Рішення № 58929371, 12.07.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 129/1417/14-ц Провадження № 22-ц/772/2271/2016Головуючий в суді першої інстанції Герман О. С.Категорія 48 Доповідач Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

При секретарі: Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 11 травня 2016 року в цивільній справі за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, про визнання договору купівлі продажу недійсним та повернення автомобіля в натурі, -

встановила:

В травні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що вона перебувала в шлюбі з відповідачем з 04.11.2006 по 29.04.2014 року. За час перебування в шлюбі в 2011 році позивач з відповідачем за спільні кошти придбали земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1000 га, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3. Після придбання земельної ділянки почали будувати житловий будинок. Станом на 26 травня 2014 року стосунки з відповідачем погіршились, останній відмовляється приймати будинок в експлуатацію, тому будівництво будинку вважається незавершеним.

Просила визнати за нею 1/2 частки незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1.

В липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, про визнання договору купівлі продажу недійсним та повернення автомобіля в натурі, посилаючись на те, що 04.11.2006 року між ним та відповідачем було укладено шлюб, який було розірвано в травні 2014 року. Сімейні стосунки сторони не підтримують з 24.02.2014 року.

За час шлюбу спільно з відповідачем ними було набуто транспортний засіб «CHEVROLET AVEO», д/н НОМЕР_1, який був зареєстрований за ОСОБА_3, земельну ділянку площею 0,1000 га. та незавершений будівництвом житловий будинок, розташований на даній земельній ділянці по АДРЕСА_1. Вважає відсоток готовності незавершеного будівництва будинку 40 %. 18.04.2014 року ОСОБА_3 без згоди позивача, як співвласника майна, за договором купівлі-продажу продала спільний автомобіль ОСОБА_4

Позивач бажає провести розподіл спільного сумісного майна подружжя, а тому просив суд припинити право спільної власності відповідача ОСОБА_3 на 1/2 частки незавершеного будівництва житлового будинку та на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_4, які розташовані в АДРЕСА_1. Визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_4 та на незавершене будівництво житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1. Визнати договір купівлі-продажу транспортного засобу «CHEVROLET AVEO», укладений 18.04.2014 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, недійсним. Повернути даний транспортний засіб від ОСОБА_4 до ОСОБА_3 Припинити право спільної власності ОСОБА_2 на 1/2 частку транспортного засобу «CHEVROLET AVEO». Визнати за відповідачем право особистої приватної власності на транспортний засіб «CHEVROLET AVEO» вартістю 120000 грн. При цьому за відступ від ідеальної частки ОСОБА_2 погоджується сплатити ОСОБА_3 30000 грн.

Ухвалою Гайсинського районного суду від 15 вересня 2014 року цивільні справи за позовом ОСОБА_3 та за позовом ОСОБА_2 об'єднані в одне провадження.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 11 травня 2016 року та додатковим рішенням цього ж суду від 02 червня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано Довідку рахунок серії ВІА № 223835 від 18.04.2014, видану на ім'я ОСОБА_4, щодо продажу автомобіля марки «CHEVROLET AVEO», кузов № НОМЕР_2 недійсною. Повернуто ОСОБА_3 автомобіль марки «CHEVROLET AVEO», кузов № НОМЕР_2, 2006 р.в. Залишено автомобіль марки «CHEVROLET AVEO», кузов № НОМЕР_2, 2006 р.в., у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Визначено за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 1/2 частки автомобіля «CHEVROLET AVEO», кузов № НОМЕР_2, 2006 року виготовлення. Визначено за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 1/2 частки автомобіля «CHEVROLET AVEO», кузов № НОМЕР_2, 2006 року виготовлення. В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові витрати солідарно, які складаються з судового збору в сумі 121 грн. 80 коп. на користь ОСОБА_2

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Човганюк А.М. просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Визнати за сторонами право спільної часткової власності на земельну ділянку та незавершене будівництвом житловий будинок. Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вартість ? частки автомобіля «CHEVROLET AVEO». Повернути, шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_3 отримані за розпискою від 22.01.2015 року 2000 доларів США, що в еквіваленті складає 50 000 грн.

При цьому посилається на те, що Теплицьким районним судом було порушено норми матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_2 та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, районний суд виходив з того, що позивачем ОСОБА_3 та її представником в судовому засіданні не було доведено належними та допустимими доказами можливість поділу недобудованого будинку та земельної ділянки та виділу їй 1/2 частки в натурі. У задоволення вимоги ОСОБА_2 про припинення права власності відповідача ОСОБА_3 на 1/2 частки даного нерухомого майна та визнані за позивачем право власності на вказане майно не обхідно відмовити, оскільки відповідачем за даним позовом ОСОБА_3 не було надано добровільної згоди на припинення своєї частки, а також не встановлено інших обставин передбачених ЦК України.

