Ухвала суду № 58929327, 13.07.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/6187/16-ц Провадження № 22-ц/772/2213/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 53Доповідач Голота Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Голота Л.О.,

суддів: Рибчинський В.П., Кучевський П.В.

при секретарі: Топольська В.О.

з участю: позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Вінницького регіонального управління водних ресурсів на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27.05.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Вінницького регіонального управління водних ресурсів про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИЛА:

25.03.2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Вінницького регіонального управління водних ресурсів ( далі Вінницьке РУВР) у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ № 12-К від 29.02.2016 року; поновити його на посаді заступника начальника БУВР Південного Бугу та зобов»язати Вінницьке РУВР перевести його на вакантну посаду заступника начальника Вінницького РУВР, згідно вимог ст. 40 КЗпП України та стягнути з відповідача на його користь середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 29.02.2016 року по день набрання законної сили судового рішення.

10.05.2016 року ОСОБА_2 подав заяву про збільшення позовних вимог у якій додатково просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27.05.2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Басейного управління водних ресурсів річки Південний Буг № 12-к від 29.02.2016 року про звільнення ОСОБА_2; поновлено його на посаді заступника начальника Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг з 01.03.2016 року та стягнуто з Вінницького регіонального управління водних ресурсів на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 10358 грн 10 коп, а також 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В решті вимог відмовлено.Здійснено розподіл судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду Вінницьке регіональне управління водних ресурсів , через свого представника ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу в якій вказали, що вважають рішення суду незаконним та необґрунтованим, посилаючись на неповне та неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, неправильне дослідження та оцінку доказів та правовідносин, а тому просять скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та справедливим, а тому просив залишити його без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді заступника начальника Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг.

Згідно з наказом Державного агентства водних ресурсів України №146 від 02.12.2015 року Басейнове управління водних ресурсів річки Південний Буг було реорганізовано шляхом його перетворення у Вінницьке регіональне управління водних ресурсів. У зв'язку з цим Держаним агентством водних ресурсів України затверджена нова структура управління та штатний розпис.

У зв'язку з реорганізацією управління ОСОБА_2 попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України та запропоновано переведення на посаду заступника начальника Вінницького РУВР за умови проходження відкритого конкурсного відбору, про що свідчить наказ від 28.12.2015 року №2 та письмове попередження про майбутнє звільнення від 28.12.2015 року (а.с.51, 57).

ОСОБА_2 ознайомився з даної пропозицією із зауваженнями.

Наказом №12-к від 29.02.2016 року ОСОБА_2 звільнено з посади заступника начальника 29.02.2016 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України з призначенням вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку та виплатою компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки (а.с.62).

Того ж дня, комісією з реорганізації БУВР Південного Бугу складено акт по відмову від підпису з ознайомленням з наказом про звільнення ОСОБА_2 із зазначенням, що він покинув своє робоче місце в 15 год. 40 хв., не отримавши трудової книжки, на стан здоров'я останній не скаржився.

Згідно листка непрацездатності серії АГУ №641282 ОСОБА_2 з 29.02.2016 року ( тобто на день звільнення) по 11.03.2016 року перебував на стаціонарному лікуванні в Вінницькій обласній психоневрологічної лікарні ім. акад. ОСОБА_4. Відповідно до довідки лікувального закладу від 23.03.2016 року №20.1288 він поступив у відділення згідно направлення лікаря ЦПМСД №2 о 11 год.30 хв.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні ОСОБА_2 відповідачем не було додержано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, а саме у відповідності до положень ст.ст. 40, 492 КЗпП України позивачу не було запропоновано іншої роботи в установі, а пропозиція переведення на посаду заступника начальника Вінницького РУВР з умовою проходження відкритого конкурсного відбору не може вважатися належною пропозицією іншої роботи в розумінні ст. 49-2 КЗпП України. Окрім того, суд звернув увагу на те, що склад постійної конкурсної комісії для проведення конкурсу та порядок його проведення на заміщення вакантної посади заступника начальника Вінницького РУВР затверджено наказом Вінницького РУВР №15 від 14.03.2016 року, тобто уже після звільнення ОСОБА_2

Крім того, при звільненні позивача у період його тимчасової непрацездатності , відповідачем були допущені порушення норм ч.3 ст. 40 КЗпП України.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Згідно п.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скороченя чисельності або штату працівників.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в управлінні відбулося скорочення чисельності та штату, зокрема скорочені посади заступників начальника та введена посада заступника начальника з розширеною трудовою функцією порівняно з попередніми.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

За змістом норм ст.ст. 40, 49-2 КЗпП України працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією, спеціальністю чи кваліфікацією і лише за відсутності такої - інша наявна робота.

Як вбачається з попередження, з яким ОСОБА_2 було ознайомлено 28.12.2015 року, про майбутнє його звільнення із займаної посади за п.1 ст. 40 КЗпП України 29.02.2016 року працівника було повідомлено своєчасно./ а.с.7/

Відповідно штатного розпису на 2016 рік Вінницького РУВР, затвердженого в.о. Голови Держводагенства у структурі апарату управління в наявності є одна посадова одиниця заступника начальника. / а.с. 54-56/

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта про невірно надану судом першої інстанції оцінку доказам: письмовому попередженню від 28.12.2015 року та акту комісії з реорганізації БУВР РПБ по розгляду запропонованих посад ОСОБА_2 від 28.12.2015 року, щодо неналежно здійсненої пропозиції працівникові іншої роботи, оскільки, як вбачається із змісту попередження від 28.12.2015 року, ОСОБА_2 було запропоновано не іншу роботу, а можливість взяти участь у проходженні відкритого конкурсу на зайняття посади заступника начальника Вінницького регіонального управління водних ресурсів.

Акт комісії від 28.12.2015 року також не є належним доказом на підтвердження тієї обставини, що позивачу було запропоновано інші вакантні посади, оскільки дана пропозиція була висловлена у іншій формі ніж попередня і даний Акт не був підставою для прийняття наказу № 12-к від 29.02.2016 року «Про звільнення ОСОБА_2А.». / а.с. 8,132/

Посилання апелянта на табель обліку використання робочого часу за лютий 2016 року, згідно якого ОСОБА_2 29.02.2016 року перебував на робочому місці, подані до відділу держказначейства платіжні доручення та виписки про виплату ОСОБА_2 заробітної плати за лютий 2016 року, в тому числі і за 29.02.2016 року, акт комісії з реорганізації БУВР від 29.02.2016 року про відмову ОСОБА_2 від підпису з ознайомленням з наказом про звільнення, акт комісії від 29.02.2016 року про відмову ОСОБА_2 від отримання трудової книжки не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_2 29.02.2016 року відбулось у період його тимчасової непрацездатності, а відтак з порушенням норм ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

Безпідставним колегія суддів вважає твердження апелянта про неможливість виконання рішення суду в частині поновлення позивача на попередній посаді, так як посада заступника начальника БУВР РПБ ліквідована, рівно як і ліквідовано саме Басейнове управління водних ресурсів річки Південний Буг, оскільки з наявних матеріалів справи вбачається, що на підприємстві відбулась реорганізація Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг шляхом його перетворення у Вінницьке регіональне управління водних ресурсів, на підставі наказу Держводагенства України від 02.12.2015 року № 146 « Про реорганізацію Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг» / а.с. 32-34/

Встановивши у судовому засіданні факт порушення відповідачем трудових прав ОСОБА_2, які презвели до його моральних страждань суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, визначивши її розмір у сумі 500 грн.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, а відтак не дають підстав для висновку про незаконність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу Вінницького регіонального управління водних ресурсів відхилити, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27.05.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Вінницького регіонального управління водних ресурсів про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.О. Голота

Судді: П.В. Кучевський

ОСОБА_5

/підписи/

Згідно з оригіналом: