Ухвала суду № 58923141, 12.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, корпус 1

У Х В А Л А

12 липня 2016 року м. Київ № 826/10396/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянський К.М., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

за позовом

Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

до

державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

про

накладення арешту,

ВСТАНОВИВ:

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», в якій просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (03049, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 11/15, код ЄДРПОУ 19014832), що знаходяться на рахунках у банках до повного погашення боргу.

Разом з позовом позивач заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання адміністративного позову до моменту ухвалення рішення по справі.

Дослідивши наявні в матеріалах позовної заяви докази, оцінивши обставини, якими обґрунтовується заявлене клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення позивачу сплату судового збору, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Позивачем не надано до суду жодних доказів відсутності у нього можливості сплатити судовий збір у встановленому Законом України «Про судовий збір».

Також, суд звертає увагу позивача, що пунктом 4 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», статтю 5 Закону України «Про судовий збір» викладено в новій редакції, в якій пільги щодо сплати судового збору (звільнення від сплати судового збору) на контролюючі органи не розповсюджується.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про судовий збір» передбачено Кабінету Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Таким чином, законодавцем не встановлено підстав для звільнення від сплати судового збору (чи відстрочення сплати) державних органів, у випадку посилання таких органів на відсутність видатків та коштів на рахунках. Суд не вправі підміняти органи законодавчої влади та вводити додаткові підстави для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Позивач не навів жодних обґрунтувань перебування Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у скрутному майновому становищі.

До того ж, положення даної норми спрямоване на те, щоб сплата судового збору не була перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугує гарантією принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від його сплати.

Оскільки, Закон України «Про судовий збір» в чинній редакції, положень щодо відстрочення сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не містить, а обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для відстрочення сплати судового збору, суд приходить до висновку, що клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач не позбавлений можливості звертатись до відповідних органів із клопотанням про додаткове фінансування на оплату судового збору.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.10.2015 № К/800/41415/15, від 06.11.2015 № К/800/43652/15 та 25.11.2015 № К/800/46125/15.

Керуючись положеннями статей 88, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про відстрочення сплати судового збору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя К.М. Кобилянський