Рішення № 58925515, 13.07.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.07.16р. Справа № 904/4273/16За позовом Приватного підприємства "АктивТоргКріп", с.Софіївська Борщагівка, Київська обл.

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ

про стягнення 8 073,39 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Коваленко О.Ю.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "АктивТоргКріп" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 8 073,39 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 018-46 від 04.11.13р., в частині розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 27.05.16р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду в засіданні на 12.07.16р.

12.07.16р. повноважний представник позивача у судове засідання не з'явився, але 16.06.16р. до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із неможливістю направити повноважного представника позивача для забезпечення представництва інтересів позивача.

Дослідивши матеріали справи та подане клопотання, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами, оскільки:

По-перше, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

По-друге, позивач відповідно до норм чинного законодавства не обмежений у виборі осіб, які будуть здійснювати його представництво в господарському суді.

По-третє, позивач до свого клопотання про відкладення розгляду справи не додав жодних доказів в обґрунтування неможливості забезпечення явки свого повноважного представника.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання також не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.16р. про порушення провадження у справі, який направлявся на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Господарським судом було зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч.1 ст.64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 12.07.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.13р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Господар-Дніпро" (далі -постачальник) та відповідачем укладено договір поставки № 018-46 (далі - Договір поставки), відповідно до умов п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність відповідача кріпильно - будівельні матеріали (далі - товар), згідно замовлень відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, визначених даним Договором.

Асортимент товару, одиниця виміру та кількість товару, ціна за одиницю та загальна вартість товару, визначаються в рахунках-фактурах та у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2. Договору поставки).

Згідно з п. 3.1. Договору поставки, ціна за одиницю товару вказується у рахунках-фактурах та/або накладних на товар, що постачається.

Як зазначено у п. 3.2. Договору поставки, загальна сума договору складається із загальної вартості товару, поставленого відповідачу на протязі строку дії договору, згідно видаткових накладних на кожну партію товару та/або згідно оплачених рахунків.

Пунктом 3.4. Договору поставки передбачено, що повна оплата товару здійснюється відповідачем протягом 7 робочих днів з моменту отримання товару, згідно видаткової накладної. Товар надається відповідачу на умовах відстрочення оплати, без товарного кредиту та без нарахування відсотків за користування.

Датою оплати товару, вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку відповідача (п. 3.5. Договору поставки).

За приписами п. 9.1. Договору поставки, у випадку невиконання чи неналежного виконання Договору, сторони несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства та умов даного Договору.

У випадку порушення відповідачем термінів оплати товару, відповідач зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми просточеного платежу, за кожний день прострочення оплати. (п. 9.2. Договору поставки).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.14р., але в будь-якому випадку до моменту повного виконання договірних зобов'язань сторонами (п.11.1. Договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору поставки постачальником було поставлено відповідачу товар на загальну вартість 4 391,75 грн., що підтверджується видатковими накладними, які долучені до матеріалів справи. Але, в порушення умов Договору поставки, відповідач за отриманий товар не розрахувався, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість перед постачальником у розмірі 4 391,75 грн.

Позивач звертає увагу суду, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до постачальника, що підтверджує акт звірки взаємних розрахунків, який був підписаний з боку відповідача без будь-яких претензій або зауважень.

03.11.15р. між постачальником та позивачем була укладена Угода про відступлення права вимоги №АТК-ДН-1 (далі - Угода), відповідно до умов п. 1 якої, постачальник уступає позивачу дійсні вимоги, зазначені у п. 2 цієї Угоди, які виникли на підставі Договору поставки № 018-46 від 04.11.13р., позивач стає кредитором за цим Договором.

Положеннями п. 2 Угоди передбачено, що з моменту підписання цієї Угоди, у позивача виникає право вимоги виконання зобов'язання від відповідача, що передається за цією Угодою від постачальника.

Сума основного боргу відносно якого змінюється кредитор складає 4 391,75 грн. (п. 3 Угоди).

Відповідно до п. 4 Угод, до позивача переходить право стягнення санкцій, у тому числі збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань відповідачем.

Дійсність права вимоги, що передається за цією Угодою засвідчується видатковими накладними (п.5 Угоди).

Угода вступає в силу з дати її підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією Угодою (п. 9 Угоди).

