Рішення № 58925768, 05.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016Справа №910/8760/16

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Холдинг Груп"

про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Гармашов Б.С. (представник за довіреністю №14 від 08.02.2016р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.10.2013р. №6632 та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Холдинг Груп" (надалі - відповідач) повернути позивачу державне нерухоме майно - частину внутрішніх поверхонь стін на 1-му поверсі учбового корпусу загальною площею 4,32 кв.м., розміщене за адресою: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 20, що перебуває на балансі Національного університету культури та мистецтв.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами договору, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів, у зв'язку з чим позивач просить суд розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.10.2013р. №6632 та повернути орендоване державне нерухоме майно.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 14.06.2016р. Крім того, відмовлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву у задоволенні клопотання в частині відстрочення сплати судового збору до набрання законної сили рішенням першої інстанції та відстрочено позивачу сплату судового збору за подання позовної заяви до відповідача до ухвалення судового рішення у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2016р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподання ним витребуваних судом доказів, розгляд справи відкладено до 05.07.2016р.

В судове засідання 05.07.2016р. представник відповідача повторно не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, витребуваних судом доказів не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду міста Києва були надіслані учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал.

До матеріалів справи долучено конверт з копією ухвали суду, який було повернуто поштовим відділенням з адреси відповідача з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 05 липня 2016р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2013р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Холдинг Груп" (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6632 (надалі - Договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину внутрішніх поверхонь стін на 1-му поверсі учбового корпусу загальною площею 4,32 кв.м. (реєстровий №02214159.1.ЮЖВЦСД039), розміщене за адресою: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 20, що перебуває на балансі Національного університету культури та мистецтв, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.04.2013р. і становить 26 450,00 грн. без ПДВ.

Строк дії договору оренди сторони визначили у пункті 10.1. Договору, а саме - договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 31.10.2013р. до 30.09.2016р. включно.

Майно передається в оренду з метою розміщення носіїв соціальної та комерційної реклами, без права виробництва реклами на площах, що орендуються (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України та статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями щодо державного та комунального майна є державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

У відповідності до статті 651 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частина 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно акту приймання-передавання орендованого майна за адресою: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 20 від 31.10.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - частину внутрішніх поверхонь стін на 1-му поверсі учбового корпусу загальною площею 4,32 кв.м. (реєстровий №02214159.1.ЮЖВЦСД039), розміщене за адресою: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 20, що перебуває на балансі Національного університету культури та мистецтв.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної сплати орендних платежів за період з квітня 2015 року по березень 2016 року, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за договором в розмірі 4 250,17 грн., що також не було спростовано відповідачем.

Зокрема, на час розгляду справи в суді, відповідачем не надано до матеріалів справи доказів оплати орендних платежів на суму 4 250,17 грн.

Положеннями пункту 10.7.3. Договору сторони погодили, що договір буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар систематично (більше трьох раз) порушує терміни здійснення будь-яких платежів за цим договором та не надав платіжні доручення до регіонального відділення.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Орендна плата є однією з істотних умов договору оренди (стаття 284 Господарського кодексу України), і зобов'язання відповідача щодо її сплати встановлено безпосередньо в договорі та закріплено статтями 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Отже, порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є істотним і слугує достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку.

Враховуючи, що сплата орендної плати є основним обов'язком орендаря, внаслідок невиконання якого орендодавець значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, а також враховуючи, що можливість дострокового розірвання договору у випадку несплати орендних платежів сторони прямо передбачили в договорі, вимоги позивача про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.10.2013р. №6632 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 10.9 Договору визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/ балансоутримувачу.

Майно вважається повернутим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.10 Договору).

Відповідно до пункту 5.10. Договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язується повернути орендодавцю/балансоутримувачу орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі, строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Таким чином, з розірванням договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.10.2013р. №6632, відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки відповідач в добровільному порядку умови договору не виконав, орендоване майно не звільнив та позивачу не повернув, то позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/8760/16 підлягають задоволенню в повному обсязі, Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.10.2013р. №6632 підлягає розірванню, а орендоване державне нерухоме майно - поверненню позивачу.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд відзначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015, № 928-VIII, з 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 378,00 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в 1 розмірі мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Судом враховано рекомендації, викладені у пунктах 2.10. та 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013, стосовно того, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру, крім того, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.10.2013р. №6632 та про зобов'язання повернути державне нерухоме майно, позивач повинен був сплатити судовий збір за 2 немайнові вимоги в розмірі 2 756,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016р. Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" стосовно того, що у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що позивачу було відстрочено сплату судового збору та рішення прийнято на користь позивача, а також те, що позивачем до ухвалення судового рішення у даній справі не було сплачено судовий збір, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі, шляхом стягнення суми судового збору у розмірі 2 756,00 грн. безпосередньо у дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.10.2013р. №6632, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Холдинг Груп" (03680, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3, кв. 920, ідентифікаційний код 37982944).

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Холдинг Груп" (03680, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3, кв. 920, ідентифікаційний код 37982944) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) державне нерухоме майно - частину внутрішніх поверхонь стін на 1-му поверсі учбового корпусу загальною площею 4,32 кв.м. (реєстровий № 02214159.1.ЮЖВЦСД039), розміщене за адресою: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 20, що перебуває на балансі Національного університету культури та мистецтв.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Холдинг Груп" (03680, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3, кв. 920, ідентифікаційний код 37982944) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 2 756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 00 коп.).

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.07.2016р.

Суддя С.М. Морозов