Постанова № 58927607, 30.06.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 р. справа № 804/15159/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Попович Н.М.

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачів -1, 2 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до відповідача-1 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» ОСОБА_4, відповідача-2 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

20 жовтня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.73-74), просить визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 щодо визнання нікчемним договору № 004-03726-240215 банківського вкладу від 24.02.2015 р., оформлені листом за вих. № 8821/297 від 23.09.2015 р.; зобовязати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника, який має право на відшкодування за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу №004-03726-240215 від 24.02.2015 р.; зобовязати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до загального реєстру вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 142 348 грн. за вкладом, які було внесено за договором банківського вкладу (депозиту) № 004-03726-240215 від 24.02.2015 р., укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що на підставі укладеного договору № 004-03726-240215 від 24.02.2015 р., в ПАТ «Дельта Банк» на депозитному рахунку ним були розміщені грошові кошти в розмірі 5 300 дол. США. При цьому, на початку жовтня 2015 року, він отримав лист № 8821/297 від 23.09.2015 р., в якому представниками відповідача йому було повідомлено про нікчемність зазначеного договору банківського вкладу на підставі п.7 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». З таким рішенням позивач не погоджується, оскільки вважає, що грошові кошти на відкритий позивачем в ПАТ «Дельта Банк» депозитний рахунок були перераховані в порядку, який не суперечить положенням діючого законодавства, що регулює безготівковий переказ грошових коштів в іноземній валюті з рахунку однієї іншої фізичної особи-резидента до іншої, відкриті в одному банку. В той же час, позивач вбачає в діях відповідачів порушення вимог Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та Положення «Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 р., що потягло безпідставне невключення його до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 4-12).

Від представника відповідача за довіреністю ОСОБА_2 26.11.2015 року до суду надійшли письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було проведено перевірку вкладників банку, за результатами якої встановлено, що договір № 004-03726-240215 від 24.02.2015 р., укладений між сторонами, є нікчемним, оскільки укладався в період дії Постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 р. «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних». Як зазначено у запереченнях, за таких умов, укладення між банком та позивачем після 16.01.2014 року договорів банківського вкладу (депозиту), за якими здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є кредиторами банку, та які не могли розраховувати на відшкодування коштів за рахунок Фонду, з огляду на перевищення залишків на рахунках граничної суми відшкодування, мало наслідком надання банком кредиторам фізичним особам переваги перед іншими кредиторами у вигляді можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб. Також, представник відповідача вказує на те, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем договір банківського вкладу (додаткова угода до нього) містить умову, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого у банку, або готівкою через касу банку. Разом з цим, відповідно до п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», затверджених рішенням ОСОБА_5 директорів ПАТ «Дельта Банк» Протоколом № 14 від 20.03.2013 р., зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається. При цьому, кошти на рахунок позивача у сумі 5 300 дол. США, в порушення зазначених інструкцій, фактично, надійшли від третьої особи, шляхом так званого «дроблення» великого депозиту іншого клієнту банку (ОСОБА_6) та не через касу банку. Посилаючись на викладене, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 28-31).

У додаткових запереченнях проти адміністративного позову, що надійшли до суду 30.06.2016 р., представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 зазначає, що, фактично, колишніми посадовими особами банку позивачу була надана перевага, яка полягала у можливості зарахування коштів на депозитний рахунок від третьої особи ініціатора переказу ОСОБА_6, яка таким чином намагалась здійснити спробу отримання коштів позачергово та за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів, порушуючи публічний порядок отримання коштів на підставі ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також, представником відповідача зазначено, що за даними фактами правоохоронними органами проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке на даний час не завершено (а.с. 200-204).

В судовому засіданні 30.06.2016 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві (а.с. 238-239).

Представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечив, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

02.03.2015 року Постановою Правління Національного банку України № 150 Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних. При цьому, з тексту даної постанови вбачається, що раніше, у звязку зі здійсненням ПАТ «Дельта Банк» ризикової діяльності, Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 692/БТ від 30.10.2014 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних» із встановленням відповідних обмежень в його діяльності (а.с. 55-57).

У звязку з цим, 03.11.2014 року ОСОБА_5 директорів Публічного акціонерного товариство «Дельта Банк» винесено наказ № 2650 від 03.11.2014 р. щодо стабілізації діяльності банку, яким запроваджено певні обмеження в діяльності, в тому числі, щодо здійснення залучення коштів фізичних осіб та проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 205-206).

