Рішення № 58926097, 12.07.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"12" липня 2016 р. Справа № 911/915/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Турботрейд

до ОСОБА_1 акціонерного товариства Укртрансгаз в особі філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство Укргазенергосервіс ОСОБА_1 акціонерного товариства Укртрансгаз

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

за участю прокуратури Київської області

про стягнення 58404941, 09 грн.

суддя Шевчук Н.Г.

За участю представників сторін:

від прокуратури ОСОБА_2 (посв. №028911);

від позивача ОСОБА_3 (дов. б/н від 30.12.2015);

від відповідача ОСОБА_4 (дов. №56/2016 від 20.04.2016 ).;

від третьої особи 1 не з'явився;

від третьої особи 2 ОСОБА_5 (дов. №51/2016 від 20.04.2016);

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» звернулось з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укртрансгаз», в якому з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог просить стягнути 90754475,35грн., з яких: 45653146,80 грн. основного боргу та 40567513,34 грн. інфляційних втрат і 4533815,21 грн. 3% річних, нарахованих за період прострочення оплати кожної накладної окремо за сукупний період з 29.01.2013 по 27.06.2016.

Справа розглядяєтся за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, а також за участю прокуратури Київської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо оплати товару, поставленного на підставі договору про закупівлю товарів за державні кошти №т15-140/НОМЕР_1 від 16.11.2012.

Відповідач у відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач заявив клопотання №8853/6 від 16.06.2016 про призначення у даній справі комплексної економічної та товарознавчої експертизи, проведення якої просить доручити Українському центру судових експертиз.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на необхідність визначення та встановлення правильної вартості товару, поставленого за договором про закупівлю товару за державні кошти №т15-140/НОМЕР_1 від 16.11.2012, а також встановлення наявності факту підтвердження або спростування завищення ціни за договором.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2015 було призначено у даній справі судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, та винесено на вирішення експертизи наступні питання: яка дійсна (ринкова) вартість товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-140/НОМЕР_1 від 16.11.2012, станом на дату укладення вказаного договору?; чи підтверджується або ж спростовується документально факт завищення вартості товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-140/НОМЕР_1 від 16.11.2012, і якщо підтверджується, то на яку суду?; чи відповідає комплектність товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-140/НОМЕР_1 від 16.11.2012, вимогам стандартів, технічних умов відповідних категорій товарів для їх цільового використання?.

Від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України до суду надійшло повідомлення №9301/15-54/9302/15-53 від 11.11.2015 про неможливість надання висновку у звязку з відсутністю в експертній установі експерта відповідної кваліфікації.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.11.2015 проведення судової експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2015, доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

30.05.2016 на адресу господарського суду Київської області від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшло повідомлення №6314/6315-45 від 16.05.2016 про неможливість надання висновку судової експертизи у звязку з тим, що на дослідження не надані документи, заявлені у клопотанні експерта.

Проаналізувавши повідомлення про неможливість надання висновку судової експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №9301/15-54/9302/15-53 від 11.11.2015 і Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №6314/6315-45 від 16.05.2016, за відсутності підтвердження можливості проведення такої експертизи судовими експертами Українського центру судових експертиз та зважаючи на обмежені статею 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору суд не вбачає доцільності у призначенні чергової комплексної економічної та товарознавчої експертизи у даній справі.

При цьому суд вважає, що запропоновані на вирішення експерта питання виходять за межі предмету спору.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача № 8853/6 від 16.06.2016 про призначення у даній справі комплексної економічної та товарознавчої експертизи і відсутність підстав для його задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокуратури та третьої особи, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

16.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» (постачальник) та Дочірьою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» (покупець), правонаступником, якого є відповідач по даній справі, укладено договір про закупівлю товару за державні кошти №т15-140/НОМЕР_1, відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобовязався з моменту підписання цього договору до 01.10.2013 поставити і передати відповідачу товари (устаткування для керування технологічними процесами автоматизоване, код згідно ДК 016-97 33.30.1 (системи вентиляції та кондиціювання повітря в укриттях ГПА ГТК-10І (лот №4), зазначені в специфікації, яка є невідємною частиною даного договору, а відповідач прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент) товару, технічні вимоги і якісні характеристики товару, кількість та ціна за одиницю товару обумовлюються у підписаній сторонами специфікації. Товар повинен бути новий, який не був у використанні.

