Ухвала суду № 58925703, 08.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

08.07.2016Справа № 910/10905/16

За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш» проскасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 14.03.2016 року у справі № 02/16за позовом до про третя особаПублічного акціонерного товариства «Сбербанк» Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш» стягнення заборгованості Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Укрремколіямаш» Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від заявника (відповідача): Овсій Д.Ю. - представник за довіреністю,від позивача: Астахов Р.М. - представник за довіреністювід третьої особи:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 14.03.2016 р. у справі № 02/16 (третейський суддя Лагренін С.С.) позов Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Укрремколіямаш» задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш» заборгованість за тілом кредиту у сумі 1 998 561, 34 доларів США, заборгованість по процентах за користування кредитом у сумі 342 961, 25 доларів США, пеню за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту у сумі 5 295 748, 16 грн., пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 176 284, 60 грн., а також витрати по сплаті третейського збору в сумі 25 500, 00 грн.

13.06.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 14.03.2016 року у справі № 02/16.

Ухвалою господарського суду мівста Києва від 15.06.2016 р. вказану заяву прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 01.07.2016 р.

30.06.2016 р. від представника заявника через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення по справі.

01.07.2016 р. через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» надійшли документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 15.06.2016 р.

Представник заявника (відповідача) у судовому засіданні 01.07.2016 р. наполягав на заяві, надав усні та письмові пояснення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні 01.07.2016 р. проти заяви заперечив, надав усні пояснення по справі.

У судове засдання 01.07.2016 р. представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2016 р. з метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, суд створюючи сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження, відклав розгляд справи на 08.07.2016р.

08.07.2016 р. від представника заявника (відповідача) через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких вказуючи на правову позицію Верховного суду України по справі № 6-831цс15 просив задовольнити заяву, оскільки спори про стягнення грошових коштів в іноземній валюті непідвідомчі третейським судам.

Від представника позивача через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва надійшов відзив на заяву, згідно з яким просив відмовити у задоволені заяви.

Представник заявника (відповідача) у судовому засіданні 08.07.2016р. наполягав на заяві, надав усні пояснення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні 08.07.2016 р. проти заяви заперечив, надав усні пояснення по справі.

У суддове засдання 08.07.2016 р. представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 122-4 ГПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, суд дійшов висновку, що заява про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 14.03.2016 р. у справі № 02/16 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В обґрунтування заяви про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 14.03.2016 р. по справі № 02/16, заявник (відповідач) посилається на те, що здійснення стягнення в іноземній валюті є порушенням приписів чиного законодавства. Також, заявник (відповідач) посилаючись на правову позицію Верховного суду України по справі №6-831цс15 просив скасувати рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 14.03.2016 р. по справі №02/16, оскільки спори про стягнення грошових коштів в іноземній валюті непідвідомчі третейським судам

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди», рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Аналогічні підстави для скасування рішення третейського суду визначені у ст. 122-5 ГПК України.

Судом встановлено, що 22.03.2013р. між ПАТ «Дочірній банк Сберданку Росії». Правонаступником єкого є ПАТ «Сбербанк», надалі - позивач або банк, та ТОВ науково-виробниче підприємство «Укрремколіямаш», надалі - третя оособа або позивальник, було укладено договір про відкриття кредитної лінії №02-В/13/122/КЛ-КБ, зі змінами та доповненнями, надалі - кредитний договір, за умовами якого позичальнику було відкрито не відновлювальну кредитну лінію в доларах США та надано креитні кошти з максимальним лімітом 1 998 561, 34 доларів США, з фіксованою процентною ставкою в розмірі 11,75 %, яка діє в перший рік користування кредитом - по 22.03.2014р. включно та змінюваною процентною ставкою, що починає діяти з 22.03.2014р. та розраховується за формулою: R (розмір змінюваної процентної ставки) = базова процентна ставка + М (моржа банку).

З метою забезпечення виконання ТОВ науково-виробниче підприємство «Укрремколіямаш» своїх зобов'язань за договором кредиту, між публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» та ТОВ «Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш» було укладено Договір поруки №1 від 22.03.2013р., відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за зобов'язаннями, які були невиконані боржником, та які передбачені кредитним договором (основне зобов'язання), а також відшкодувати шкоду, завдану невиконанням чи неналежним виконанням основного зобов'язання, сплатити неустойку у випадку і у розмірі, зазначених в договорі, сплатити кредитору проценти (три проценти річних відповідно до статей 1050,625 ЦК України) від простроченої суми, у разі прострочення боржником виконання основного зобов'язання, та з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Пунктом 6.8. Договору поруки №1 від 22.03.2013 р., в редакції договору про внесення змін № 2, визначено, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього договору чи у зв'язку з ним, в тому числі що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання неукладеним, або будь-яких питань, що стосуються даного договору, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійного діючого третейського суду 15.03.2013 р., видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua./. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" зі списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://arbitrate.com.ua./. При цьому, сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовилися, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» є остаточним і обов'язковим з дати його винесення. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і дати укладення

