Ухвала суду № 58923834, 05.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 р.Справа № 532/1363/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

за участю: представника позивачів -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24.03.2016р. по справі № 532/1363/15-а

за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3

до Інспектора з охорони природно-заповідного фонду Регіонального ландшафтного парку "Нижньоворсклянський" Тумановського Анатолія Олександровича

про визнання дій протиправними, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовами до Інспектора з охорони природно-заповідного фонду Регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський» Тумановського А.О., в якому просили: визнати протиправними дії відповідача зі складання протоколів про адміністративне правопорушення № 0220 та № 0222 від 11 червня 2015 року щодо порушення позивачем п. 4.2.5., 4.2.17 Положення «Про регіональний ландшафтний парк «Нижньоворсклянський»; стягнути на їх користь по 5000 гривень моральної шкоди.

Постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 березня 2016 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили скасувати постанову Кобеляцький районний суд Полтавської області від 24 березня 2016 р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити їх позови в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Конституції України, Закону України «Про природно - заповідний фонд України», Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивачів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що 11 червня 2015 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 інспектором з охорони природно-заповідного фонду РЛП «Нижньоворсклянський» Тумановським А.О. складено протоколи про вчинення ними адміністративного правопорушення передбаченого ст. 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення за № 0220 та № 0222 відповідно.

Згідно змісту цих протоколів, 11 червня 2015 року на Дніпродзержинському водосховищі, в районі с. Орлик Кобеляцького району Полтавської області, на території ПЗФ-РЛП «Нижньоворсклянський», позивачі незаконно ловили рибу спінінгом з алюмінієвого човна без відповідних документів, що дають право на вилов риби та щодо пересування по території ПЗФ-РЛП «Нижньоворсклянський», що є порушенням п.п. 4.2.5, 4.2.17 режиму охорони та використання території, згідно Положення про РЛП «Нижньоворсклянський» (т.1 а.с.10-13, 141-145).

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивачі звернулися до суду із цими позовами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах наданих йому прав та обов'язків відповідно до посадової інструкції інспектора з охорони природно-заповідного фонду РЛП «Нижньоворсклянський», на підставі чинних, в тому числі, на його переконання, нормативних актів, а саме Положення про РЛП «Нижньоворсклянський» від 30 вересня 2011 року, яке є обов'язковим для виконання, Питання про наявність (відсутність) у діях позивачів складу адміністративного правопорушення за протоколами складеними відповідачем, може бути вирішене при розгляді даних матеріалів по суті, в тому числі, із врахуванням статусу Положення про регіональний ландшафтний парк «Нижньоворсклянський» в редакції від 30 вересня 2011 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення, здійснення в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об'єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від дев'яти до двадцяти чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів чи без такої і на посадових осіб - від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів.

Згідно ч. 1 ст. 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міських судів.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судовим розглядом встановлено, що позивачами оскаржуються дії відповідача по складанню протоколів про адміністративне правопорушення, проте, оскарження цих дій є неналежним захистом прав позивачів, так як складання протоколу за своєю юридичною природою не є тими діями суб'єкта владних повноважень, які породжують для позивачів будь-які правові наслідки та не впливають на їх права і обов'язки, оскільки є лише доказами по справі про адміністративне правопорушення.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання протиправними дій відповідача зі складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Крім того, оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання протиправними дій відповідача, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що не підлягають задоволенню і позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, які є похідними від цих позовних вимог.

Згідно положень ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно із з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 березня 2016 року - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, п.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24.03.2016р. по справі № 532/1363/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 11.07.2016 р.