Рішення № 58926166, 04.07.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2016 р. Справа № 911/1357/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Москалика О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом обєднання співвласників багатоквартирного будинку Замок Лева, м. Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., с. Софіївська Борщагівка

про визнання договору недійсним

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 01.04.2016;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №653 від 17.05.2016.

Позивач, обєднання співвласників багатоквартирного будинку Замок Лева, звернувся до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірний договір №ПД-1/2 від 18.12.2014 на поставку, монтаж і введення в експлуатацію обладнання укладено головою правління ОСББ «Замов Лева» за відсутності необхідних повноважень, а тому цей договір, на думку позивача слід визнати недійсним.

08.06.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, зазначаючи, що згідно зі ст. 241 Цивільного кодексу України правочин вважається схваленим, зокрема у разі якщо особа, від імені якої діє представник, вчинила дії, що свідчать про прийняття правочину до виконання. Факт схвалення оспорюваного договору позивачем підтверджується вчиненими позивачем діями частковою оплатою за договором, прийняття майна, виконаних робіт та наданих послуг.

Через канцелярію господарського суду Київської області позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи до забезпечення позову, а саме: накласти арешт на майно відповідача, тепловий насос Midea MGB-65W/SB 3 шт., тепловий насос Midea MGB-F65W/RN1 1 шт., циркулярний насос BPH 150/280 50Т 4 шт., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Леваневського, 9.

Строк розгляду справи продовжувався. Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та в додаткових поясненнях, долучених до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.12.2014 між обєднанням співвласників багатоквартирного будинку «Замок Лева» (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) був укладений договір №ПД-1/2 на поставку, монтаж і введення в експлуатацію обладнання.

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобовязується в порядку та на умовах визначених договором, провести комплекс робіт (далі «роботи») з технічного переоснащення існуючих інженерних систем з метою зменшення витрат на опалення та ГВП на обєкті, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Леванєвського, буд. 9 (далі «Обєкт»). Виконавець зобовязується виконати роботи, а замовник зобовязується прийняти і оплатити належно виконані виконавцем роботи в терміни і в обсягах визначених договором, а саме: 1.1.1. поставити на умовах даного договору обладнання і матеріали, що відповідають технічним характеристикам, згідно проекту, виконаному за договором № ПД-1 на розробку проектної документації від 24.11.2014 року (далі «проект») та затвердженому замовником; 1.1.2. виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи на умовах даного договору, перевірити працездатність обладнання.

Загальна вартість обладнання та робіт за даним договором складає 1 750 000,00 гривень, що дорівнює сумі еквівалентній 97 222,22 доларів США (п. 2.1. договору).

Запланований строк виконання робіт з даним договором до 01 квітня 2015 року при умові технічної та організаційної готовності замовника до встановлення обладнання і монтажних робіт за проектом. В разі затримки в строках поставки обладнання, строк виконання робіт переноситься на відповідну кількість днів затримки. У разі дострокового виконання робіт замовник достроково їх приймає. Протягом 3 робочих днів з моменту отримання акту виконаних робіт зобовязаний передати виконавцю підписаний акт виконаних робіт або мотивовану відмову від приймання робіт (п.п. 4.1.-4.4. договору).

17.04.2015 сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору № ПД-1/2 на поставку, монтаж і введення в експлуатацію обладнання.

На виконання умов договору виконавець передав, а замовник прийняв обладнання відповідно, а саме: тепловий насос Media MGB-65W/SB у кількості 3 шт.; тепловий насос Media MGB-F65W/RN1 у кількості 1 шт.; Циркулярний насос BPH 150/280.50T у кількості 4 шт., що підтверджується підписаним актом приймання-передачі обладнання №1 від 17 квітня 2015 року (копія наявна в матеріалах справи).

Позивач стверджує, що при укладенні договору №ПД-1/2 на поставку, монтаж і введення в експлуатацію обладнання представник позивача не мав повноважень укладати оспорюваний договір, а тому вказаний договір підлягає визнанню судом недійсним, відповідно до ст.ст. 203, 215, 241 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено перелік умов дійсності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Згідно із роз'ясненнями, наведеними в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Отже, в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Так, відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Так, з договору на поставку, монтаж і введення в експлуатацію обладнання від 18.12.2014 №ПД-1/2 вбачається, що з боку відповідача підписаний головою правління ОСББ «Замок Лева» - ОСОБА_4

На момент укладення спірного договору, ОСББ «Замок Лева» здійснювало свою діяльність на підставі Статуту.

