Постанова № 58926739, 05.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2016 р. Справа№ 910/33127/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Гончарова С.А.

Скрипки І.М.

секретар Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Шевчук О.В. (представник за довіреністю),

від відповідача: Коваленко О.М. (представник за довіреністю)

від третьої особи: Карпенко Н.В. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

на рішення господарського суду міста Києва

від 23.02.2016 року

у справі № 910/33127/15 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав"

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України

про стягнення 2 778 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Брацлав" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про стягнення 2778000,00 грн. боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань, а саме: 155000,00 грн. за договором на створення та передачу науково-технічної продукції №44043/2 від 07.11.2008; 418000,00 грн. за договором на створення та передачу науково-технічної продукції №44044/2 від 07.11.2008; 205000,00 грн. за договором на створення та передачу науково-технічної продукції №44045/2 від 07.11.2008; 2000000,00 грн. за договором на створення та передачу науково-технічної продукції №44063/2 від 20.11.2009.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2016 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав" 2778000 (два мільйона сімсот сімдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. боргу, в тому числі: 155000 (сто п'ятдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. за договором на створення та передачу науково-технічної продукції №44043/2 від 07.11.2008; 418000 (чотириста вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп. за договором на створення та передачу науково-технічної продукції № 44044/2 від 07.11.2008; 205000 (двісті п'ять тисяч) грн. 00 коп. за договором на створення та передачу науково-технічної продукції № 44045/2 від 07.11.2008; 2000000 (два мільйона) грн. 00 коп. за договором на створення та передачу науково-технічної продукції №44063/2 від 20.11.2009. Стягнуто з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав" 41670 (сорок одна тисяча шістсот сімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва 23.02.2016 року у справі №910/33127/15 та винести ухвалу, якою припинити провадження у цій справі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому скаржник посилається на те, що судом не взято до уваги, що договори на створення та передачу науково-технічної продукції №44043/2 від 07.11.2008, №44044/2 від 07.11.2008, №44045/2 від 07.11.2008, №44063/2 від 20.11.2009 були укладені Мінпромполітики на виконання державної програми та джерелом фінансування виконання робіт за цими договорами є Державний бюджет України КПКВК 2601160. Як зазначає відповідач, останній жодним чином не порушив ані вимоги договорів, ані права та інтереси позивача в частині здійснення оплати вартості робіт, оскільки сторони погодили в договорах те, що замовник після підписання акту здачі-приймання НТП за етапом (або роботи в цілому), по мірі надходження асигнувань з Держбюджету, перераховує виконавцю кошти в межах фактичних витрат (п. 2.2, п. 10.2.4 договорів), тобто в договорах сторони передбачили настання події, відповідно до якої відповідач зобов'язаний перерахувати кошти позивачу за виконані роботи, а саме з моменту надходження асигнувань з Держбюджету; таким чином судом не дотримано вимог статті 530 ЦК України, ч.5 ст.51 Бюджетного кодексу України. Також скаржник вказує, що суд не звернув увагу на факт, що видатки за програмою КПКВК 2601160 на 2010, 2011 та 2013-2015 роки Законом України "Про державний бюджет України" не передбачались, а у 2012 році, згідно наданих платіжних доручень відповідачем кошти Держказначейством сплачені не були. Крім того, відповідач зазначає, що судом не застосовано строки позовної давності, чим порушено вимоги ст. 223 ГК України, ст. 257, 267 ЦК України. На думку скаржника, судом в порушення вимог ч.1 ст.86 ГПК України не було винесено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання Мінекономрозвитку, порушено вимоги ст. 27 ГПК України та відмовлено Мінекономрозвитку в задоволенні клопотання щодо залучення третьою особою Міністерство фінансів України. Також відповідач зазначає, що позивачем неправильно визначено предметну підсудність спору, у зв'язку з чим не дотримано вимог ч.1 ст.12 ГПК України, посилаючись на те, що договори за своїми ознаками є адміністративними.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 23.03.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 26.04.2016 р.

22.04.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі комплексної документальної експертизи, для встановлення економічного аналізу фінансової звітності, правильності застосування розрахунку виробничих витрат, правильності визначення договірної вартості виконаних робіт за договорами.

