Рішення № 58926048, 11.07.2016, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 рокуСправа № 912/1981/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1981/16

за позовом: військової частини 2269 Національної гвардії України, м. Олександрія Кіровоградської області

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

про стягнення 10 276, 06 грн.

Представники:

від позивача - Бобошко І.О., довіреність № 36 від 06.01.2016 р.;

від відповідача - участі не брали.

Військова частина 2269 Національної гвардії України звернулась до господарського суду з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь позивача неустойки в сумі 16076,10 грн., з якої 9161,27 грн. - пеня за несвоєчасно надані послуги, 232,63 грн. - штраф за надання неякісних послуг та 6682,19 грн. - штраф за несвоєчасне (понад 30 днів) надання послуг.

11.07.2016 р. позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог від 08.07.2016 р. № 1847, у відповідності до якої військова частина 2269 Національної гвардії України просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 10 276,0 грн., з яких: 3361,24 грн. - пеня за несвоєчасно виконані послуги, 232,63 грн. - штраф за надання неякісних послуг та 6682,19 грн. - штраф за невчасне (понад 30 днів) надання послуг (а.с. 37-38).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що зменшення розміру позовних вимог, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, належить до процесуальних прав позивача, господарський суд розглядає вимоги позивача в редакції заяви, поданої до суду 11.07.2016 р.

У судовому засіданні 11.07.2016 р. представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача участі в судовому засіданні не брав, вимог суду не виконав, заперечень або будь-яких пояснень по суті спору до суду не надав.

Поштовий конверт, яким на адресу відповідача, зазначену у позові та підтверджену Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань станом на 07.07.2016 р. (а.с. 103-104), а саме: АДРЕСА_1, повернувся з поштовою відміткою про невручення через не запит (а.с. 35-36).

Як вбачається з п.п. 3.9.1., 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями), за змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки господарським судом дотримано вимог процесуального закону щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, неявка відповідача не перешкоджає розгляду даного спору по суті, господарський суд вважає за можливе розглядати справу без участі фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані докази, господарський суд встановив наступні обставини.

09.07.2015 р. між військовою частиною 2269 Національної гвардії України (далі - Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Виконавець) укладено договір про передачу автомобіля Урал-4320 АПА-5Д в/н 6937 Ф4 на проведення дефектування № 1/07деф (а.с. 56-57, далі - Договір № 1/07деф), за умовами якого Замовник зобов'язався передати Виконавцю автомобіль Урал-4320 АПА-5Д в/н 6937 Ф4 (далі - майно) для проведення дефектування автомобільного шасі Урал -4320 та спеціального обладнання АПА-5Д з перспективою подальшого ремонту, а Виконавець зобов'язався виконати роботи щодо дефектування даного майна, за результатом яких скласти та надати Замовнику акт технічного стану та перелік робіт, які необхідно в подальшому провести.

У пунктах 3.1., 9.1. зазначеного договору сторони погодили, що даний договір є безплатним; набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 р.

10.07.2015 р. обладнання АПА-5Д на автомобілі Урал-4320 було передано позивачем відповідачу для виконання Виконавцем умов Договору № 1/07деф, що підтверджується відповідним актом передачі виробу (а.с. 60-61).

За результатами виконання послуг за Договором № 1/07деф, відповідачем складено акт дефектації автомобіля Урал-4320 від 16.07.2015 р. (а.с. 64-65).

30.07.2015 р. між військовою частиною 2269 Національної гвардії України як Замовником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як Виконавцем укладено договори про надання послуг за державні кошти № 26 та № 27 (далі - Договір № 26 та Договір № 27, разом - Договори, а.с. 62-63, 77-78).

Згідно п.п. 1.1.- 1.2. Договорів, Виконавець передає Замовнику виконані роботи по ремонту автомобільного шасі Урал-4320, відповідно до державних кодів економічного класифікатора № 33.13, 33.14, а Замовник приймає й своєчасно оплачує вартість вказаних в Договорі послуг; найменування послуг: ремонт спеціального обладнання виробу АПА-5Д.

Пунктом 1.4. Договорів визначено, що термін виконання послуг згідно цього Договору не повинен перевищувати 40 календарних днів з моменту передачі виробів Виконавцю.

