Ухвала суду № 58927040, 13.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Зарицька Ю.Л.

№22-ц/796/8910/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №758/4415/16 -ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючої судді Кравець В.А.,

суддів: Качана В.Я., Желепи О.В.

за участю секретаря Дуки В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» - Крапівцевої Олени Олександрівни на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, розірвання договорів та повернення грошових коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року - відкрито провадження в справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник відповідача ПАТ «КБ «ПриватБанк» - Крапівцева О.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її, посилаючись на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням правил підсудності, оскільки позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням, а тому дана справа не підсудна Подільському районному суду м. Києва.

Крім того, така послуга, як банківський вклад, не підпадає під визначення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки обов'язковою умовою банківського вкладу є виплата вкладнику відсотків, тобто отримання прибутку.

Вважає, що надана позивачем довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24.03.2016 року не може сприйматись судом як належний та допустимий доказ. Так, у вказаній довідці зазначено, що згідно паспортних даних зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 - АДРЕСА_1, місце вручення кореспонденції - 04071 АДРЕСА_2.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.2 ст.109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

У відповідності до ч.1 ст.93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління обліку.

Згідно п.5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є захист прав споживача щодо строкового банківського вкладу (депозиту).

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Згідно ч. 1, 2, 8 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) видається структурним підрозділом місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення в день подання заяви, підписується та засвідчується уповноваженою посадовою особою цього структурного підрозділу без сплати будь-яких платежів та зборів, включаючи як першу видачу такої довідки, так і в разі повторної її видачі у випадку втрати, пошкодження або з метою продовження її дії.

У ч. 1, 2 ст. 5 цього Закону зазначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), проставляє у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відмітку про реєстрацію місця проживання, в якій зазначається:

1) адреса фактичного проживання, за якою внутрішньо переміщеній особі може бути вручено офіційну кореспонденцію (місце фактичного проживання); або

2) адреса структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення; або

3) адреса територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції).

При цьому відмітка про реєстрацію місця проживання внутрішньо переміщеної особи не вноситься до її паспортного документа.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що позивач у встановленому законом порядку отримала довідку № 8/47 від 24.03.2016 року, що підтверджує місцеперебування громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї.

Отже, суд, дотримуючись процесуального порядку при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, вірно встановив, що спір між сторонами підсудний, у тому числі, і цьому суду, оскільки у даній ситуації має місце альтернативна підсудність.

Враховуючи наведене вище, колегія дійшла висновку про законність постановленої ухвали та безпідставність доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 312 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Отже, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому підстав до її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 218,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» - Крапівцевої Олени Олександрівни - відхилити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року в справі залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді