Ухвала суду № 58924839, 26.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року м. Київ К/9991/34230/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Сіроша М.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.02.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012

у справі № 2а-7991/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест»

до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Лізінвест») звернулося до суду з адміністративним позовом до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі по тексту - відповідач, Рубіжанська ОДПІ Луганської області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2011 №0001632301.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.02.2012, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було подано до Рубіжанської ОДПІ у Луганській області податкову декларацію з податку на додану вартість із зазначенням від'ємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача за березень 2011 року 957037,00 грн. та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року в сумі 957037,00 грн.

У період з 23.05.2011 по 03.06.2011 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лізінвест» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.02.2011 по 28.02.2011, за результатами якої складено акт від 10.06.2011 №212/2301/34933894

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 187.1 ст. 187, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2011 року на суму 957037,00 грн.

При цьому, податковий орган виходив з того, що з метою вирішення питання щодо обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету направлено запити на проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, але у зв'язку з отриманими відповідями та відсутністю відповідей на запити неможливо підтвердити взаємовідносини позивача з контрагентами.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.06.2011 №0001632301, яким зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2011 року на суму 957037,00 грн.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 14.1.181 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до пункту 198. 3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п.200.11).

Відповідно до п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Абзацем 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп.пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Підставою для відмови у відшкодуванні ПДВ позивачу стало неможливість підтвердити факт сплати суми ПДВ по ланцюгам постачання у зв'язку із неотриманням результатів зустрічних звірок.

Разом тим, на підтвердження сформованої суми податкового кредиту та правомірності заявленої до відшкодування в декларації за березень 2011 року суми бюджетного відшкодування у розмірі 957037,00 грн., позивачем було надано договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання робіт, платіжні доручення про оплату отриманих товарів (послуг).

Зважаючи на великий обсяг наданої первинної документації та виходячи з того, що вирішення питання про достовірність заявленої суми бюджетного відшкодування потребує спеціальних знань, судом першої інстанції ухвалою від 10.11.2011 на підставі статті 81 КАС України було призначено у справі судову економічну експертизу. Проведення експертизи було доручено Луганській філії Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз відповідно до регіональної зони обслуговування. Перед судовим експертом було поставлене питання: «Чи підтверджується документально сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 957037,00 грн. ТОВ «Лізінвест» за податковою декларацією за березень 2011 року?».

Відповідно до висновку експертизи від 07.02.2012 №2468/24, заявлена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 957037,00 грн., заявлена ТОВ «Лізінвест» в декларації за березень 2011 року підтверджена документально.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Неможливість перевірити постачальників безпосередніх продавців товару позивачеві чи несплата ПДВ постачальниками у ланцюгу поставок (другий та інші ланцюги) сама по собі не є підставою для відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцям. Факт порушення контрагентами-постачальниками у ланцюгу поставок своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які будуть допущені постачальниками по всьому ланцюгу поставок.

Недекларування контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.В. Сірош