У відповідності до п.п. 2.1-2.2. Договорів, Виконавець передає Замовнику виріб після проведення ремонтних робіт, який відповідає параметрам, зазначеним у формулярі на виріб; Виконавець гарантує працездатність виробу на протязі 6 місяців з моменту підписання Акту приймання-передачі виробу з ремонту за умови правильної експлуатації виробу персоналом Замовника.

Ціна Договору № 26 разом з ПДВ складає 92368,35 грн.; ціна Договору № 27 разом з ПДВ складає 111920,02 грн. (п.п. 3.2. Договору № 26, 3.1. Договору № 27).

Згідно п. 4.1., 4.2. Договорів, розрахунки проводяться шляхом безготівкової оплати Замовником після пред'явлення Виконавцем рахунка на оплату товару після фактичного виконання робіт Виконавцем на основі Акту приймання послуг та калькуляції виконаних робіт; оплата здійснюється в національній валюті України.

Договори набирають чинності з моменту їх підписання і діють до 31.12.2015 року (п.п. 10.1. Договорів.).

Договір № 26 та № 27 підписані повноважними представниками Замовника та Виконавця, скріплені круглими печатками сторін.

Сторонами підписано Додаток № 1 до Договору № 26 від 10.09.2015 р., специфікацію послуг від 23.09.2015 р. - Додаток до Договору № 26, протокол погодження ціни послуг від 23.09.2016 р. - Додаток № 3 до Договору № 26. Також Виконавцем складено та підписано калькуляцію до Договору № 27, сторонами погоджено Специфікацію до Договору № 27 та протокол погодження ціни послуг за Договором № 27 (а.с. 70-73, 98-102).

Укладені між сторонами Договори № 26 та № 27 за своєю правовою природою є договорами підряду, правовідносини за якими регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На виконання умов Договорів, сторонами складено та підписано акт приймання послуг за Договором № 26 від 30.07.2015 р. на суму 92 368,33 грн., акт до Договору № 26 від 30.07.2015 р. про збільшення вартості матеріалів на суму 18720,00 грн., акт приймання послуг за Додатком № 1 до Договору № 26 від 23.09.2015 р. на суму 18720,00 грн., акт приймання послуг (етап № 1 за Договором № 27 від 30.07.2015 р. на суму 16490,08 грн. та акт приймання послуг (етап 2) за Договором № 27 від 14.12.2015 р. на суму 95429,94 грн. (а.с. 66-67-68, 75-76, 81-82).

Виконавцем виставлялись рахунки-фактури на оплату Замовником виконаних відповідачем робіт (а.с. 69, 79-80), а позивачем, на виконання умов Договорів, здійснено оплату виконаних відповідачем робіт (а.с. 91-95).

28.12.2015 р. Виконавцем здійснено передачу автомобіля Урал-4320 та обладнання АПА-5Д Замовнику, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання з ремонту (а.с. 83-84).

29.12.2015 р. Виконавцем та комісією посадових осіб позивача складено акт № 47 технічного стану Урал-4320 та обладнання АПА-5Д в/н 6937Ф4, згідно якого при огляді автомобіля після прибуття з ремонту було виявлено ряд недоліків, зокрема - періодичний збій вмикача спеціального обладнання (Договір № 27, вартість послуг 1163,17 грн., а.с. 85).

З приводу виявлених недоліків комісією висунуто пропозицію щодо необхідності ремонту окремих агрегатів, які вийшли з ладу та мають гарантійний термін експлуатації після проведення ремонту на ремонтному підприємстві Виконавця та за рахунок Виконавця.

Як стверджує позивач, в подальшому автомобіль Урал-4320 та обладнання АПА-5Д було передано відповідачу для усунення недоліків. Виявлені недоліки були добровільно усунуті Виконавцем за власний рахунок.

22.03.2016 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 1, у відповідності до якої просив Виконавця перерахувати на рахунок позивача суму штрафу та пені за надання неякісних послуг та за прострочення виконання зобов'язання, що складають 19 765,01 грн. (а.с. 49-52).

Оскільки відповідачем претензію Замовника задоволено не було, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд виходив з наступного.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається .

