Ухвала суду № 58923933, 12.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1291/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

12 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» (далі - Позивач, ТОВ Укррос-транс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Дніпровському районі) про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2015 року №0030941501;

- зобов'язання Відповідача відкоригувати картку особового рахунку ТОВ «Укррос-транс» та скасувати безпідставно нараховану пеню у розмірі 52 359,39 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2016 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сума бюджетного відшкодування, зменшена відповідно до податкового повідомлення-рішення, не належить до податкового боргу у розумінні ПК України, у зв'язку з чим підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання відсутні, як і підстави для нарахування пені.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

При цьому клопотання ТОВ "Укррос-транс"про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представників у щорічній основній відпустці судовою колегією оцінюється критично, оскільки, по-перше, представляти інтереси юридиної особи має право її кервіник в силу закону, по-друге, доказів неможливості залучення іншого предствника надано не було.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що серпні 2015 року посадовими особами ДПІ у Дніпровському районі було проведено перевірку ТОВ «Укррос-транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручено до установ банку з податку на додану вартість. У ході перевірки було встановлено порушення Позивачем п. 203.2 ст. 203 ПК України, а саме не дотримано строк проплати узгодженої суми податку на додану вартість протягом десяти календарних днів, наступних за днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 ПК України для подання податкової декларації. Результати перевірки зафіксовані в акті від 11.08.2015 року №6552/26-53-15-01/30056859 (т. 1 а.с. 98). На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 07.09.2015 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0030941501, яким Позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 143 477,31 грн. за затримку на 75 календарних днів сплати грошового зобов'язання в розмірі 717 386,55 грн. за платежем: податок на додану вартість (т. 1 а.с. 104).

За результатами адміністративного оскарження вказаний акт індивідуальної дії рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 11.11.2015 року №17131/10/26-15-10-06 (т. 1 а.с. 114-117) та рішенням ДФС України від 14.01.2016 року №487/6/99-99-10-01-02-25 (т. 1 а.с. 129-131) був залишений без змін.

Крім того, вирішуючи питання про обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції встановив, що у грудні 2014 року працівниками ДПІ у Дніпровському районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Укррос-транс» з питань правомірності бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних (податкових) періодів за березень 2014 року, результати якої зафіксовані в акті від 19.12.2014 року №8756/26-53-15-02-30056859 (т. 2 а.с. 130-139). У ході перевірки було встановлено, що на порушення п. п. 200.1, 200.4, 200.6 ст. 200 ПК України Позивачем у податковій декларації за березень 2014 року завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 717 399,00 грн. За результатами перевірки Відповідачем 12.01.2015 року було винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000031502 (т. 1 а.с. 153), яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 717 399,00 грн. та застосовано до останнього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 358 700,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 20.03.2015 року №4529/10/26-15-10-06 (т. 1 а.с. 155-158) було частково задоволено скаргу Позивача від 19.01.2015 року №0025/01-01/15 - скасовано податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 12.01.2015 року №0000031502 та зобов'язано ДПІ у Дніпровському районі прийняти податкове повідомлення-рішення форми «В3».

На виконання вказаного рішення ГУ ДФС у м. Києві Відповідачем 10.04.2015 року було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В3» №0000361502 (т. 2 а.с. 151), яким Позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 717 399,00 грн.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 14, 54, 126, ПК України, прийшов до висновку, що оскільки Позивачу не визначалося до сплати суми самостійно узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 717 399,00 грн., підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків сплати самостійно узгодженого грошового зобов'язання та нарахування пені за несвоєчасну сплату такого зобов'язання відсутні.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 39 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У свою чергу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначає податковий борг як суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Приписи пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу закріплюють, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Отже, грошове зобов'язання, як і податковий борг платника податків являє собою сумою коштів, яка підлягає сплаті останнім до відповідного бюджету у порядку та строки, визначені податковим законодавства.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК України, на порушення Позивачем якого наполягає Відповідач, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Аналогічну норму закріплює п. 57.1 ст. 57 ПК України.

Згідно п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відтак, положення даної статті в частині щодо застосування штрафної санкції регулюють спірні правовідносини у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання.

Наведена позиція підтримується Верховним Судом України у постанові від 10.11.2015 року у справі №813/6793/13-а.