Відповідно до п. 11 Угоди, постачальник зобов'язаний сповістити відповідача про відступлення права вимоги за цією Угодою, шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення відповідачу копії цієї Угоди.

На виконання умов вищевказаної Угоди постачальником було повідомлено відповідача про зміну кредитора, передано позивачу видаткові накладні та Акт звірки взаєморозрахунків, який відповідачем було підписано та скріплено печаткою без будь-яких зауважень.

Позивач зауважує, що відповідач належним чином свої зобов'язання за Договором поставки щодо вчасної оплати не здійснив, у зв'язку з чим останній був вимушений звернутися з позовом до суду.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки позивачем на підставі п. 9.2. Договору було нарахована пеня у розмірі 748,29 грн.

Крім того, на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 218,93 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 714,42 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 4 391,75 грн., пеню у розмірі 748,29 грн., 3% річних у розмірі 218,93 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 714,42 грн., а всього 8 073,39 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічна норма міститься у ст. 712 Цивільного кодексу України відповідно до якої, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору поставки, Угоди про відступлення права вимоги та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 4 391,75 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки:

- Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи у розумінні ст.36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

- Як свідчать матеріали справи, відповідач з часу отримання товару не скористався правом відмовитися від нього та не надав суду доказів відмови та повернення позивачеві або постачальнику поставленого товару. Факт прийняття товару без будь-яких зауважень та претензій підтверджується підписом відповідача на видаткових накладних та актом звірки взаємних розрахунків.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані 3% річних у розмірі 218,93 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 714,42 грн.

Розрахунок інфляційних втрат судом перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно, оскільки період прострочення починається не з вересня 2014 року, а з жовтня 2014 року.

Після перерахунку проведеного судом інфляційні втрати складають 2 479,59 грн.

Розрахунок 3% річних судом також перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно, оскільки позивач не правильно визначив дату з якої починається прострочення зобов'язання. Так, пунктом 3.4. Договору поставки передбачено, що повна оплата товару здійснюється відповідачем протягом 7 робочих днів з моменту отримання товару, згідно видаткової накладної. Оскільки товар був отриманий відповідачем 25.09.14р., то останнім днем оплати є 03.10.14р. (25.09.14р., 26.09.14р., 29.09.14р., 30.09.14р., 01.10.14р., 02.10.14р., 03.10.14р. - 7 робочих днів з моменту отримання товару), тобто прострочення платежу почалося з 04.10.14р.

Після перерахунку, проведеного судом відповідно до норм чинного законодавства України та умов Договору, 3% річних складають 216,52 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме інфляційні втрати у розмірі 2 479,59 грн. та 3% річних у розмірі 216,52грн.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

На підставі п. 9.2. Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 748,29 грн.

Господарський суд вважає зазначити про те, що позивач не правильно визначив дату з якої починається прострочення зобов'язання. Так, пунктом 3.4. Договору поставки передбачено, що повна оплата товару здійснюється відповідачем протягом 7 робочих днів з моменту отримання товару, згідно видаткової накладної. Оскільки товар був отриманий відповідачем 25.09.14р., то останнім днем оплати є 03.10.14р. (25.09.14р., 26.09.14р., 29.09.14р., 30.09.14р., 01.10.14р., 02.10.14р., 03.10.14р. - 7 робочих днів з моменту отримання товару), тобто прострочення платежу почалося з 04.10.14р.

Після перерахунку, проведеного судом відповідно до норм чинного законодавства України та умов Договору, пеня складає 752,50 грн., але з врахуванням того, що суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволення у повному обсязі.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 512, 513, 514, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 48, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "АктивТоргКріп" (08131, Київська обл., с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, буд. 10/1, код ЄДРПОУ 37359888) заборгованість за поставлений товар у розмірі 4 391,75 грн. (чотири тисячі триста дев'яносто одна грн. 75 коп.), пеню у розмірі 748,29 грн. (сімсот сорок вісім грн. 29 коп.), 3% річних у розмірі 216,52 грн. (двісті шістнадцять грн. 52 коп.), інфляційні втрати у розмірі 2 479,59 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят дев'ять грн. 59 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1337,51грн. (одна тисяча триста тридцять сім грн. 51 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.07.16р.

Суддя Н.Е. Петренко