25.04.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зокрема зазначено про те, що скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 23.03.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 26.04.2016 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 26.04.2016 р. розгляд справи було відкладено на 10.05.2016 р.; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну казначейську службу України. Зобов'язано відповідача надати суду письмові пояснення, в яких обґрунтувати неможливість звернення до суду першої інстанції з клопотанням про призначення у справі комплексної документальної експертизи. Зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення, в яких викласти позицію щодо заявленого відповідачем клопотання про призначення у справі комплексної документальної експертизи. Зобов'язано Державну казначейську службу України надати суду письмові пояснення щодо суті спору, письмові пояснення, в яких висловити позицію щодо клопотання відповідача про призначення у справі комплексної документальної експертизи.

06.05.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення та документи, на виконання вимог ухвали суду від 26.04.2016 р.

10.05.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі економічної експертизи.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду №09-52/1313/16 від 10.05.2016 р. у справі №910/33127/15 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/33127/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Скрипка І.М., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Скрипка І.М., Гончаров С.А.) від 10.05.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 10.05.2016 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Скрипка І.М., Гончаров С.А.) від 10.05.2016 р. розгляд справи відкладено на 14.06.2016 р. Зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення, в яких викласти позицію щодо заявленого відповідачем клопотання про призначення у справі економічної експертизи. Зобов'язати третю особу надати суду письмові пояснення, в яких викласти позицію щодо заявленого відповідачем клопотання про призначення у справі економічної експертизи, письмові пояснення щодо суті спору.

13.06.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло заперечення на клопотання про призначення судової експертизи.

14.06.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, посилаючись на те, що на документах первинної звітності містяться підписи головного бухгалтера товариства "Брацлав" ОСОБА_6 та директора по новим розробкам, керівника ДКР товариства "Брацлав" ОСОБА_7, які мають мінімум чотири різновиди та не є ідентичними.

14.06.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №910/10884/16 за позовом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав" про визнання договорів на створення та передачу науково-технічної продукції №44043/2 від 07.11.2008, №44044/2 від 07.11.2008, №44045/2 від 07.11.2008, №44063/2 від 20.11.2009 недійсними.

В судовому засіданні 14.06.2016 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 05.07.2016 р., зобов'язано представника третьої особи надати суду відзив на апеляційну скаргу з посиланням на норми законодавства, зобов'язано представника позивача надати суду письмові пояснення щодо клопотання про долучення документів, та письмові пояснення щодо надсилання претензії відповідачу з посиланням на наданням відповідних доказів.

14.06.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

01.07.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення, до яких надані додаткові документи, які на думку позивача доводять безпідставність твердження відповідача щодо пропуску строку позовної давності.

05.07.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові заперечення на клопотання про призначення у справі судових експертиз.

05.07.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору, в якому зокрема зазначено про те, що останній не погоджується з оскаржуваним рішенням суду, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та підтримує позицію Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про призначення у справі комплексної документальної експертизи для встановлення економічного аналізу фінансової звітності, правильності застосування розрахунку виробничих витрат, правильності визначення договірної вартості виконаних робіт за договорами; підтримав клопотання про призначення у справі економічної експертизи для дослідження доказів щодо дотримання підприємством правильності застосування розрахунку виробничих витрат, включених в акти виконаних робіт, правильність визначення договірної вартості виконаних робіт, наданих послуг, правильність застосування коефіцієнтів при розрахунку загальновиробничих витрат; підтримав клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, посилаючись на те, що на документах первинної звітності містяться підписи головного бухгалтера товариства "Брацлав" ОСОБА_6 та директора по новим розробкам, керівника ДКР товариства "Брацлав" ОСОБА_7, які мають мінімум чотири різновиди та не є ідентичними.

Представник позивача заперечував проти задоволення вказаних клопотань.

Представник третьої особи підтримав вказані клопотання.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Розглянувши заявлені клопотання представника відповідача про призначення у справі комплексної документальної експертизи, економічної експертизи та почеркознавчої експертизи, колегія суддів вважає дане клопотання не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано обґрунтованих пояснень неможливості звернення з даними клопотаннями до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №910/10884/16 за позовом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав" про визнання договорів на створення та передачу науково-технічної продукції №44043/2 від 07.11.2008, №44044/2 від 07.11.2008, №44045/2 від 07.11.2008, №44063/2 від 20.11.2009 недійсними.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, відповідач посилається на те, що результати розгляду справи №910/10884/16 безпосередньо впливають на результат розгляду справи №910/33127/15.

Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

Представник третьої особи підтримав вказане клопотання.

Відповідно до ст. 79 Господарського кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Розглянувши заявлене клопотання представника відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №910/10884/16 за позовом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав" про визнання договорів на створення та передачу науково-технічної продукції №44043/2 від 07.11.2008, №44044/2 від 07.11.2008, №44045/2 від 07.11.2008, №44063/2 від 20.11.2009 недійсними, колегія суддів вважає дане клопотання не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не наведено достатньо обґрунтованих підстав яким чином розгляд справи №910/10884/16 унеможливлює перегляд рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2016 р. у справі №910/33127/15.

Представники сторін, третьої особи надали в судовому засіданні пояснення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Відкритим акціонерним товариством "Брацлав" (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Брацлав"), як виконавцем, та Міністерством промислової політики України (правонаступником якого є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України), як замовником, було укладено ряд договорів на створення та передачу науково-технічної продукції, а саме:

№44043/2 від 07.11.2008;

№44044/2 від 07.11.2008;

№44045/2 від 07.11.2008;

№44063/2 від 20.11.2009.

Відповідно до п. 1.1. договору № 44043/2 від 07.11.2008 замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання ДКР "Розроблення енергозберігаючої системи вакуумного приводу доїльних установок".

Строк здачі робіт за договором - грудень 2010 року (п. 1.3. договору №44043/2 від 07.11.2008).

Згідно з п. 2.1. договору №44043/2 від 07.11.2008 замовник за виконану науково-технічну продукцію перераховує замовнику відповідно до протоколу погодження договірної ціни 1950000,00 грн. без ПДВ, в 2008 році - 410000,00 грн. без ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 26.02.2009 сторонами внесено зміни до п. 2.1. договору №44043/2 від 07.11.2008 та визначено, що замовник перераховує виконавцю відповідно до протоколу погодження договірної ціни в 2009 році 750000,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 2.2. договору №44043/2 від 07.11.2008 визначено, що оплата проводиться поетапно за виконану роботу, з попереднім перерахуванням коштів у розмірі до 50% вартості робіт відповідного етапу, по мірі надходження асигнувань з Державного бюджету України.

На виконання умов договору №44043/2 від 07.11.2008 позивач виготовив науково-технічну продукцію та здійснив поетапну передачу згідно актів здачі-передачі на загальну суму 750000,00 грн., в т.ч.:

етап № 2.1. - згідно акту №1 здачі-приймання науково-технічної продукції від 01.06.2009 на суму 200000,00 грн.;

етап № 2.2. - згідно акту №2 здачі-приймання науково-технічної продукції від 26.08.2009 на суму 250000,00 грн.;

етап № 2.3. - згідно акту №3 здачі-приймання науково-технічної продукції від 17.12.2009 на суму 300000,00 грн.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи банківської виписки відповідачем частково здійснено оплату виконаної продукції в загальному розмірі 595000,00 грн. наступним чином: 26.11.2009 в сумі 145000,00 грн., 23.06.2009 в сумі 200000,00 грн. та 07.09.2009 в сумі 250000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1. договору №44044/2 від 07.11.2008 замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання ДКР "Створення уніфікованих доїльних установок типу "Ялинка" і "Паралель" з системою автоматизованого управління для ферм до 5000 голів ВРХ".

Строк здачі робіт за договором - грудень 2010 року (п. 1.3. договору № 44044/2 від 07.11.2008).

Згідно з п. 2.1. договору №44044/2 від 07.11.2008 замовник за виконану науково-технічну продукцію перераховує замовнику відповідно до протоколу погодження договірної ціни 3500000,00 грн. без ПДВ, в 2008 році - 1830000,00 грн. без ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 26.02.2009 сторонами внесено зміни до п. 2.1. договору №44044/2 від 07.11.2008 та визначено, що замовник перераховує виконавцю відповідно до протоколу погодження договірної ціни в 2009 році 750000,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 2.2. договору № 44044/2 від 07.11.2008 визначено, що оплата проводиться поетапно за виконану роботу, з попереднім перерахуванням коштів у розмірі до 50% вартості робіт відповідного етапу, по мірі надходження асигнувань з Державного бюджету України.