Незважаючи на це, 24.02.2015 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір № 004-03726-240215 банківського вкладу «Найкращий від Миколая» у доларах США, та укладено Додаткову угоду № 1 до даного договору, згідно якої, умови п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», затверджених рішенням ОСОБА_5 директорів ПАТ «Дельта Банк» Протоколом № 14 від 20.03.2013 р., до відносин що виникають на підставі цього договору, не застосовуються (а.с. 194-195).

Відповідно до платіжного доручення від 24.02.2015 р., ОСОБА_6 (р/р 26201703312344 в ПАТ «Дельта Банк») на розрахунковий рахунок (р/р 26306113036193) у ПАТ «Дельта Банк», відкритий на імя ОСОБА_3, перераховано кошти в розмірі 5 300 дол. США за призначенням платежу «переказ коштів від ОСОБА_6» (а.с. 196).

Здійснення зазначеного грошового переказу підтверджено витягом з реєстру операцій по договору № 004-03726-240215 від 24.02.2015 р. (а.с. 37).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 02.03.2015 р. в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію з 03.03.2015 р. по 02.06.2015 р. включно та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 (а.с. 58).

Також, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 від 08.04.2015 р. було внесено зміни до рішення № 51 від 02.03.2015 р. та запроваджено в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» тимчасову адміністрацію з 03.03.2015 р. по 02.09.2015 р. (а.с. 59).

В подальшому, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 р. здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» було продовжено по 02.10.2015 р. (а.с. 60).

15.09.2015 р. складено Протокол засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк», призначеної наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» № 408 від 29.05.2015 р., відповідно до якого, перевіркою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». На підставі вказаного, Комісією запропоновано Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Дельта Банк» видати відповідний наказ щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на вкладні рахунки були перераховані іншими фізичними особами та які є нікчемними згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та щодо застосування наслідків такої нікчемності (а.с. 111-112).

Наказом № 408 від 29.05.2015 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 визначено у строк до 31.08.2015 року (який наказом № 691 продовжено до 01.10.2015 року) здійснити перевірку правочинів (договорів) фізичних осіб, в тому числі, договорів банківського рахунку та договорів банківського вкладу, вчинених ПАТ «Дельта Банк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Закону (а.с. 68, 69).

Наказом Тимчасової адміністрації № 813 від 16.09.2015 р. «Щодо заходів, повязаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями», до позивача застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу, що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с. 114).

На виконання цього наказу, 17.09.2015 року ПАТ «Дельта Банк» повернуто кошти в сумі 5 300 дол. США з розрахункового рахунку ОСОБА_3 (р/р 26306113036193) на рахунок ОСОБА_6 (р/р 26201703312344), у звязку із застосуванням наслідків нікчемності договору банківського вкладу (а.с. 39-40).

Листом за вих. № 8821/297 від 23.09.2015 р. представником за довіреністю тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_7 позивача повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № 004-03726-240215 від 24.02.2015 р., укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3, згідно п. 7 ч. 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с. 16).

02.10.2015 року Правлінням Національного банку України винесено постанову № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (а.с. 61).

02.10.2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» (а.с. 62). Відповідно до вказаного рішення, розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з відшкодуванням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, та призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 строком на 2 роки з 05.10.2015 р. по 04.10.2017 р. включно.

05.10.2015 року, з метою дотримання вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4 прийнято наказ № 15 про обмеження здійснення на час ліквідації ПАТ «Дельта Банк» операцій щодо виплат коштів вкладникам фізичним особам за відповідними рахунками (а.с. 47).

З матеріалів справи також вбачається, що листом № 54/13397 від 22.10.2015 р. слідчим СВ Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_8 Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 повідомлено про те, що матеріали перевірки щодо неправомірних дій колишніх посадових осіб ПАТ «Дельта Банк» приєднано до матеріалів кримінального провадження №12015100060002902 від 25.04.2015 р. (а.с. 217).

Не погодившись з визнанням договору банківського вкладу нікчемним та застосуванням до нього наслідків такої нікчемності, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи при цьому з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23.02.2012 р. (далі Закон № 4452), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Статтею 27 Закону № 4452 передбачено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Так, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий курєр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Повноваження уповноваженої особи Фонду наведені в ст. 37 Закону № 4452, відповідно до якої, уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду та має право: 1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; 2) укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; 3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; 4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 5) заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи; 6) звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку; 7) залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення уповноваженою особою Фонду другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством; 8) призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду; 9) приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обовязки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю; 10) зупиняти розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі; 11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.

За змістом ст. 38 Закону № 4452, Уповноважена особа Фонду зобовязана вживати заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, а саме: зобовязана забезпечити збереження активів та документації банку; протягом дії тимчасової адміністрації зобовязана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст.38).

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону № 4452, уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів, та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених ч. 3 ст. 38 Закону, кредитор зобовязаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину (ч. 5 ст. 38 Закону № 4452).

Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 52 вказаного Закону, кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.

Детальний порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) коштів за вкладами фізичних осіб визначений Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року № 14.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, банк після отримання повідомлення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку повинен здійснити, зокрема: протягом тижня з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку - аналіз стану бази даних (установити записи про вкладників, у яких відсутні або некоректно введені реквізити) та порівняння інформації, що зазначена у базі даних, на повну відповідність даним з копій документів вкладників із справ з оформлення рахунків та усунення всіх виявлених помилок (за наявності); формування файлів та архівування бази даних про вкладників відповідно до вимог розділу II Правил; направлення до Фонду файлів бази даних разом із супровідним листом; направлення до Фонду файлів, зокрема, із переліком вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону.

З аналізу зазначених норм вбачається як обов'язок уповноваженої особи у визначені законом строки скласти перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, так і обов'язок протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. При цьому, повідомлення стороні про визнання договору нікчемним може бути направлено уповноваженою особою Фонду як протягом дії тимчасової адміністрації, так і протягом ліквідації.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судом встановлено, що ПАТ «Дельта Банк» постановою Правління Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 р. віднесений до категорії проблемних із встановленням ряду обмежень в його діяльності, в тому числі, зупинення здійснення операцій залучення на вклади (депозити) коштів від фізичних осіб, тобто, банку заборонено з 16.01.2015 року укладати депозитні договори з фізичними особами.

Крім того, 03.11.2014 року ОСОБА_5 директорів Публічного акціонерного товариство «Дельта Банк» видано наказ № 2650 від 03.11.2014 р. щодо стабілізації діяльності банку, яким запроваджено певні обмеження в діяльності, в тому числі, щодо здійснення залучення коштів фізичних осіб та проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою НБУ від 02.03.2015 р. №150 Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, що підтверджує законність прийнятих обмежень відносно банку постановою від 30.10.2014 р.

Згідно ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обовязковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Отже, на момент укладення позивачем договору банківського вкладу (депозиту) № 004-03726-240215 від 24.02.2015 р. в ПАТ «Дельта Банк», діяло обовязкове для виконання банком обмеження щодо проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Незважаючи на вказану заборону, ПАТ «Дельта Банк» та позивач уклали договір банківського вкладу (депозиту) № 004-03726-240215 від 24.02.2015 р., а також уклали Додаткову угоду № 1 до даного договору, якою передбачили, що умови п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», затверджених рішенням ОСОБА_5 директорів ПАТ «Дельта Банк» Протоколом № 14 від 20.03.2013 р. (далі Правила), до відносин, що виникають на підставі цього договору, не застосовуються.

При цьому, п. 5.11 Правил закріплено обовязкове обмеження - зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається (а.с. 82).

Отже, зазначену додаткову угоду укладено всупереч діючим у банку Правилам банківського обслуговування фізичних осіб. Слід також звернути увагу на те, що Договір банківського вкладу № 004-03726-240215 від 24.02.2015 р. роздрукований на бланку зі штрих-кодом у правому верхньому куті, а додаткова угода до цього договору, яку укладено в той же день і яка є невідємною частиною договору, такого штрих-коду не містить. Зазначене, у сукупності з іншими наведеними вище порушеннями, викликає обґрунтовані сумніви у достовірності вказаних документів.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_6 з власного поточного рахунку на вклад (депозит) ОСОБА_3 перераховано грошові кошти в іноземній валюті, що підтверджується випискою по особовим рахункам та платіжним дорученням, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, згідно постанови Правління Національного Банку України № 365 від 16.09.2013 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.09.2013 р. «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України», надходження коштів в іноземній валюті на поточний рахунок фізичної особи здійснюється виключно шляхом переказу коштів в іноземній валюті з іншого власного рахунку або шляхом внесення готівки власником рахунку.

В даному випадку, кошти на рахунок позивачки надійшли не від неї, не через касу банку та не через переказ з іншого власного рахунку.

За викладених обставин у їх сукупності, суд погоджується з доводам відповідача, що вказане перерахування коштів має ознаки навмисного «дроблення» великого вкладу іншої фізичної особи з метою отримання гарантованого права на грошове відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантуванням вкладів фізичних осіб з рахунків третіх (повязаних) осіб поза межами встановленої законом суми в розмірі 200 000 грн., та поза встановленого порядку черговості на отримання суми вкладу від банку, що ліквідується.

Зазначені обставини також підтверджуються випискою щодо руху коштів по рахунку, відкритому в ПАТ «Дельта Банк» на імя ОСОБА_6 (р/р 26201703312344), згідно якої, з розрахункового рахунку останнього 24.02.2015 р. були перераховані грошові кошти в іноземній валюті на рахунки інших (повязаних) фізичних осіб, відкриті в ПАТ «Дельта Банк», а саме: на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 (р/р 26306113036193) - в розмірі 5 300 дол. США, на розрахунковий рахунок ОСОБА_9 (р/р 26306113038444) - в розмірі 5 070 дол. США (а.с. 194-199).

Отже, суд приходить до висновку, що зазначені операції з перерахування грошових коштів вчинені всупереч постанови Правління Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 р. «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», постанови Правління Національного Банку України № 365 від 16.09.2013 р. «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України», з порушенням діючого законодавства у сфері банківської діяльності, та вчинені з метою отримання гарантованого грошового відшкодування за рахунок коштів Фонду, а тому є нікчемними.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на Додаткову угоду № 1 до договору № 004-03726-240215 від 24.02.2015 р., оскільки зазначена Угода, як і сам договір, укладена всупереч вищевказаним нормативним актам, і також має ознаки нікчемного правочину, визначення якого наведено у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (нікчемними визнаються правочини, що укладені банком на умовах, які передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку).

При цьому, необізнаність позивача щодо існування обмежень у діяльності банку, повязаних з укладанням депозитних договорів з фізичними особами на момент укладання договору банківського вкладу (депозиту), не може бути підставою для спростування нікчемності укладеного правочину, та не свідчить про правомірність укладеної угоди та здійснених грошових операцій в іноземній валюті.

Суд також враховує, що уповноважена особа Фонду скористалась своїм правом на звернення до правоохоронних органів, за даним фактом зареєстровано кримінальне провадження.

Про вказані обставини представником ПАТ «Дельта Банк» повідомлено позивача листом № 8821/297 від 23.09.2015 р.

Згідно ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 цієї статті.

Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

У звязку із встановленими порушеннями нормативних актів в сфері банківської діяльності, виявленням факту намагання фізичної особи отримати грошові кошти шляхом так званого «дроблення» вкладу та отримання відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб, представником за довіреністю тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_7 в листі (вих. № 8821/297) від 23.09.2015 р. повідомлено позивача про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № 004-03726-240215 від 24.02.2015 р., укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3, згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с. 16).

З огляду на сукупність встановлених під час судового розгляду обставин, суд погоджується із зазначеними висновками та рішеннями відповідача, вважає їх правомірними та такими, що вчинені в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом.

Крім того, суд зазначає, що уточнена позовна заява не містить обґрунтування позовних вимог в частині зобовязання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до загального реєстру вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 142 348 грн. (а.с. 73-74), відповідний розрахунок на вказану суму (по курсу НБУ на конкретну дату) до позову також не надано. Водночас, матеріалами справи підтверджено, що на депозитному рахунку ОСОБА_3 знаходилися кошти у доларах США, при цьому, сума їх перерахунку у гривню по курсу НБУ станом на час розгляду справи не відповідає сумі, зазначеній позивачем в уточненій позовній заяві, що виключає можливість задоволення позову також і з цих підстав.

За сукупності викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є безпідставними, та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 06 липня 2016 року.

Суддя ОСОБА_10