Постанова № 58926629, 07.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2016 р. Справа№ 910/2500/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Коротун О.М.

за участю представників сторін

від позивача : ОСОБА_2 - представник за дов. №12/2/16-1 від 20.02.2016 року;

від відповідача : Жовтун О.В. - представник за дов. №91/2015/10/23-1 від 23.10.2015 року;

від третьої особи : не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2016 року

у справі № 910/2500/16 (суддя: Ярмак О.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ФОП ОСОБА_5

про скасування рішення оформленого протоколом

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - відповідач) про скасування рішення Публічного акціонерного товариства "Київенерго", оформленого протоколом № 936 від 03.02.2015 року засідання комісії по розгляду акта про порушення № 39721 від 25.09.2014 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Публічного акціонерного товариства "Київенерго" яке оформленого протоколом № 936 від 03.02.2015 року засідання комісії по розгляду акта про порушення № 39721 від 25.09.2014 року який є незаконним та підлягає скасуванню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2016 року у позові відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2016 року у справі №910/2500/16 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, скаржник вказав, що саме ФОП ОСОБА_5 здійснив самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі енергопостачальника з метою без облікового споживання електричної енергії, а відповідно в розумінні Закону України «Про електроенергетику» та правил користування електричною енергією саме ФОП ОСОБА_5 є споживачем та має нести відповідальність.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 13.05.2016 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 було прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 07.06.2016 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, даною ухвалою було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ФОП ОСОБА_5.

В судове засідання третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 07.06.2016 року на відповідну адресу.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності третьої особи, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони.

У судовому засіданні 07.07.2016 року представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 07.07.2016 року та відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2016 року по справі №910/2500/16 залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

25.09.2014 року уповноваженими представниками Публічного акціонерного товариства "Київенерго" при здійсненні перевірки за участю представника споживача ОСОБА_6 було встановлено, що при користуванні електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 в м. Києві порушено норми ст.ст. 26, 27 Закону України "Про електроенергетику" та п.п. 1.3, 5.1, 6.40, 10.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 року, а саме - самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі енергопостачальника (електропередавальної організації) з метою без облікового споживання електроенергії, про що складено акт про порушення ПКЕЕ № 39721 від 25.09.2014 року.

Як вбачається з акту про усунення порушення ПКЕЕ від 25.09.2014 року, для усунення порушення здійснено відключення споживача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від подачі напруги.

03.02.2015 року за відсутності споживача (Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4) відповідно до вимог ПКЕЕ відбулось засідання комісії по розгляду акта про порушення ПКЕЕ № 39721 від 25.09.2014 року, що супроводжувались веденням протоколу № 936, на якому комісією було встановлено, що споживач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_4) на об'єкті: МАФ за адресою: АДРЕСА_1, порушив Правила користування електричною енергією, а саме: самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі енергопостачальника (електропередавальної організації) з метою безоблікового споживання електроенергії (площа перерізу проводу (кабелю), яким виконано самовільне приєднання: ПВС 5х4 мм2, допустимий тривалий струм приводу (кабелю) (згідно з гл.1.3 ПУЕ): 27А), а також прийнято рішення про проведення нарахування згідно з пунктом 2.6. та за формулою 2.7 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ (потужність - 16,04 кВт; тривалість роботи струмоприймачів протягом доби 12 год., 7 днів на тиждень; період нарахування з 26.09.2013 по 25.09.2014 року; всього підлягає до сплати за недораховану електроенергію 91 458,55 грн).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов`язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно з п. 5.1 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без дозволу не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Згідно з п. 10.2 ПКЕЕ Споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору; додержуватись вимог нормативно-технічних документів та умов договорів; забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів законодавства України; забезпечувати функціонування власних розрахункових засобів обліку електричної енергії відповідно до вимог нормативно-технічних документів та паспортних даних заводу-виробника відповідних засобів обліку; своєчасно вживати відповідних заходів для усунення виявлених порушень; забезпечувати збереження і цілісність встановлених на його території (у його приміщенні) розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування; не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані постачальнику електричної енергії (електропередавальній організації), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.