На виконання умов договору №44044/2 від 07.11.2008 позивач виготовив науково-технічну продукцію та здійснив поетапну передачу згідно актів здачі-передачі на загальну суму 2580000,00 грн., в т.ч.:

етап № 1. та етап № 2.1. - згідно акту № 1 здачі-приймання науково-технічної продукції від 15.12.2008 на суму 1 830 000,00 грн.;

етап № 2.2. - згідно акту №1 здачі-приймання науково-технічної продукції від 01.06.2009 на суму 332 000,00 грн.;

етап № 2.3. - згідно акту №2 здачі-приймання науково-технічної продукції від 17.12.2009 на суму 418000,00 грн.;

етап № 3 - згідно акту №2 здачі-приймання науково-технічної продукції від 17.12.2009 на суму 418000,00 грн.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи банківської виписки відповідачем частково здійснено оплату виконаної продукції в загальному розмірі 2162000,00 грн. наступним чином: 26.12.2009 в сумі 1830000,00 грн., 23.06.2009 в сумі 332000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1. договору №44045/2 від 07.11.2008 замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання ДКР "Створення обладнання для безприв'язного і прив'язного утримання корів з доїльною установкою "Молокопровід".

Строк здачі робіт за договором - грудень 2010 року (п. 1.3. договору №44045/2 від 07.11.2008).

Згідно з п. 2.1. договору №44045/2 від 07.11.2008 замовник за виконану науково-технічну продукцію перераховує замовнику відповідно до протоколу погодження договірної ціни 4400000,00 грн. без ПДВ, в 2008 році - 1160000,00 грн. без ПДВ.

Додатковою угодою №1 від 26.02.2009 сторонами внесено зміни до п. 2.1. договору №44045/2 від 07.11.2008 та визначено, що замовник перераховує виконавцю відповідно до протоколу погодження договірної ціни в 2009 році 1060000,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 2.2. договору № 44045/2 від 07.11.2008 визначено, що оплата проводиться поетапно за виконану роботу, з попереднім перерахуванням коштів у розмірі до 50% вартості робіт відповідного етапу, по мірі надходження асигнувань з Державного бюджету України.

На виконання умов договору №44045/2 від 07.11.2008 позивач виготовив науково-технічну продукцію та здійснив поетапну передачу згідно актів здачі-передачі на загальну суму 2220000,00 грн., в т.ч.:

етап № 1. та етап № 2.1. - згідно акту №1 здачі-приймання науково-технічної продукції від 15.12.2008 на суму 1160000,00 грн.;

етап № 2.2.1. - згідно акту №1 здачі-приймання науково-технічної продукції від 01.06.2009 на суму 660 000,00 грн.;

етап № 2.2.2. - згідно акту №2 здачі-приймання науково-технічної продукції від 17.12.2009 на суму 400 000,00 грн.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи банківської виписки відповідачем частково здійснено оплату виконаної продукції в загальному розмірі 2015000,00 грн. наступним чином: 19.12.2008 в сумі 590000,00 грн., 26.12.2008 в сумі 570000,00 грн., 26.11.2009 в сумі 195000,00 грн., 23.06.2009 в сумі 660000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1. договору № 44063/2 від 20.11.2009 замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання ДКР "Створення установки для охолодження молока з безпосередньою системою охолодження, ємністю ванн 600, 1200 та 1600 л.".

Строк здачі робіт за договором - грудень 2010 року (п. 1.3. договору № 44063/2 від 20.11.2009).

Згідно з п. 2.1. договору № 44063/2 від 20.11.2009 замовник за виконану науково-технічну продукцію перераховує замовнику відповідно до протоколу погодження договірної ціни 3 400 000,00 грн. без ПДВ, в 2009 році - 2 000 000,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 2.2. договору № 44063/2 від 20.11.2009 визначено, що оплата проводиться поетапно за виконану роботу, з попереднім перерахуванням коштів у розмірі до 50% вартості робіт відповідного етапу, по мірі надходження коштів з Державного бюджету України.

На виконання умов договору № 44063/2 від 20.11.2009 позивач виготовив науково-технічну продукцію та здійснив поетапну передачу згідно актів здачі-передачі на загальну суму 2 000 000,00 грн., в т.ч.:

етап № 1. - згідно акту № 1 здачі-приймання науково-технічної продукції від 22.12.2009 на суму 410 000,00 грн.;

етап № 2. - згідно акту № 2 здачі-приймання науково-технічної продукції від 22.12.2009 на суму 1 590 000,00 грн.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов договорів свої зобов'язання по оплаті за виконані роботи не здійснив, в зв'язку з чим виник борг в загальному розмірі 2778000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1. ст. 837 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Як встановлено вище, пунктом 2.2. договорів визначено, що оплата проводиться поетапно за виконану роботу, з попереднім перерахуванням коштів у розмірі до 50% вартості робіт відповідного етапу, по мірі надходження коштів з Державного бюджету України.

Згідно з п. 10.2.4. договорів, замовник після підписання акту здачі-приймання НТП (науково-технічної продукції) за етапом (або роботи в цілому) по мірі надходження асигнувань з Держбюджету перераховує виконавцю кошти в межах фактичних витрат, але не більше вартості робіт етапу (або роботи в цілому).

Колегією суддів встановлено, що всі акти здачі-приймання науково-технічної продукції підписані сторонами у 2008 та 2009 роках.

Законами України "Про державний бюджет на 2008 рік", "Про державний бюджет на 2009 рік", "Про державний бюджет на 2012 рік" серед видатків Державного бюджету передбачено фінансування державної підтримки вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу, в тому числі через механізм здешевлення кредитів (код програмної класифікації 2601160).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті виконаних робіт не виконав, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить: 155000,00 за договором №44043/2 від 07.11.2008; 418000,00 грн. за договором №44044/2 від 07.11.2008; 205000,00 грн. за договором № 44045/2 від 07.11.2008; 2000000,00 грн. за договором №44063/2 від 20.11.2009.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 898 Цивільного кодексу України, замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості що складається з: 155000,00 за договором №44043/2 від 07.11.2008; 418 000,00 грн. за договором № 4044/2 від 07.11.2008; 205000,00 грн. за договором № 44045/2 від 07.11.2008; 2000000,00 грн. за договором №44063/2 від 20.11.2009 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі щодо неможливості оплати наданих послуг за договором, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки як встановлено вище відповідачем були належним чином прийняті зазначені послуги без будь-яких зауважень. Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

У відповідності до п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України не вважаються обставинами, які звільняють боржника від відповідальності, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що до вимог позивача не можуть бути застосовані строки позовної давності, оскільки умовами договорів не визначений конкретний строк виконання зобов'язання по оплаті виконаних робіт, а тому позивачем не пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за цими договорами.

Також колегія суддів не погоджується з твердженнями скаржника про те, що позивачем неправильно визначено предметну підсудність спору, посилаючись на те, що договори за своїми ознаками є адміністративними.

Згідно з ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Згідно п. 14 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Тобто зі змісту адміністративного договору вбачається наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від цивільних угод.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з:

- укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів відносяться, зокрема, такі: про відчуження об'єктів приватизації (крім приватизації державного житлового фонду); передачу державного або комунального майна в оренду; закупівлю товарів (робіт, послуг) для державних потреб.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарським судам слід мати на увазі, що не всі договори, укладені суб'єктами владних повноважень, їх посадовими чи службовими особами на реалізацію своїх повноважень, відносяться до адміністративних договорів. Якщо обов'язковим учасником договору відповідно до законодавства повинен бути суб'єкт владних повноважень, то такий договір є адміністративним, оскільки суб'єкт владних повноважень у такому випадку діє від імені держави (територіальної громади), в її інтересах чи для забезпечення їх, а не для своїх власних потреб. У разі ж вчинення цивільного правочину між суб'єктом владних повноважень і суб'єктом господарської діяльності, договірні відносини сторін ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Тому до адміністративних договорів не відносяться договори, укладені за правилами Цивільного та Господарського кодексів України, інших актів цивільного або господарського законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відносини, які виникли між сторонами на підставі договорів носять цивільно-правовий характер, а тому даний спір має розглядатись за правилами господарського судочинства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що прийняття рішення з даного господарського спору, не може вплинути на права або обов'язки Міністерства фінансів України, тому правомірно відхив клопотання відповідача про залучення Міністерства фінансів України до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2016 року у справі №910/33127/15 залишити без змін.

Матеріали справи №910/33127/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді С.А. Гончаров

І.М. Скрипка