Ухвала суду № 58925896, 13.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

13.07.2016

Справа № 910/12593/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндор Плюс», м. Київ

до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві

про зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віндор Плюс», 11 липня 2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н б/д до відповідача, Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві, про зобов’язання вчинити дії.

Подана позивачем позовна заява б/н б/д про зобов’язання вчинити дії, не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Пунктом 4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду у випадку неподання доказів сплати судового збору у передбаченому порядку та розмірі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Положеннями ст.ст.1, 2 Закону України “Про судовий збір” визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Статтею 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як визначено нормами Закону України “Про судовий збір”, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378,00 грн.) та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати (206 700,00 грн.).

Так, розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2016 року становить 1378,00 грн.

За змістом п. 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

З тексту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з трьома немайновими вимогами:

1. Скасувати Постанову від 23.10.13 про арешт усього належного ТОВ «Віндор Плюс» майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві в рамках ВП №33577981.

2. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві зняти арешт з усього належного ТОВ «Віндор Плюс» майна, накладеного Постановою від 23.10.13 про арешт усього майна та оголошення заборони на його відчуження в рамках ВП №33577981.

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві накласти арешт на нежитлове приміщення №420, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 52 в рамках суми боргу для забезпечення виконання зобов’язань перед кредиторами у рамках зведеності виконавчого провадження №36710372.

Втім, позивачем квитанцією № 15384628-1 від 07.07.2016 року сплачено судовий збір в сумі 1378,00 грн. за одну немайнову вимогу, тобто в меншому розмірі, ніж визначено чинним законодавством, оскільки позивач у своїй прохальній частині заявив три немайнових вимог, а отже, сума судового збору, що підлягала сплаті, є – 4 134,00 грн. (1378,00 * 3).

З огляду на викладене, позивачем не сплачено судовий збір в повному обсязі, що є підставою для застосування наслідків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Нормами п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Приписами ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Виходячи з аналізу вимог ч.1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обов'язок позивача, прокурора направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.

В силу Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року, розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.

Відповідно до п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.

Таким чином, належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

Проте, з доданих до позовної заяви б/н б/д документів вбачається, що як доказ направлення Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві копії позовної заяви з доданими до неї документами позивачем додано копію опису вкладення від 07.07.2016 року та фіскального чеку № 6202 від 07.07.2016 року.

Таким чином, додана позивачем копія опису вкладення від 07.07.2016 року та копія фіскального чеку № 6202 від 07.07.2016 року не можуть вважатись належним доказом надсилання відповідачам копії позовної заяви і доданих до неї документів, що є підставою для застосування наслідків, передбачених п. 6 ч. 1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Суд дійшов висновку, що зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, проте у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.

Як вбачається з п.3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

Також суд зазначає, що відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної, зокрема, у постанові від 04.12.2012 у справі № 5/5005/7237/2012, виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.

Отже, суд позбавлений права прийняти позовну заяву до розгляду, а потім зобов'язувати позивача усувати вказані недоліки.

Отже, позовна заява з доданими до неї документами не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню заявнику без розгляду для усунення допущених порушень.

Одночасно, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 3 ст. 63 вказаного Кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Відповідно до вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу.

Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 56, 57, п. 4, 6 ч. 1 ст.63, ст.ст. 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

УХВАЛИВ:

Позовну б/н б/д заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндор Плюс» до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві про зобов’язання вчинити дії з доданими до неї документами повернути заявнику без розгляду.

Роз’яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Віндор Плюс», що повернення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Суддя О.С. Комарова