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції, внаслідок технічних особливостей автоматичного функціонування електронних баз даних контролюючого органу внаслідок технічних особливостей автоматичного функціонування електронних баз даних контролюючого органу, які від платника податків не залежать, сума у розмірі 717 399,00 грн., про включення якої до складу бюджетного відшкодування з ПДВ було відмовлено податковим повідомленням-рішенням № 0000361502, 06.05.2015 року набула статусу «технічного» податкового боргу з податку на додану вартість в КОР ТОВ «Укррос-транс» (т. 2 а.с. 50-61).

У подальшому електронною базою даних контролюючого органу в автоматичному режимі було погашено податковий борг в сумі 717 386,55 грн., у зв'язку з поданням Позивачем податкової декларації з ПДВ 20.07.2015 року за червень 2015 № 9153057005 (т. 1 а.с. 40-56) та заповненням рядку 23 декларації (зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ) на суму ПДВ в розмірі 717 399 грн. (т. 2 а.с. 50-61).

За таких обставин, як вірно зазначив суд першої інстанції, інспектор, відповідальний за складання акта перевірки, отримав з електронної бази даних інформацію про те, що оскільки податкове повідомлення-рішення від 10.04.2015 року № 0000361502 вручене Позивачу 16.04.2015 року, податковий борг в КОР ТОВ «Укррос-транс» відображено 06.05.2015 року, а податкова декларація подана Позивачем 20.07.2015 року, то кількість днів затримки сплати грошового зобов'язання становить 75 днів (з 06.05.2015 року по 20.07.2015 року), внаслідок чого до платника податків був застосований штраф у розмірі 20% від суми зменшеного бюджетного відшкодування в розмірі 717 386,55 грн.

Відтак, оскільки зі змісту наявної у матеріалах справи копії зворотного боку облікової картки платника податків (т. 2 а.с. 50-61), за станом на 20.07.2015 року у Позивача відсутня заборгованість по податковим зобов'язанням з ПДВ. Водночас, прийняття Відповідачем податкового повідомлення-рішення від 10.04.2015 року №0000361502 форми «В3» про відмову у бюджетному відшкодуванні не призвело до виникнення у Позивача податкового зобов'язання, яке б підлягало сплаті до бюджету.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність у Відповідача правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 07.09.2015 року №0030941501.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 15.04.2015 року у справі №К/9991/39073/12.

Крім іншого, судовою колегією враховується, що відповідно до п. 129.1 ст. 129 ПК України пеня нараховується: 129.1.1. після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом; 129.1.2. у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.3. у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Як вірно встановлено судом першої інстанції зі змісту наявного у матеріалах справи листа ДПІ у Дніпровському районі від 17.09.2015 року №20991/10/26-53-20-02-05 (т. 1 а.с. 161), при винесенні податкового повідомлення-рішення від 10.04.2015 року №0000361502 на суму 717 399,00 грн., у картці особового рахунку Позивача виник податковий борг. 20.07.2015 року при поданні платником самостійно податкової декларації з ПДВ у зменшення боргу, зменшився борг та автоматично нарахувалася пеня у розмірі 52 359,39 грн.

Поряд з цим, оскільки, як було зазначено раніше, пеня та штрафні санкції нараховуються на податковий борг, яким є сума коштів, яку платник мав сплатити, але не сплатив своєчасно до відповідного бюджету як податок у визначені порядок та строки, колегія суддів приходить до висновку, що відмова у наданні суми бюджетного відшкодування не породжує у платника податку обов'язку зі сплати такого податкового зобов'язання, у зв'язку з чим пеня на вказану суму нараховуватися не може, а відтак позовні вимоги в частині вилучення з КОР Позивача пені в сумі 52 359,39 грн. є обґрунтованим.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Крім іншого, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 року задоволено клопотання ДПІ у Дніпровському районі та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2016 року у розмірі 3 883,16 грн. до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приписи ч. 2 ст. 88 КАС України визначають, що витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Відповідача суми відстроченого до ухвалення рішення судового збору у розмірі 3 883,16 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (02094, м. Київ, б-р. Верховної Ради, 24-Б, код ЄДРПОУ 39469994) суму відстроченого до ухвалення рішення у справі судового збору у розмірі 3 883 (три тисячі вісімсот вісімдесят три) гривні 16 копійок на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду (Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; Банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві; Код банку отримувача (МФО): 820019; Рахунок отримувача: 31211206781007; Код класифікації доходів бюджету: 22030101).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.