Відповідно до п. 6.41. ПКЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електроенергії енергії, від якого споживач одержує електричну енергію або електропередавальної організації порушень цих ПКЕЕ, або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недорахованої еклектичної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника еклектичної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

На підставі акта порушень уповноваженими представника постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недорахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше, ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недорахованої електричної енергії та/або збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач діяв виключно в рамках чинного законодавства, а тому рішення комісії оформлене протоколом №936 від 03.02.2015 року є правомірним та таким, що відповідає нормам законодавства.

06.02.2015 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 030/34-406 від 03.02.2015 року з вимогою про оплату нарахування за актом про порушення ПКЕЕ № 39721 від 25.09.2014 року, а також рахунок № 93013919/акт 39721 на суму 91458,55 грн, копію протоколу від 03.02.2015 року № 936.

Пунктом 6.42 ПКЕЕ передбачено право споживача на оскарження рішення комісії в суді, у разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку, на період розгляду судом спору щодо порушення споживачем ПКЕЕ відключення споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється.

Так, позивач оскаржуване рішення в строк визначений ПКЕЕ не оскаржував. До господарського суду міста Києва про його скасування звернувся лише 15.02.2016 року, тобто через рік після його прийняття.

За твердженнями позивача, указане рішення, оформлене протоколом № 936 від 03.02.2014 року, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки на момент встановлення факту порушення Правил користування електричною енергією в торгівельному павільйоні, що належить позивачу на праві власності, на підставі договору оренди майна від 01.06.2013 року цей павільйон перебував у володінні та користуванні ФОП ОСОБА_5, який і здійснив самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі енергопостачальника, тому має нести відповідальність як споживач.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, останні не містять, а позивачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України продовження договору оренди майна від 01.06.2013 року, зважаючи на його закінчення 31.05.2014 року згідно з п. 4.1 договору, а також докази виконання орендарем зобов'язань з укладання від власного імені договорів щодо надання комунальних послуг у повному обсязі із спеціалізованими організаціями в порядку п. 7.3 договору оренди.

У ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до п. 4.1 договору оренди термін оренди складає 12 (дванадцять) місяців з дати прийняття майна, що орендується, за актом приймання-передачі та діє до 31.05.2014 року.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що орендодавець діє на підставі дозволу №41 від 28.05.2013 року, виданий Головним управлінням Внутрішньої Торгівлі та Побутового Населення в м. Києві на термін з 28.05.2013 року до 28.05.2014 року (п. 1.2 договору). Будь які зміни або додатки до договору не приймалися.

Згідно п. 7.3 договору оренди орендар самостійно і від власного імені укладає договори щодо надання комунальних послуг у повному обсязі із спеціалізованими організаціями.

Також колегія зазначає, що відповідно до п. 6.1. договору оренди майна від 01.06.2013 року орендодавець має право один раз на тиждень здійснювати перевірку порядку використання орендарем майна, що орендується у відповідності до умов цього договору.

Таким чином відповідач не позбавлений права перевіряти належне утримання орендарем орендованого майна та контролювати виконання орендарем умов договору як власник майна, що орендується.

Так, судом встановлено, що відповідно до договору оренди майна від 01.06.2013 року та акту приймання-передачі майна від 01.06.2013 Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 не передав лічильників електроенергії орендарю, а тому Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 не є споживачем електроенергії.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що в оскаржуваному протоколі не встановлено час самовільного підключення до струмоприймачів до електричної мережі енергопостачальника, відповідно не приймається як належне твердження скаржника, що саме Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 здійснив самовільне підключення.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що ОСОБА_6 не є представником споживача, як безпідставне та таке, що не підтверджується матеріалами справи відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Також апеляційний суд враховує, що акт про порушення №39721 було складено в присутності двох представників міліції Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції Ялового Р.В. та капітані міліції Захаревича Є.А.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2016 року у справі №910/2500/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2016 року у справі №910/2500/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2500/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді С.А. Гончаров

О.М. Коротун