Ухвала суду № 58923899, 11.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 р.Справа № 816/4071/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача Кузьменко С.В.

представників відповідача Паська Т.Г., Гриценка Ю.В., Касумова О.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2016р. по справі № 816/4071/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" (далі - позивач ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс") до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 24.06.2014 №0002172201/1334 в частині збільшення ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" (ідентифікаційний код 34739075) грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 22732,50 грн (у т.ч., 15155,00 грн - за основним зобов'язанням, 7577,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 24.06.2014 №0002182201/1336 в частині збільшення ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" (ідентифікаційний код 34739075) грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 45016,25 грн (у т.ч., 14443,00 грн - за основним зобов'язанням, 30573,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької ОДПІ (ідентифікацій код 39780421) на користь ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" (ідентифікаційний код 34739075) судові витрати у розмірі 187,52 грн (сто вісімдесят сім гривень п'ятдесят дві копійки).

Відповідач, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції частково дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує на правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки в ході перевірки, оформленої актом №1541/16-03-22-01-08/34739075 від 05.06.2014, встановлено порушення ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" пп. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3182960,00 грн, а також пп. 198.1., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 175664,00 грн. Вважає, що заниження податку на прибуток та податку на додану вартість відбулося, зокрема, внаслідок відображення в податковому обліку платника придбання запасних частин (ущільнювачів, підшипників, пильників, насосів паливо підкачки тощо) по отриманих документах постачальників ТОВ "Новотехмонтаж", ТОВ ВК "Укрспецкомплект", ПП НВФ "Інтро-Сервіс", ТОВ "Мінераліз-ЛТД", які не підтверджують реальність здійснення операцій.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 34739075, як платник податків перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ, має статус платника ПДВ.

У період з 14.04.2014 по 29.05.2014 державними ревізорами-інспекторами Кременчуцької ОДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, в ході якої встановлено порушення ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" вимог пп. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3182960,00 грн, в т.ч. по періодах: за 2 квартал 2011 року - 119506,00 грн, за 3 квартал 2011 року - 627199,00 грн, за 4 квартал 2011 року - 2421100,00 грн, за 1 квартал 2011 року - 15155,00 грн; п.п. 198.1., 198.6 ст. 198, п. 201.11. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 175664,00 грн, а саме: за квітень 2011 року - 60276,00 грн, травень 2011 року - 4528,00 грн, червень 2011 року - 3020,00 грн, липень 2011 року - 41227,00 грн, вересень 2011 року - 52180,00 грн, березень 2012 року - 14443,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 05.06.2014 №1541/16-03-22-01-08/34739075, на підставі якого Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0002182201/1336 від 24.06.2014, яким ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 110870,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 53926,00 грн /т.1 а.с. 12/;

- № 0002172201/1334 від 24.06.2014, яким ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 3182960,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7578,50 грн /т. 1 а.с. 14/.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення № 0002182201/1336 від 24.06.2014 та № 0002172201/1334 від 24.06.2014 в частині грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 202014,52 грн в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області про результати розгляду скарги №1923/10/16-31-10-04-12 від 10.09.2014 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями № 0002182201/1336 від 24.06.2014 та № 0002172201/1334 від 24.06.2014, позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення рішення Кременчуцької ОДПІ від 24.06.2014 №0002172201/1334 в частині збільшення ТОВ "ВСП Гірмашсервіс" грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3167805,00 грн, а також щодо скасування податкового повідомлення рішення Кременчуцької ОДПІ від 24.06.2014 №0002182201/1336 в частині збільшення грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 96427,22грн., суд першої інстанції виходив з правомірності висновків відповідача щодо безпідставного завищення позивачем витрат за 2-4 кварталди 2011 року у розмірі 12670112,00грн., а також з безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Новотехмонтаж», ТОВ ВК «Укрспецкомплект» і ТОВ «Мінераліз ЛТД» та з безпідставності формування податкового кредиту у розмірі 96427,22 грн по господарським операціям з ТОВ ВК «Укрспецкомплект» і ТОВ «Мінераліз ЛТД».

Постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року в зазначеній частині не оскаржена.

Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 24.06.2014 №0002172201/1334 в частині збільшення ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 22732,50 грн (у т.ч., 15155,00 грн - за основним зобов'язанням, 7577,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), а також щодо скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 24.06.2014 №0002182201/1336 в частині збільшення ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 45016,25 грн (у т.ч., 14443,00 грн - за основним зобов'язанням, 30573,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), суд першої інстанції виходив з обґрунтованості цієї частини позовних вимог та з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень в цій частині.

Колегія суддів погоджується з таким висновком сулу першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" мало господарські взаємовідносини із ПП "НВФ "Інтро-Сервіс", за результатами яких включено до складу витрат за І квартал 2012 року суму коштів у розмірі 72167,00 грн., а також віднесено до складу податкового кредиту за березень 2012 року суму ПДВ у розмірі 14433,33грн.

Відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення рішення від 24.06.2014 №0002172201/1334 в частині збільшення ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 22732,50 грн (у т.ч., 15155,00 грн - за основним зобов'язанням, 7577,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 24.06.2014 №0002182201/1336 в частині збільшення ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 45016,25 грн (у т.ч., 14443,00 грн - за основним зобов'язанням, 30573,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), дійшов висновку про безпідставне віднесення до складу витрат за І квартал 2012 року суму коштів у розмірі 72167,00 грн, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 15155,00грн., та безпідставне формування податкового кредиту у розмірі 14433,33 грн через безтоварність господарських операцій ТОВ «ВСП «Гірмашсервіс» з ПП "НВФ "Інтро-Сервіс".