Згідно з пунктом 3.1 договору ціна цього договору становить НОМЕР_2 грн., у тому числі податок на додану вартість 8198704, 92 грн.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що ціна за одиницю товару зазначена в специфікації.

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем фактично поставленої партії товарів після предявлення позивачем рахунку на оплату товару (далі - рахунок) протягом 45 календарних днів після дати поставки кожної партії товару за видатковою накладною.

На вимогу постачальника покупець може здійснити попередню оплату (авансовий платіж) у розмірі не більше 30 відсотків від суми цього договору. Датою поставки товару (його партії), а також моментом переходу права власності та ризиків на товар є момент передачі товару позивачем уповноваженій особі відповідача. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.

Згідно з пунктом 4.2 договору до рахунка на кожну партію товару додаються: видаткова та товарно-транспортна (форма № 1ТН) накладні на поставлений товар виходячи з цін даного договору; податкова накладна відповідно до положень чинного податкового законодавства України; оригінал паспорту (сертифікату якості або іншого документу, який підтверджує якість та відповідність товару) виробника; монтажна та експлуатаційна документація українською або російською мовою.

Пунктом 5.1 договору передбачено термін поставки товарів: партіями в період, зазначений в пункті 1.1 розділу І цього договору, але не пізніше 30 календарних днів після надання відповідачем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів, в якій зазначається: найменування, кількість товару та адреса місця доставки товару (надалі - рознарядка).

Відповідно до пункту 5.2 договору місце поставки товарів: на базисних умовах DDP (м.Боярка, вул. Маяковського, 49, центральний склад ВРТП «Укргазенергосервіс»). Правила тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

Згідно з пунктом 6.1.1 договору покупець зобовязався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Пунктом 6.4.1 договору передбачено, що постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Відповідно до пункту 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Згідно з пунктом 7.2.5 договору у випадку прострочення покупцем грошового зобовязання за даним договором він на вимогу постачальника зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині гарантійних зобовязань та розрахунків до повного виконання.

Сторонами зазначено, що оригінал договору № т15-140/НОМЕР_1 від 16.11.2012 вилучено слідчими органами, проте ними не заперечується, що договір був дійсно укладений, підписаний їх повноважними представниками, є чинним та діє між сторонами.

Специфікацією, що є додатком № 1 до договору про закупівлю товару за державні кошти №т15-140/НОМЕР_1 від 16.11.2012, сторони визначили найменування, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну суму товару, яка становить 49192229, 52 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надано позивачу рознарядку №2463/15-02 від 10.12.2012 на поставку шафи автоматики ША СВК КМЕТ 106120 к-т. 5, модуля збору, обробки і архівування інформації МЗОА СВК КМЕТ 106800 к-т. 5 та монтажного комплекту МК СВК КМЕТ 106126.020 к-т. 5, рознарядку №325/15 від 20.02.2013 на поставку модуля управління електроприводом МУЕ СВК КМЕТ к-т. 5, та рознарядку №480/15-03 від 19.03.2013 на поставку шафи автоматики ША СВК КМЕТ 106120 к-т. 2, модуля первинних перетворювачів МПП СВК КМЕТ 106121 к-т. 6 та модуля збору, обробки і архівування інформації МЗОА СВК КМЕТ 106800 к-т. 2.

На виконання умов договору позивач згідно товарно-транспортних накладних №010672 від 13.12.2012, №006182 від 22.02.2013 та №006185 від 20.03.2013 поставив відповідачу товар, визначений вищевказаними рознарядками, на загальну суму 45653146,80 грн., а відповідач на підставі довіреностей №269 від 13.12.2012, №23 від 22.02.2013 та №30 від 20.03.2013 даний товар отримав без наявних дефектів та придатним до використання за призначенням. Копії зазначених документів залучено до матеріалів справи.

Для оплати поставленого товару позивачем було виставлено відповідачу рахунки №23 від 13.12.2012, №2 від 22.02.2013 та №3 від 20.03.2013, примірники яких долучено до матеріалів справи.

Проте, в порушення своїх договірних зобовязань відповідач за поставлений товар за вищезазначеними накладними та рахунками не розрахувався, у звязку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 45653146,80 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами договір про закупівлю товару за державні кошти № т15-140/НОМЕР_1 від 16.11.2012 за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Відповідно частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина шоста статті 265 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Договір поставки є двостороннім, оскільки права і обовязки виникають для обох контрагентів. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержана від постачальника продукція оплачується покупцем за погодженими цінами.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, у своєму відзиві посилається на те, що він при здійсненні своєї фінансово-господарської діяльності, в тому числі при виконанні договору про закупівлю товару за державні кошти №т15-140/НОМЕР_1 від 16.11.2012, повинен використовувати кошти, в порядку встановленому чинним законодавством, статутом та у відповідності до затверджених НАК «Нафтогаз України» фінансових планів. Разом з тим, за твердження відповідача, його фінансові плани на 2013-2014 роки з незалежних від нього обставин до цього часу не затверджені, хоча відповідач вжив всіх необхідних та обовязкових для цього дій з дотриманням вимог законодавства, а тому до моменту погодження його фінансового плану на 2013-2014 роки відповідач був позбавлений можливості здійснення у 2013-2014 роках фінансування оплати товару, отриманого по договору про закупівлю товару за державні кошти №т15-140/НОМЕР_1 від 16.11.2012, у звязку з чим вважає його зобовязання по оплаті отриманого товару не простроченим.

Пунктом 4 Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств, затвердженого наказом Міністерства економіки України № 173 від 21.06.2005, на який відповідач посилається у своєму відзиві, передбачено, що проект фінансового плану підприємства з пронумерованими, прошнурованими та скріпленими печаткою сторінками у двох примірниках за формою згідно з додатком 1 у паперовому та електронному вигляді подається органу, уповноваженому управляти державним майном або корпоративними правами держави, до 15 червня року, що передує плановому. До проекту фінансового плану підприємства додається пояснювальна записка, яка включає результати аналізу його фінансово-господарської діяльності за попередній рік, а також показники господарської діяльності та розвитку підприємства в поточному році та на плановий рік. У разі необхідності органи управління державним майном або корпоративними правами держави та органи, відповідальні за забезпечення реалізації державної політики у відповідній сфері, можуть самостійно встановлювати диференційовані строки подання проектів фінансових планів підприємств, але не пізніше 15 червня року, що передує плановому.

Відповідно до пункту 5 вищевказаного Порядку органи, уповноважені управляти державним майном або корпоративними правами держави, у місячний строк здійснюють аналіз проекту фінансового плану підприємства з обов'язковим порівнянням його показників з показниками фінансово-господарської діяльності підприємства за два попередні роки, приймають рішення щодо затвердження/погодження фінансового плану або повернення його на доопрацювання та в письмовій формі повідомляють підприємство про прийняте рішення. Органи, уповноважені управляти державним майном, затверджують фінансовий план підприємства, а органи, уповноважені управляти корпоративними правами держави, або затверджують фінансовий план підприємства, або погоджують проект фінансового плану підприємства до 1 вересня року, що передує плановому, та в паперовому й електронному вигляді подають до Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України завізовані та завірені печаткою копії затверджених/погоджених фінансових планів підприємств разом із пояснювальною запискою.

Проте, будь-які докази звернення відповідача до НАК «Нафтогаз України» із фінансовим планом підприємства, а також вжиття інших дій щодо фінансування оплати товару, отриманого по договору про закупівлю товару за державні кошти №т15-140/НОМЕР_1 від 16.11.2012, відсутні.