Також суд прийшов до висновку, що відповідачем ОСОБА_3 без належного дозволу позивача ОСОБА_2 було відчужено автомобіль, який є спільною сумісною власністю подружжя позивача та відповідача, а також є цінним майном, іншій особі, а тому договір купівлі-продажу у вигляді довідки рахунку серії ВІА № 223835 від 18.04.2014, який укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є недійсний, а вимога про повернення автомобіля в натурі підлягає задоволенню.

При ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що слід відмовити в частині стягнення з ОСОБА_3 грошової суми 2000 доларів США, за наслідками не укладення мирової угоди, оскільки сторонами не надано доказів, а саме розписка на яку посилається представник ОСОБА_2 - Човганюк А.М., щодо отримання коштів в сумі 2000 доларів США ОСОБА_3 від представника ОСОБА_2 - Човганюк А.М.

Щодо позовної вимоги про розподіл автомобіля «CHEVROLET AVEO», кузов № НОМЕР_2, 2006 р.в., то суд зробив висновок, що необхідно встановити ідеальні частки даного майна без його реального поділу і залишити майно у їх спільній частковій власності, оскільки вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Проте повністю з такими висновками погодитись не можна, так як вони не відповідає обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0, 1000 га, що розташована в АДРЕСА_1, та згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_2, придбана подружжям під час шлюбу за договором купівлі-продажу від 10.02.2011 року.

У силу статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки між сторонами в ідеальних частках підлягає задоволенню.

В частині реального поділу земельної ділянки між співвласниками слід відмовити з наступних підстав.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач ОСОБА_3 не довела свого позову в ці частині, що є обов'язковим відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України, оскільки не надала суду доказів можливості поділу земельної ділянки в натурі. При цьому суд створив всі умови для змагального процесу, роз'яснював позивачеві його права та обов'язки.

Не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_2 щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку, з припиненням права спільної власності відповідача на ? частку земельної ділянки, оскільки присудження судом грошової компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за наявності згоди цієї особи на таке присудження, крім випадків, передбачених статтею 365 ЦК України.

Проте положеннями цієї статті передбачають підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов співвласника про припинення права особи на частку у спільному майні, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Таких підстав для припинення права відповідача на частку у спільному майні позивачем не доведено, не внесена вартість частки на депозитний рахунок суду та відповідач не давала своєї згоди на присудження грошової компенсації.

Відповідно до частин другої та третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Крім того, відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Як роз'яснено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 4 жовтня 1991 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок", за позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. При неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з врахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Звернувшись до суду за вирішенням спору, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не довели належними та допустимими, в розумінні ст. ст. 58, 59, 66 ЦПК України, доказами ступінь готовності незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по вул.. Подільській, 52 в Гайсин, які саме будівельні матеріали було використано під час будівництва та підлягають поділу, яку вони мають вартість, коли та ким саме такі були придбані, якими доказами ці обставини підтверджено. А тому вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в частині поділу цього майна задоволенню не підлягають.

При вирішенні вимог про стягнення грошової компенсації вартості частки транспортного засобу «CHEVROLET AVEO», кузов № НОМЕР_2, 2006 р.в.,, що є неподільною річчю, був відчужений ОСОБА_3 без згоди ОСОБА_2 та знаходиться у власності ОСОБА_4, колегія суду враховує загальні засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників.

Враховуючи те, що правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших, право позивача на грошову компенсацію вартості його частки транспортного засобу, якою фактично володіє інша особа, а співвласник майна ОСОБА_3 отримала за договором купівлі-продажу грошову суму за частку майна позивача є обґрунтованим та підлягає судовому захисту.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 2407/15-21 від 22.02.2016 року вартість ідентичного автомобіля «CHEVROLET AVEO», 2006 року виготовлення з нормативним пробігом, об'ємом двигуна 1498 см. Куб. та без пошкоджень на ринках України становить - 102 800,00 грн., а тому з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 52 400,00 грн., як компенсацію вартості ? частини автомобіля, що належала позивачу.

В частині вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 грошової суми 2000 доларів США за розпискою від 22.01.2015 року, за наслідками не укладення мирової угоди, вимоги не підлягають задоволенню, оскільки порядок стягнення зазначених коштів встановлений ст. ст. 380-382 ЦПК України при вирішенні питання про поворот виконання.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п. 3 і 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує і ухвалює нове рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 11 травня 2016 року та додаткове рішення цього ж суду 02 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер № НОМЕР_4, яка розташована у АДРЕСА_1, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер № НОМЕР_4, яка розташована у АДРЕСА_1, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 52 400,00 грн. як компенсацію вартості ? частини автомобіля марки «CHEVROLET AVEO», кузов № НОМЕР_2, 2006 року випуску.

В решті позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.

Судді: (підпис) Міхасішин І.В.

(підпис) Стадник І.М.

З оригіналом вірно:

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.