Разом з тим, судова колегія зазначає, що на підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій з ПП "НВФ "Інтро-Сервіс" позивачем надано копії: договору №2012/03-2 від 06.03.2012, видаткових накладних № РН-0000087 від 13.03.2012, № РН-0000103 від 21.03.2012 щодо поставки гідроциліндра повороту 2256010-3429000-2, гідроциліндра БКУ.00.02.000 (160х360), рами тягової ДЗ-98.34.00.100; податкових накладних №17 від 13.03.2012 та №32 від 21.03.2012 на загальну суму 86600 грн, в тому числі ПДВ - 14433,33 грн; товарно-транспортних накладних №56998003453012 від 13.03.2012, №КИ0025989 від 21.03.2012, банківських виписок; довідки про рух товарів, оборотно-сальдової відомості по рахунку №201, видаткової накладної №136 від 31.03.2014, актів списання товарів.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу, з якими правомірно не погодився суд першої інстанції, про безтоварність господарських операцій, є помилковими.

Натомість, відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Крім того, як слідує з матеріалів справи висновки Кременчуцька ОДПІ про безтоварність господарських операцій ТОВ «ВСП «Гірмашсервіз» з ПП "НВФ "Інтро-Сервіс" грунтуються виключно на інформації, викладеній в акті ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 14.06.2013 №42/22.7/320444363 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "НВФ "Інтро-сервіс" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент", ТОВ "Соло 25", ТОВ "ТД Продсервісторг-Плюс" за вересень, грудень 2011 року, січень, березень 2012 року".

Проте колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу в обґрунтування висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства на вказаний акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, оскільки позивач як платник податку не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання .

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, матеріали справи не містять аналізу конкретних обставин здійснення господарських операцій між ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" та ПП "НВФ "Інтро-сервіс", а також жодних доказів, які свідчили б про безтоварність таких операцій.

Також колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

За змістом ст.ст. 138, 198 Податкового кодексу України, для декларування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ платник податків має підтвердити понесення ним витрати на придбання товарів та нарахований постачальниками товарів (робіт, послуг) ПДВ належним чином складеними податковими накладними, платіжними документами та іншими первинними документами, а також довести зв'язок такого придбання з власною оподатковуваною господарською діяльністю.

Отже, в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

За вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно зменшено витрати ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" за І квартал 2012 року по господарським операціям з ПП "НВФ "Інтро-Сервіс" у розмірі 72167,00 грн., а також неправомірно збільшено позивачу грошове зобов'язання зі сплати ПДВ по господарським правовідносинам з ПП "НВФ "Інтро-Сервіс" у розмірі 21649,50, а податковими повідомленнями-рішеннями Кременчуцької ОДПІ від 24.06.2014 №0002172201/1334 та № 0002182201/1336 протиправно збільшено суму грошового зобов'язання позивача зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 15155,00 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7577,50 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 21649,50 грн (у т.ч., 14433,00 грн основного зобов'язання та 7216,50 грн штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих щодо господарських правовідносин з ПП "НВФ "Інтро-сервіс).

Крім того, судова колегія зауважує, що відповідачем було визнано факт помилкового нараховання позивачу 10,00 грн основного зобов'язання зі сплати ПДВ та 5,00 грн штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку з арифметичною помилкою у розрахунках грошового зобов'язання, а саме у розрахунку в графі "Всього" напроти ПП "НВВ "Інтро-сервіс" помилково вказано суму основного зобов'язання 14443,00 грн замість 14433,00 грн/.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 24.06.2014 №0002182201/1336 належить визнати протиправним та скасувати в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання зі сплати ПДВ з огляду на допущену арифметичну помилку у загальному розмірі 15,00 грн, з них: 10,00 грн - за основним платежем, 5,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Окрім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо суми 23351,75 грн штрафних (фінансових) санкцій, що безпідставно застосовані у зв'язку з посиланням на повторність вчиненого порушення, оскільки враховує, що відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як свідчать матеріали справи, податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2014 №0002182201/1336 застосовано до ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" штрафні санкції у розмірі 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання, виходячи із повторності визначення податкового зобов'язання, яка мала місце у зв'язку із винесенням податкового повідомлення-рішення від 06.03.2014 № 0000902201/315 на підставі акта перевірки від 13.01.2014 № 50/16-03-22-02-12/34739075 /т. 2 а.с. 141-147/.

Однак, судова колегія звертає увагу на те, що рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07.05.2014 №991/10/16-31-10-04-12 про результати розгляду скарги скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.03.2014 № 0000902201/315, яким вперше було визначено позивачу податкове зобов'язання та збільшено ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 160425,00 грн, тоді як податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2014 №0002182201/1336 збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що, повторність визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з одного й того ж податку в даному випадку відсутня.

Отже підстави для застосування штрафних санкцій у розмірі 50 % від суми нарахованого податкового зобов'язання у податкового органу також були відсутні.

А тому, колегія суддів погоджується з правильними висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 24.06.2014 №00002182201/1336 в частині застосованої до ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" штрафної (фінансової) санкції у розмірі 23351,75 грн (20613,50 грн + 26090,00 грн).

Доводи апеляційної скарги відповідача про правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень в повному обсязі ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Висновки скаржника про безтоварність господарських операцій ТОВ «ВСП «Гірмашсервіз» з ПП "НВФ "Інтро-Сервіс" не знайшли свого підтвердження ні в ході судового розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження. Крім того, зазначені висновки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Посилання податкового органу на акт неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача колегія суддів вважає безпідставними та до уваги не бере з наведених вище підстав.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2016р. по справі № 816/4071/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Сіренко О.І. Повний текст ухвали виготовлений 13.07.2016 р.