в Миколаївській області відповідно.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, підтримала в повному обсязі.

Представник Державної казначейської служби України за довіреністю ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на відсутність доказів спричинення матеріальної та причинно-наслідкового звязку спричинення моральної шкоди, а справу просила розглянути без участі представника.

Представник прокуратури Миколаївської області ОСОБА_2 та голова ліквідаційної комісії Березнегуватського РВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_3 вважали, що позов підлягає задоволенню частково лише на суму моральної шкоди за вісім місяців в розмірі 11824 грн.

Суд, вислухавши пояснення позивачки та представників відповідачів, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні в ній докази, доходить такого.

Судом встановлено, що 18 серпня 2015 року заступником начальника СВ Березнегуватського РВ УМВС України в Миколаївській області повідомлено ОСОБА_1 про підозру у чиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.310 КК України, тобто незаконному вирощуванні конопель у кількості 31 рослин. Обвинувальний акт щодо неї затверджений прокурором прокуратури Березнегуватського району Миколаївської області 27 серпня 2015 року та направлений до суду з іншими додатками ( а. с. 67-68, 69-70 ).

Вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 04 листопада 2015 року її визнано винуватою у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та призначено покарання у виді арешту строком на 1 місяць, а ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 15 березня 2016 року вирок місцевого суду скасовано, а кримінальне провадження щодо неї закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутності складу цього кримінального правопорушення ( а. с. 4-7 ).

Відповідно до частин 1, 2 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України від 1 грудня 1994 року з наступними змінами «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» ( далі Закон ) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи ( посади ) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Пунктом 2 ч.1 ст.2 Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим законом, виникає, зокрема у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог пунктів 3, 5 ст.3 та частини 5, 6 ст.4 Закону, у цьому випадку підлягає відшкодуванню, зокрема й судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином, моральна шкода за рахунок коштів державного бюджету.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Як в позовній заяві, так і в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 стверджувала, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності їй завдано моральної шкоди, оскільки вона перебувала під слідством та їздила на виклики, постійно нервувалась та відчувала публічне приниження, захворіла, а тому були порушенні її нормальні життєві звязки, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до частини 2, 3 ст.13 Закону, розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

З матеріалів справи вбачається, що часом перебування ОСОБА_1 під слідством та судом є період з 18 серпня 2015 року по 15 березня 2016 року, тобто 6 місяців і 26 днів, що становить майже сім місяців.

Мінімальний розмір заробітної плати з 01 травня 2016 року затверджено в розмірі 1450 грн. Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» від 31.12.2015 року, а тому мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди за сім місяців становить 10150 грн., виходячи з такого розрахунку: 7 місяців х 1450 грн., що відповідає положенням п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди», згідно яких у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Оскільки позивачка просить відшкодувати як компенсацію спричиненої моральної шкоди 100000 грн., що є занадто завищеною сумою, керуючись принципом рівності, поміркованості, розумності і справедливості, суд вважає за необхідне задовольнити позов в цій частині частково на суму 10150 грн., адже розмір такої шкоди повинен бути достатнім для задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Що ж стосується відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 5800 грн., яка складається з витрат на проїзд в сумі 1000 грн. та витрат на лікування в сумі 4800 грн., то вони заявлені необґрунтовано, оскільки будь-яких допустимих доказів на підтвердження цього, а саме чеків, квитанцій, накладних тощо, позивачка суду не надала, хоча згідно ч.1 ст.60 ЦПК України саме на неї покладається такий обовязок, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Крім цього, між діагнозом позивачки, який був їй встановлений ще у 2005 році та з яким вона періодично лікується ( а. с. 8, 9, 10, 11 ), і діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду відсутній причинно-наслідковий звязок, що підтверджується розясненнями в якості спеціаліста лікаря-інфекціоніста Березнегуватської центральної районної лікарні ОСОБА_5, який в судовому засіданні пояснив, що позивачка в грудні минулого та лютому поточного року перебувала на плановому лікуванні внаслідок останньої стадії ВІЛ-інфекції.

У відповідності з п.13 ст.2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної, зокрема незаконними рішення, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів розслідування, прокуратури або суду, а тому відповідно до ст.88 ЦПК України відноситься на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 209, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Березнегуватського РВ УМВС України в Миколаївській області та прокуратури Миколаївської області про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди на користь ОСОБА_1 10150 ( десять тисяч сто пятдесят ) грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Березнегуватського РВ УМВС України в Миколаївській області та прокуратури Миколаївської області в частині відшкодування матеріальної шкоди в і д м о в и т и.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Г. В. Міщенко