Ухвала суду № 58926464, 11.07.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"11" липня 2016 р.Справа № 922/1898/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі Терновій М.П.

розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства "Шенкер", с. Білогородка до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Красна Поляна простягнення коштівза участю представників сторін:

від позивача: Іванченко М.С. (дов. № б/н від 30.11.2015 року); Жмарьова О.М. (дов. № 73 від 08.06.2016 року);

від відповідача: ОСОБА_4 (договір);

вільний слухач: ОСОБА_5 (паспорт).

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Шенкер" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення сими вартості втраченого майна у розмірі 1 020 055,75 грн. внаслідок неналежного виконання умов договору № SCH від 01.04.2016 року на міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 15.06.2016 року порушено провадження у справі № 922/1898/16 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.07.2016 року.

13.06.2016 року позивач через канцелярію суду надав заяву про забезпечення позову № б/н від 08.06.2016 року (вх. № 1898/16), у якій просить суд:

1. накласти арешт на належну фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, код НОМЕР_1, 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1;

2. заборонити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 вчиняти щодо цього майна будь-які дії, пов'язані із його обтяженням (застава, укладання відповідачкою договорів поруки тощо) та просить про накладення арешту та заборони вчиняти дії винести ухвалу.

Присутній у судовому засіданні 11.07.2016 року представник позивача заяву про забезпечення позову підтримав у повному обсязі із підстав викладеної у наданій заяві та просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні 11.07.2016 року представник відповідача проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечував та просив суд відмовити у її задоволенні.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, вислухавши представника позивача та відповідача, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

Відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

В обґрунтування наданої заяви про забезпечення позову позивач посилається, на те, що як стало відомо позивачеві, відповідач здійснює індивідуальну підприємницьку діяльність у сфері посередницьких послуг при організації вантажних перевезень, але власних вантажних транспортних засобів та ліквідних виробничих актів не має. Також, за твердженнями позивача, відповідач володіє на праві власності 1/2 частиною житлового будинку. Вартість зазначеного будинку значно менша за вартість втраченого вантажу. При спробі позивача знайти ліквідні акти, що належать відповідачу, стало відомо, що вищезазначений будинок виставлено на продаж, що дає підстави вважати намір відповідача ухилитися від виконання обов'язку відшкодування вартості втраченого вантажу шляхом уникнення звернення стягнення на вказане майно.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати її. З цією метою та із урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, вжиття таких заходів - є правом господарського суду. Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд діє за внутрішнім переконанням на підставі та у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому розділ Х ГПК України не містить чіткого переліку спорів або обставин, за яких вживаються заходи до забезпечення позову.

Крім цього, обґрунтованість заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

При цьому, суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Отже особа, яка подала заяву про забезпечення позову, в силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу повинна довести його необхідність та адекватність.

У даному разі, позивач посилається на те, що йому стало відомо, що вищезазначений будинок виставлено на продаж.

Оскільки, позивачем до заяви про забезпечення позову не додано доказів того, що відповідне майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а також доказів того, що відповідач дійсно має наміри і має можливість вчинити дії, та/або передбачені чинним законодавством правочини щодо відповідного майна, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні також відповідні докази і у матеріалах справи, тому саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що заява № б/н від 08.06.2016 року (вх. №1898/16 від 13.06.2016 року) про забезпечення позову є необґрунтованою та безпідставною, а тому відсутні правові підстави для її задоволення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову № б/н від 08.06.2016 року (вх. №1898/16 від 13.06.2016 року) - відмовити.

Суддя О.О. Ємельянова