Постанова № 58926655, 12.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2016 р. Справа№ 911/599/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Коршун Н.М.

при секретарі судового засідання - Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача Данілова К.А.

від відповідача : Поліщук Т.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРБА" на рішення господарського суду Київської області від 07.04.2016 (суддя А.Ю.Кошик)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація експортерів і

імпортерів "ЗЕД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРБА"

про стягнення 187930,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 07.04.2016 по справі №911/599/16 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРБА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація експортерів і імпортерів "ЗЕД" 187930,83 грн. збитків, в зв'язку з втратою вантажу та 2818,96 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 прийнято апеляційну скаргу до свого провадження та призначено до розгляду 12.07.2016.

12 липня 2016 року, через відділ документального забезпечення суду, від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 15.07.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2016.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

28 листопада 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асоціація експортерів і імпортерів "ЗЕД" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРБА" (виконавець) укладено Договір №88 про надання транспортно-експедиційних послуг по території України автомобільним транспортом (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору виконавець, на підставі окремих Заявок зобов'язується надавати Замовнику транспортно-експедиційні послуги та додаткові послуги, а замовник зобов'язується їх оплачувати.

Підставою для надання транспортно-експедиційних послуг та додаткових послуг є Заявка на надання транспортно-експедиційних послуг по Україні, що передається Замовником Виконавцю електронною поштою або факсимільним зв'язком до 16 години дня, що передує дню відвантаження (пункт 3.1. Договору).

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що Виконавець, протягом 2-х робочих годин (робочими годинами Виконавця вважається час з 9:00 до 18:00, з понеділка по п'ятницю) після отримання Заявки, за допомогою електронної пошти або телефонного зв'язку інформує Замовника про можливість або неможливість виконання Заявки на викладених у ній умовах.

Згідно з пп. 3.3.1, 3.3.2 Договору у випадку можливості надання транспортно-експедиційних послуг на викладених у Заявці умовах, Виконавець протягом 1 години з моменту отримання Заявки від Замовника підтверджує це шляхом завіряння Заявки своєю печаткою та підписом уповноваженого співробітника Виконавця.

У випадку неможливості надання транспортно-експедиційних послуг на умовах, що викладені в Заявці, Виконавець протягом терміну зазначеного в п.3.3.1 даного Договору зобов'язаний запропонувати Замовнику інші умови здійснення транспортно-експедиційних послуг.

Відповідно до пп.3.4.1 Договору, факт приймання вантажу Виконавцем або Уповноваженою особою Виконавця від Вантажовідправника фіксується в ТТН підписом Виконавця або Уповноваженої особи Виконавця.

Пунктом 4.2.3 Договору встановлено, що Виконавець зобов'язується забезпечити доставку товару в узгоджене Сторонами місце доставки та здати його Вантажоодержувачу в цілісності за ТТН.

17 грудня 2015 року позивачем направлено відповідачу Заявку №12 на надання транспортно-експедиційних послуг у вигляді перевезення вантажу - автомобільні запчастини, 7 палет, вага брутто 3000 кг (далі - Вантаж).

На виконання вищезазначеної заявки 17.12.2015 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "ІМІДЖ" укладено заявку-договір №А51217079 на перевезення вантажу позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач передав, а ТОВ "Транспортна компанія "ІМІДЖ" прийняло вантаж, згідно з товарно-транспортною накладною від 21.12.2015.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що при прийманні Вантажу Вантажоодержувачем, виявлено нестачу Вантажу у кількості 187 штук, на загальну суму 5 579,95 євро, в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 187930,83 грн. збитків за нестачу вантажу.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо), відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами спору виникли правовідносини, пов'язані зі стягненням з перевізника збитків, завданих внаслідок псування вантажу під час його перевезення транспортним засобом.

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Стаття 924 ЦК України передбачає відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти. У даній статті зазначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Аналогічна норма закріплена й нормами статті 314 ГК України.

Колегія суддів звертає увагу, що перевізник, прийнявши товар в пункті завантаження, без будь - яких зауважень в товарно-транспортних документах, в тому числі без зазначення недоліків, пов'язаних з порушенням умов завантаження продукції, несе повну матеріальну відповідальність за втрату під час його транспортування.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження нестачі вантажу складено Акт №22-12/15 за участю представника Уповноваженої особи Виконавця.

16 лютого 2016 року позивач відшкодував ТОВ "Спец-Автотехніка-М" вартості втраченого вантажу в сумі 187930,83 грн., згідно з платіжним дорученням № 1028 від 16.02.2016.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 224 ГК України під збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, згідно зі статтею 225 ГК України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язань другою стороною.

За змістом ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тобто, з моменту виплати відшкодування за недостачу вантажу позивач отримав право вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Місцевим господарським судом встановлено, що 11.02.2016 року позивачем отримано Претензію №187 від Вантажоодержувача - ТОВ "Спец-Автотехніка-М" про відшкодування збитків в розмірі 187930,83 грн. Претензій чи зауважень від відповідача щодо вартості та кількості втраченого вантажу, згідно з актом №22-12/15 матеріали справи не містять. Сам факт втрати вантажу відповідачем також не заперечується.

Колегія суддів зазначає, що уклавши Договір відповідач прийняв на себе ризики втрати товару під час транспортування. Збитки, а також причинний зв'язок між поведінкою відповідача та збитками підтверджується актом Акт №22-12/15 та платіжним дорученням №1028 від 16.02.2016, яким позивач перерахував вантажовідправнику 187930,83 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення 187 930,83 грн., що складається з суми вартості товару, зокрема, 5 579,95 євро, що станом на момент розмитнення товару - 21.12.2015 становило 142 371,83 грн. та 45 559 грн. витрат, пов'язаних з оплатою митних платежів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання апелянта, на відкриття кримінального провадження №12015160290000483 по факту крадіжки вантажу, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки довідка про відкриття кримінального провадження не є вироком суду, в розумінні ст. 35 ГПК України

Інших доказів настання форс-мажорних обставин відповідачем не надано.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АРБА" та скасування рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2016 по справі №911/599/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРБА" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2016 по справі №911/599/16 без змін.

2.Матеріали справи №911/599/16 повернути до Господарського суду Київської області.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

Н.М. Коршун