Рішення № 58926498, 11.07.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" липня 2016 р.Справа № 916/641/16

За позовом Об'єднання співвласників гуртожитку "ЗАБОЛОТНОГО-26А";

до відповідача ОСОБА_1 управління національної поліції в Одеській області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Одеська міська рада та Департамент комунальної власності Одеської міської ради

про виселення

Головуючий - Літвінов С.В.

Судді - Зайцев Ю.О.

ОСОБА_2

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3 - довіреність №б/н від 24.06.2016р.;

Від відповідача: ОСОБА_4 - довіреність №20/466 від 30.03.2016р.;

Від ОМР: ОСОБА_5- довіреність №129 від 22.06.2016р.;

Від ДКВ ОМР: ОСОБА_6 - довіреність №01-36/22 від 21.01.2016р.;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Об'єднання співвласників гуртожитку "ЗАБОЛОТНОГО-26А" звернувся до відповідача ОСОБА_1 управління національної поліції в Одеській області з позовною заявою про виселення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.03.2016р. порушено провадження у справі №916/641/16.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.04.2016р. залучено до участі у справі № 916/641/16 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Одеську міську раду та Департамент комунальної власності Одеської міської ради

Розгляд справи було призначено на 23.05.2016р. та у зв'язку з перебуванням судді Літвінова С.В. на лікарняному з 23.05.2016р. судове засідання по справі № 916/641/16 призначене на "23" травня 2016 р. о 10:45, не відбулося

Відповідно до ст. 46 ГПК України будь-яку справу, що відноситься до підсудності господарського суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Приймаючи до уваги категорію та складність, суд вважає за необхідне призначити справу № 916/641/16 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів по справі №916/641/16 було визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Літвінов С.В., суддя Цісельський О.В., суддя Зайцев Ю.О.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.05.2016р. прийнято справу № 916/641/16 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Літвінов С.В., суддя Цісельський О.В., суддя Зайцев Ю.О.

Відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

11.07.2016р. представник позивача надав до суду заяву про збільшення позовних вимог (вх. 2-3656/16 від 11.07.2016р.) відповідно якої просить суд визнати договір оренди нежитлового приміщення № 02/26 від 28.04.2016 року між ОСОБА_1 управлінням Національної поліції в Одеській області та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради недійсним та виселити Суворівський відділ поліції у місті ОСОБА_6 ГУНП в Одеській області із незаконно займаних ним житлових кімнат № 137 площею 14,7 кв.м., №140, площею 16,0 кв.м, №141,1, площею 11,2 кв.м, №145, площею 11,2 кв.м, №146, площею 16,7 кв.м та допоміжних приміщеннях №138 (кладовка), площею 3,3 кв.м, №139 (коридор), площею 4,9 кв.м, №142 (коридор), площею 9,0 кв.м, №143 (ванна), площею 1,5 кв.м, №144 (туалет), площею 1,4 кв.м у гуртожитку за адресою: 65117, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 26А.

Суд залучив заяву про збільшення позовних вимог до матеріалів справи але зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Також, відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:- подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Позивач в своїй заяві про збільшення позовних вимог збільшив розмір немайнових вимог з підстав заявлення додаткової позовної вимоги про визнання договору оренди нежитлового приміщення № 02/26 від 28.04.2016 року між ОСОБА_1 управлінням Національної поліції в Одеській області та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради недійсним.

Отже, суд вважає заяву позивача про збільшення позовних вимог таку, що не відповідає вимогам діючого законодавства тому відмовляє в її прийнятті.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 11.07.2016р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вказує позивач, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.05.2009 р. №521 був затверджений акт приймання-передачі з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси гуртожитку та інженерних мереж, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 26-а.

Також, позивач зазначає, що Об'єднання співвласників гуртожитку «Заболотного-26А» є балансоутримувачем гуртожитку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного,26-А на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №479 від 24.09.2010 року и тому була проведена перевірка гуртожитку та зокрема було виявлено, що багаточисленні приміщення на 1 поверсі гуртожитку за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного,26-А зайняті опорним пунктом Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області.

У травні 2014 обєднання співвласників гуртожитку Заболотного-26А звернулось з позовом до господарського суду Одеської області в якому просило, з урахуванням заяви № 22259/14 від 05.06.2014 року, стягнути з Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь об єднання співвласників гуртожитку Заболотного-26А 10 521,75 грн. боргу та виселити Суворовський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області із незаконно займаних ним житлових кімнат №137 площею 14,7 кв. м, №140 площею 16, кв. м, №141 площею 11,2 кв. м, №145 площею 11,2 кв. м, №146 площею 16,7 кв. м та допоміжних приміщень №138 (кладовка) площею 3,3 кв. м, №139 (коридор) площею 4,9 кв. м, №142 (коридор) площею 9,0 кв. м, №143 (ванна) площею 1,5 кв. м, №144 (туалет) площею 1,4 кв. м у гуртожитку за адресою: 65117, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 26А.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.07.2014 у справі №916/1837/14 (суддя О.А. Демешин) позовні вимоги задоволено частково: виселено Суворовський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з житлових кімнат №137 площею 14,7 кв. м, №140 площею 16, кв.м, №141 площею 11,2 кв. м, №145 площею 11,2 кв. м, №146 площею 16,7 кв. м та допоміжних приміщень №138 (кладовка) площею 3,3 кв. м, №139 (коридор) площею 4,9 кв. м, №142 (коридор) площею 9,0 кв. м, №143 (ванна) площею 1,5 кв. м, №144 (туалет) площею 1,4 кв. м у гуртожитку за адресою: 65117, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 26А на користь об'єднання співвласників гуртожитку Заболотного-26А, в решті позову відмовлено.