Пунктом 4.1. Статуту ОСББ «Замок Лева» встановлено, що органами управління обєднання є загальні збори його членів, правління та ревізійна комісія обєднання.

Пункт 4.2 Статуту ОСББ «Замок Лева» вищим органом управління обєднання є загальні збори.

Відповідно до п. 4.5 Статуту ОСББ «Замок Лева» до виключної компетенції загальних зборів членів обєднання належать: 1. затвердження Статуту обєднання, внесення змін до нього; 2. обрання членів правління обєднання; 3. питання про використання обєктів, що перебувають у спільній власності членів обєднання; 4. затвердження кошторису, балансу обєднання та річного звіту; 5. визначення розмірів внесків та платежів членів обєднання; 6. прийняття рішень про реконструкцію та ремонт будинку або про зведення господарських споруд; 7. визначення розміру матеріального або іншого заохочення членів обєднання і правління; 8. встановлення обмежень на користування обєкта, які перебувають у спільній власності членів обєднання; 9. прийняття рішень про передачу в оренду обєктів, які перебувають у спільній власності членів обєднання, фізичним і юридичним особам; 10. затвердження угод про заснування товариства або участі у товариствах.

Відповідно до п. 4.6 Статуту ОСББ «Замок Лева» Правління обєднання зі свого складу обирає Голову правління. Голова правління забезпечує виконання рішень загальних зборів членів обєднання та рішень правління, діє без доручення від імені обєднання, укладає угоди, розпоряджається коштами обєднання відповідно до затвердженого кошторису. До компетенції Правління обєднання належить: підготовка кошторису, балансу обєднання та річного звіту; здійснення контролю за своєчасною сплатою членами обєднання внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з законодавством; розпорядження коштами обєднання відповідно до затвердженого загальними зборами обєднання кошторису; укладення договорів з субєктами підприємництва, які виконують роботи, надають послуги, та здійснення контролю за їх виконанням; ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність обєднання; скликання та організація проведення загальних зборів членів обєднання або зборів представників.

У 2006 році загальними зборами мешканців ОСББ «Замок Лева» було обрано головою правління ОСОБА_4

Дослідивши Статут, судом встановлено, що Статут не містить положень щодо виключної компетенції загальних зборів ОСББ «Замок Лева» приймати рішення про укладення господарських договорів. Голова правління має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі укладати договори, розпоряджається коштами обєднання відповідно до затвердженого кошторису.

Позивачем було надано рішення 13-х загальних зборів членів ОСББ «Замок Лева», проведених 27.03.2014, про затвердження кошторису на 2014 рік на суму 475 998,84 гривень.

Але таке рішення не може свідчити про перевищення головою правління своїх повноважень.

По-перше, наданий суду текст рішення 13-х загальних зборів членів ОСББ «Замок Лева» не дає суду можливості його ідентифікувати саме як рішення загальних зборів, адже в ньому відсутні підписи голови правління та секретаря зборів, не зазначено про порядок денний та порядок голосування (прийняття рішень), коли як такі відомості, з огляду на зміст Статуту позивача в рішенні мали бути відображені.

Жодних доказів на підтвердження того, що такі збори дійсно проводилися та на них приймалися рішення, на які позивач посилається в обґрунтування позову, суду в перебігу розгляду справи надано не було.

Навпаки, на питання суду про наявність у розпорядженні позивача оригіналу зазначеного рішення чи будь-яких інших, окрім розглядуваного рішення, рішень загальних зборів членів ОСББ, правління ОСББ, представник позивача повідомив, що жодного рішення органів управління за будь-який період у розпорядженні позивача не має.

Наведене ставить під сумнів доводи позивача про те, що загальними зборами не погоджувалося прийняття рішення про укладення спірного договору чи не погоджувалося прийняття рішення про необхідність запровадження аналогічної системи опалення та погодження понесення витрат на неї, адже з огляду на презумпцію правомірності правочину, встановлену приписами ст. 204 Цивільного кодексу України, встановити перевищення повноважень було б можливо проаналізувавши тексти всіх рішень загальних зборів членів ОСББ, які з огляду на утворення позивача в 2004 році мали, згідно п. 5.1. Статуту проводитися не рідше одного разу на рік.