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прострочено виконання зобов'язання за Договором № 27, а саме робіт, виконаних згідно акту приймання послуг (етап № 2) на суму 95 429,94 грн. на 96 днів з 9 вересня 2015 р. по 13.12.2015 р., а також неякісно виконано послуги за Договором № 27, зокрема, щодо усунення періодичного збою вмикача спеціального обладнання на суму 1 163,17 грн.

У розділі 7 Договору № 27 сторонами визначено відповідальність сторін за Договором.

Так, зокрема, згідно п.п. 7.1., 7.2. Договору № 27, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, сторони несуть відповідальність передбачену законом та цим Договором; у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при виконання послуг за бюджетні кошти, Виконавець сплачує Замовнику штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого зобов'язання.

Разом з цим, згідно письмових пояснень позивача (а.с. 47), останній стверджує, що вказана у п. 7.2. Договору № 27 штрафна санкція відповідно до змісту ст. 549 Цивільного кодексу України є саме пенею. В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пеня - це штрафна санкція, що застосовується тільки до грошового зобов'язання, тоді як зобов'язання Виконавця перед Замовником не є грошовим.

У зв'язку з викладеним, в силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, позивач вважає п. 7.2. Договору № 27 нікчемним. При цьому, позивач зазначає, що відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність інших його частини і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Господарський суд враховує твердження позивача стосовно нікчемності п. 7.2. Договору № 27, з огляду на те, що він суперечить вимогам ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Наслідком нікчемності правочину є, зокрема, відсутність у його сторін обов'язку виконувати умови такого правочину, навіть якщо він не визнавався судом недійсним.

У розумінні ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарських зобов'язань.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, згідно якої, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосувавши розмір штрафної санкції (пені), виходячи із редакції ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, Військова частина фактично зменшила суму, яку відповідач повинен був би сплатити на підставі умов п. 7.8 Договору, що є правом позивача.

Таким чином, на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України позивачем нараховано:

- за прострочення виконання зобов'язання на суму 95429,94 грн. за період з 09.09.2015 р. по 13.12.2015 р. за Договором № 27 пеню в сумі 9161,27 грн.;

- за надання неякісних послуг на суму 1163,17 грн. за договором № 27 штраф в сумі 232,63 грн.;

- за невчасне (понад 30 днів) надання послуг на суму 95429,94 грн. за Договором № 27 в сумі 6682,20 грн. (а.с. 4).

Разом з цим, як вбачається з довідки Військової частини, відповідачем частково задоволено претензійні вимоги позивача та сплачено Замовнику 5 800,00 грн. пені (а.с. 39), що підтверджується наданим позивачем копіями банківських виписок (а.с. 40-45).

У зв'язку з викладеним, позивачем зменшено пред'явлену до стягнення суму пені, яка, у зв'язку з частковою сплатою її відповідачем, складає 3 361,24 грн. Решта позовних вимог позивачем залишена без змін.

Враховуючи фактичні обставини справи, господарський суд вважає обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства здійснений позивачем розрахунок пені в сумі 3 361,24 грн. та штрафу за надання неякісних послуг в сумі 232,63 грн.

Разом з цим, при здійсненні розрахунку штрафу за невчасне (понад 30 днів) виконання робіт за Договором № 27, позивачем допущено арифметичну помилку, в результаті якої дещо завищено пред'явлену до стягнення суму.

Так, за розрахунком господарського суду, штраф за невчасне (понад 30 днів) виконання робіт, що підлягає стягненню з відповідача складає 6680,10 грн. (95429,00 грн. : 100 х 7 = 6680,10 грн.).

Отже, в цій частині вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, в решті вимог щодо стягнення штрафу за невчасне (понад 30 днів) виконання зобов'язання слід відмовити.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1, рахунки в банківських установах не відомі) на користь військової частини 2269 Національної гвардії України (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, 77/95, ід. код 14322859, рахунки в банківських установах не відомі) заборгованість в сумі 10 273,97 грн., з яких: 3 361,24 грн. - пеня за несвоєчасно надані послуги; 232,63 грн. - штраф за надання неякісних послуг; 6 680,10 грн. - штраф за невчасно (понад 30 днів) надання послуг, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 377,72 грн.

Наказ видати після набрання законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Копію рішення направити рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу за адресою: АДРЕСА_1.

Повне рішення складено 13.07.2016 р.

Суддя Л.С. Вавренюк