Зазначене рішення залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2014 року.

02.09.2014р. господарським судом Одеської області на виконання п.2 резолютивної частини вищевказаного рішення було видано наказ про примусове виселення Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з житлових кімнат №137 площею 14,7 кв.м., №140 площею 16,8 кв.м., №141 площею 11,2 кв.м., №145 площею 11,2 кв.м., №146 площею 16,7 кв.м. та допоміжних приміщень №138 (кладовка) площею 3,3 кв.м., №139 (коридор) площею 4,9 кв.м., №142 (коридор) площею 9,0 кв.м., №143 (ванна) площею 1,5 кв.м., №144 (туалет) площею 1,4 кв.м. у гуртожитку за адресою: 65117, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 26А на користь Обєднання співвласників гуртожитку „Заболотного-26А.

20.10.2015року стягувач звернувся до господарського суду Одеської області із заявою, в порядку ст. 119 ГПК України по справі № 916/1837/14 про поновлення строку пред'явлення наказу до виконання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.11.2015 р. заяву Обєднання співвласників гуртожитку „Заболотного-26А, в порядку ст. 119 ГПК України по справі №916/1837/14 задоволено, поновлено строк пред'явлення до виконання наказу суду від 02.09.2014 року по справі № 916/1837/14.

24.12.2015року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 було відкрите виконавче провадження щодо виселення Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області.

18.01.2016року на адресу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 надійшла заява від представника ліквідаційної комісії Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, в якої Суворовський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області стверджує, що ним вже тривалий час не займаються вищезазначені приміщення.

11.02.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7, в присутності представників ОСГ ,,Заболотного-26А» та першого заступника начальника Суворовського ВП у м. Одесі ГУНП України в Одеській області ОСОБА_8, під час виходу за адресою м. Одеса, вул. Ак. Заболотного 26 А був складений акт Державного виконавця, відповідно до якого в вищезазначених приміщеннях Суворовський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області не знаходиться. У зазначених приміщеннях знаходиться Суворовський ВП у м. Одесі ГУНП України в Одеській області.

Позивач посилається, що згідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів та просить суд виселити Суворівський відділ поліції у місті ОСОБА_6 ГУНП в Одеській області із незаконно займаних ним житлових кімнат № 137 площею 14,7 кв.м., №140, площею 16,0 кв.м, №141,1, площею 11,2 кв.м, №145, площею 11,2 кв.м, №146, площею 16,7 кв.м та допоміжних приміщеннях №138 (кладовка), площею 3,3 кв.м, №139 (коридор), площею 4,9 кв.м, №142 (коридор), площею 9,0 кв.м, №143 (ванна), площею 1,5 кв.м, №144 (туалет), площею 1,4 кв.м у гуртожитку за адресою: 65117, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 26А.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

У разі порушення своїх цивільних прав та інтересів, кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересів (ст. 15 ЦК Україна).

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, органів місцевого самоврядування, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів органів місцевого самоврядування.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема, органи місцевого самоврядування, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд зясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Предметом позову є виселення Суворівського відділу поліції у місті ОСОБА_6 ГУНП в Одеській області із незаконно займаних ним житлових кімнат № 137 площею 14,7 кв.м., №140, площею 16,0 кв.м, №141,1, площею 11,2 кв.м, №145, площею 11,2 кв.м, №146, площею 16,7 кв.м та допоміжних приміщеннях №138 (кладовка), площею 3,3 кв.м, №139 (коридор), площею 4,9 кв.м, №142 (коридор), площею 9,0 кв.м, №143 (ванна), площею 1,5 кв.м, №144 (туалет), площею 1,4 кв.м у гуртожитку за адресою: 65117, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 26А.

Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що згідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 02.10.2013р. по справі № 6-88цс13, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення його юридичному змісту. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулось в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, у наслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2016р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та ОСОБА_1 управлінням Національної поліції в Одеській області ( Орендар) укладено договір нежилого приміщення №02/26 предметом якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 90,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26А.

Данний договір є чинним, а доказів спростовуючих протилежне позивачем не надано.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору.

Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, подані позивачем докази не мають для суду заздалегідь встановленої доказової сили і при вирішенні спору суд має з'ясовувати і оцінювати усі обставини у відповідності до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, встановлені судом обставин справи, приписи ст. ст. 1212 ЦК України, а також те, що позивачем в порушення приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України не було доведено належними та допустимими доказами факт набуття чи збереженим відповідачем без достатніх правових підстав спірного майна тому у суду відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.В задоволені позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 13 липня 2016 р.

Головуючий суддя С.В. Літвінов

Суддя Ю.О. Зайцев

Суддя О.В. Цісельський

Суддя С.В. Літвінов