Крім того, рішенням, на яке позивач посилається як на доказ перевищення головою правління кошторису затверджено кошторис на 2014 рік, коли як спірні правовідносини та спірний договір укладено з метою виникнення взаємних прав та обовязків у 2015 році. Кошторису на 2015 рік позивачем суду надано не було, як не було надано і доказів того, що на 2015 рік кошторис встановлено на суму, що є меншою за суму зобовязань, визначених спірним договором.

Крім того, як вбачається з наданого рішення в ньому визначено кошторис на утримання будинку та прибудинкової території, що ймовірно може не включати усіх витрат ОСББ, зокрема капітальних.

Суд також має констатувати, що наведені суду доводи та аргументи, можуть свідчити про те, що позивач, його члени, не могли не знати про монтаж певного обладнання, адже як зазначає позивач, зазначене обладнання змонтовано у дворі у формі окремої інженерної споруди, з 2015 року по теперішній час зазначене обладнання використовується позивачем з метою підігріву води та опалення приміщень, що позивачем не заперечувалося хоча представник наполягав на вкрай неналежній роботі цього обладнання та не досягнення позивачем тієї мети, яка переслідувалася під час його монтажу, адже не призводить до економії витрат на оплату за гарячу воду та опалення.

Невдоволення якістю та ефективність змонтованого обладнання з боку позивача підтверджується і текстом претензії, направленої позивачем 03.04.2016 щодо неналежного виконання умов договору на поставку, монтаж і введення в експлуатацію обладнання від 18.12.2014 щодо якості послуг. Зазначена претензія підписана вже новим головою правління позивача.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Дії позивача з оплати робіт, прийняття обладнання за актом від 17.04.2015, що хоча і вчинені особою, яка за твердженням позивача діяла з перевищенням повноважень, в контексті інших обставин справи, зокрема надіслання претензії щодо якості послуг дають підстави вважати, що до певного часу дійсність цього договору позивачем не заперечувалась, а навпаки визнавалася, в тому числі новим головою правління, а той факт, що монтаж такого обладнання здійснювався на території ОСББ, у дворі будинку, та зазначене обладнання вже тривалий час використовується всіма мешканцями будинку, члени ОСББ не можуть посилатися на те, що вони не знали про ці обставини та такі обставин, як раз свідчать про фактичне схвалення спірного правочину позивачем.

Навіть за умови недбалого виконання своїх обовязків головою правління, згідно Статуту ОСББ, в ньому мали бути утворені і інші керівні та контролюючі органи, зокрема ревізійна комісія, які могли завадити виконанню договору, що укладено не на користь позивача.

Дослідивши усі обставини справи суд приходить до висновку, що між сторонами виник спір про якість наданих послуг, оскільки в претензії позивач зазначає про збільшення витрат на опалення та постачання гарячої води в результаті проведення робіт з технічного переоснащення інженерних систем житлового багатоквартирного будинку згідно з договором №ПД-1/2 від 18.12.2014, в той час як метою цього договору було зменшення зазначених витрат на обєкті.

Тобто обладнання, передане за договором №ПД-1/2 від 18.12.2014, знаходиться в експлуатації ОСББ «Замок Лева», однак не забезпечує енергетичної ефективності в якості альтернативного джерела тепла згідно зі звітом за результатами експрес енергоаудита, здійсненного на замовлення позивача.

Однак, як вже зазначалося захист порушеного права, яке полягає у неякісно наданих послугах чи наданні неякісного обладнання, не підлягає захисту у спосіб визнання правочину недійсним

Таким чином, доводи позивача про наявність підстав, передбачених ст. 241 Цивільного кодексу України, зокрема щодо перевищення головою правління ОСОБА_4 повноважень при укладенні спірного договору для визнання недійсним договору на поставку, монтаж і введення в експлуатацію обладнання від 18.12.2014 №ПД-1/2, в перебігу судового розгляду свого підтвердження не знайшли, що зумовлює висновки суду про відмову в позові.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розглянувши заяву про забезпечення позову до відповідачів, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист прав, свобод та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, з матеріалів справи судом також не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 04.07.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 11.07.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник