Ухвала суду № 58924612, 15.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року м. Київ К/800/65580/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В.

за участю: секретаря Мартиненка Г.В.,

представника відповідача Мельничука М.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 у справі №2а-1467/10/0370 (№28522/10/9104) за позовом Оптово-роздрібного підприємства Маневицької райспоживспілки до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2010 у задоволенні позовних вимог Оптово-роздрібного підприємства Маневицької райспоживспілки до Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2010 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.04.2010 №030664-32.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Міндоходів у Волинській області 19.12.2013 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.03.2014 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема статей 251-255 Цивільного кодексу України, статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідно до приписів статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача - Головне управління Міндоходів у Волинській області його правонаступником - Головним управлінням ДФС у Волинській області.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням Міндоходів у Волинській області проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог чинного законодавства щодо обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в кафе «Варенична», що розташоване за адресою: смт. Маневичі, вул. Вокзальна, 5 та належить оптово-роздрібному підприємству Маневицької райспоживспілки.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме проведення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідних ліцензій 23.02.2010.

За результатами перевірки Головним управлінням Міндоходів у Волинській області складено акт від 19.03.2010 №51/32-01/21742740 та прийнято рішення від 26.04.2010 №030664-32 про застосування фінансових санкцій в розмірі 3400,00грн.

Відповідно до частин 10 та 14 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі етиловим, коньячним, і плодовим спиртом, алкогольними напоями та тютюновими виробами» роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі державної податкової служби, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі етиловим, коньячним, і плодовим спиртом, алкогольними напоями та тютюновими виробами» ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач мав ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами серії АВ №996908 та на роздрібну торгівлю алкогольними напоями серії АГ №021066 зі строком дії «з 23 лютого 2009 року до 23 лютого 2010 року».

Відповідно до частин першої та другої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно зі статтями 252, частиною першою статті 254, статтею 255 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо встановлено строк для виконання дії, вона може бути вчинена до спливу останнього дня строку.

Таким чином, строк дії ліцензій серії АВ №996908 та серії АГ №021066 зі строком дії, який починається 23.02.2009 триває по 23.02.2010 включно до 24:00 год., тобто позивач мав право здійснювати реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки, строк дії ліцензій, які надавали йому право торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, включав останній день строку.

Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції про неправомірність рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.04.2010 №030664-32 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 55, 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 у справі №2а-1467/10/0370 (№28522/10/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ О.В. Карась