14.03.2016 р. постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 14.03.2016 р. у справі № 02/16 у складі третейського судді Лагренін С.С. було прийнято рішення, яким позов ПАТ «Сбербанк» до ТОВ «Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш», третя особа ТОВ «Укрремколіямаш» задоволено частково та стягнуто за договором про відкриття кредитної лінії № 02-В/13/122/КЛ-КБ від 22.03.2013 р. заборгованість за тілом кредиту у сумі 1 998 561, 34 доларів США, заборгованість по процентах за користування кредитом у сумі 342 961, 25 доларів США, пеню за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту у сумі 5 295 748, 16 грн., пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 176 284, 60 грн., а також витрати по сплаті третейського збору в сумі 25 500, 00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 14.03.2016 р. у справі № 02/16, яка обґрунтована тим, що спори про стягнення грошових коштів в іноземній валюті непідвідомчі третейським судам.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про третейські суди», третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд, регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що предметом третейської угоди може бути не лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, а й будь-які спори, які виникатимуть між сторонами договору в майбутньому та передбачені третейською угодою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року по справі №15/056.

Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено підвідомчість справ третейським судам. Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;

8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;

10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;

11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;

13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;

14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Пунктом 6.8. Договору поруки №1 від 22.03.2013р., в редакції договору про внесення змін №2, визначено, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього договору чи у зв'язку з ним, в тому числі що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання неукладеним, або будь-яких питань, що стосуються даного договору, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійного діючого третейського суду 15.03.2013р., видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua./. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" зі списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://arbitrate.com.ua./. При цьому, сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовилися, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» є остаточним і обов'язковим з дати його винесення. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і дати укладення

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, третейське застереження, передбачене пунктом 6.8 договору поруки, відповідає приписам статей 2, 5, 12 Закону України «Про третейські суди» і не суперечить вимогам цивільного законодавства щодо форми та змісту.

При цьому, господарському суду не було представлено доказів визнання недійсною третейської угоди укладеної між позивачем та відповідачем.

Отже, господарським судом встановлено, що кредитором, боржником та поручителем у добровільному порядку, без заперечень та зауважень, було визначено, що будь-які спори між сторонами, що виникають як при виконанні кредитного договору, так і під час виконання договору поруки вирішуються постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», тобто сторонами визначений предмет спору, що включає в себе всі можливі спори, які можуть виникнути між сторонами в рамках вказаних договорів, не обмежуючись якимись конкретними спорами.

Використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) є використанням іноземної валюти на території України для виконання будь-яких зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються (абзац другий пункту 1.4 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483).

Відповідно до приписів статей 1, 5 Декрету про систему валютного регулювання і валютного контролю надання кредитів в іноземній валюті віднесено до валютних операцій, здійснення яких потребує отримання генеральних чи індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Генеральні ліцензії видаються на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Згідно з підпунктом «в» пункту 4 статті 5 зазначеного Декрету у разі надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, вони потребують отримання індивідуальної ліцензії. Проте на даний час законодавством таких меж не встановлено і єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у них генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Відносно посилань заявника (відповідача) на правову позицію викладену Верховним судом України у постанові по справі №6-831цс14 від 21.10.2015р., суд вказує таке.

При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 ГПК Кодексу.

Судом встановлено, що спір по справі №6-831цс14 виник сіж фізичною особою та банком, натомість в межах даного провадження сторонами є юридичні особи - учасники господарських правовідносин, що є суттєвою відмінстю правовідносин сторін, а отже не є тотожніми. Враховуючи викладне, суд не має підстав для застосування до правовідносин в межах справи №910/10905/16 правової позиції Верховного суду України викладеної у постанові по справі №6-831цс14 від 21.10.2015р.

Відповідно до ст.122-5 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.

Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо:

1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано судом недійсною;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Скасування господарським судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом було встановлено, що справа, по якій прийнято рішення третейського суду, була підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою, та цим рішенням не вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду не визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону; третейський суд не вирішував питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі; відповідач належним чином повідомлявся про час і місце проведення розгляду третейської справи у відповідності з регламентом постійно діючого Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України».

Згідно з ч. 1 ст. 122-6 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду справи про оскарження рішення третейського суду господарський суд виносить (постановляє) ухвалу за правилами, встановленими цим Кодексом для прийняття (ухвалення) рішення.

Таким чином, проаналізувавши доводи заявника, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 14.03.2016 року у справі № 02/16.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 49, 86, 122-1 - 122-6 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 14.03.2016 року у справі № 02/16 відмовити повністю.

2. Рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 14.03.2016 р. у справі № 02/16 (третейський суддя Лагренін С.С.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Укрремколіямаш» про стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 1 998 561, 34 доларів США, заборгованості по процентах за користування кредитом у сумі 342 961, 25 доларів США, пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту у умі 5 295 748, 16 грн., пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 176 284, 60 грн., а також витрат по сплаті третейського збору в сумі 25 500, 00 грн. залишити без змін.

Суддя Ю.О. Підченко