При цьому, відповідач, знаючи про відсутність затвердженого фінансового плану на 2013 рік, подавав рознарядки №325/15 від 20.02.2013 та №480/15-03 від 19.03.2013 на поставку продукції.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно частини першої статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з пункту 1.3 договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків відповідача. Про таке зменшення та у разі зміни істотних умов договору у випадках, передбачених чинним законодавством України, зокрема Законом України Про здійснення державних закупівель, сторони укладають додаткову угоду (додаткові угоди) до цього договору.

Відповідно до пункту 3.2 договору ціна договору (сума, визначена в договорі) може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно з пунктом 6.2.3 договору відповідач має право зменшити обсяг закупівлі товарів та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

Пунктом 11.4 договору передбачено, що всі зміни і доповнення до цього договору повинні бути зроблені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками позивача і відповідача.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що договором про закупівлю товару за державні кошти №т15-140/НОМЕР_1 від 16.11.2012 передбачена можливість зменшення загальної вартості цього договору залежно від реального фінансування видатків відповідача шляхом укладення додаткової угоди.

Проте, відповідно до матеріалів справи, відповідач не звертався до позивача з пропозиціями щодо внесення змін до договору, жодної угоди про внесення змін до договору про закупівлю товару за державні кошти №т15-140/НОМЕР_1 від 16.11.2012 сторонами не укладалося.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобовязання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини другої статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, враховуючи те, що договір про закупівлю товару за державні кошти №т15-140/НОМЕР_1 від 16.11.2012 був укладений між позивачем та відповідачем, посилання відповідача на відсутність погоджених НАК «Нафтогаз України» фінансових планів не звільняє його від виконання зобовязань щодо оплати вартості поставленого товару.

За таких обставин суд вважає, що відповідач належними та допустимими доказами заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за отриманий товар не спростував.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати за отриманий відповідачем товар настав, доказів його оплати останнім не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 45653146,80 грн. боргу за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-№т15-140/НОМЕР_1 від 16.11.2012 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 40567513,34 грн. інфляційних втрат, 4533815,21 грн. 3% річних, нарахованих за прострочення оплати отриманого товару по кожній накладній окремо за сукупний період з 29.01.2013 по 27.06.2016.

Згідно з пунктом 7.2.5 договору у випадку прострочення відповідачем грошового зобовязання за даним договором відповідач на вимогу позивача зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд встановив, що він здійснений арифметично невірно, у звязку з чим судом за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон з урахуванням норм чинного законодавства було здійснено власний розрахунок, відповідно до якого розмір інфляційних втрат складає 40374111,04 грн.

Розрахунок суми боргу за накладною №010672 від 13.12.2012

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі29.01.2013 - 27.06.201628371526.801.88425070575.9253442102.72Розрахунок суми боргу за накладною №006182 від 22.02.2013

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі09.04.2013 - 27.06.20165493180.001.8864864420.8710357600.87Розрахунок суми боргу за накладною №006185 від 20.03.2013

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі07.05.2013 - 27.06.201611788440.001.88610439114.2522227554.25

Судом перевірено розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 90561073,05грн, з яких: 45653146,80грн заборгованість, 40374111,04грн інфляційне збільшення, 4533815,21грн 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на відповідача, оскільки спір у справі виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, місто Київ, Печерський район, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код - 30019801) в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укртрансгаз» (08151, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Маяковського, будинок 49, ідентифікаційний код - 00156127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» (03040, місто Київ, вулиця Стельмаха, будинок 6 А, ідентифікаційний код - 35175024) - 90561073 (девяносто мільйонів пятсот шістдесят одну тисячу сімдесят три) грн. 05коп, з яких: 45653146,80грн заборгованість, 40374111,04грн інфляційне збільшення, 4533815,21грн 3% річних; та 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині вимог у позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Н.Г. Шевчук

Дата підписання повного рішення: 13.07.2016