Постанова № 58922091, 06.07.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 року м. Київ 810/1928/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення заборгованості та пені.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, у якому просить суд:

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 151 510, 00 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» пеню на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України за період з 04 березня 2016 року по 06 квітня 2016 року у розмірі 25 842,38 грн.

У судовому засіданні 04.07.2016 було змінено назву відповідача з Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порядку, визначеному Податковим кодексом України, ТОВ «Васт-Транс» подало до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у загальній сумі 151 510,00 грн.

Позивач стверджує, що ДПІ у Києво-Святошинському районі було проведено камеральну перевірку податкової декларації з ПДВ за листопад 2014 року, за наслідками якої не було встановлено жодних порушень, а відтак було підтверджено правомірність заявленої до відшкодування суми ПДВ у розмірі 151 510,00 грн.

Разом з тим, всупереч пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу, ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області у встановленому порядку та строки не подала до органу казначейства висновку про суму бюджетного відшкодування ПДВ, що призвело до неперерахування на рахунок позивача суми бюджетного відшкодування, чим порушуються права та законні інтереси ТОВ «Васт-Транс» як добросовісного платника податків. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути належну йому суму бюджетного відшкодування примусово.

Крім того, позивач зазначив про те, що несвоєчасна виплата відповідної суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року надає йому право на отримання пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного Банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, яка за розрахунками позивача становить 25 842,38грн.

Києво-Святошинська об'єднана держана податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначила про відсутність підстав для перерахування Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області на рахунок ТОВ «Васт-Транс» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 151 510, 00 грн., оскільки податковим органом не було надано Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області висновку щодо підтвердження вказаної суми бюджетного відшкодування.

Крім того, відповідач зазначив про те, що відсутність обов'язку відповідача здійснити перерахування відповідної суми бюджетного відшкодування на рахунок позивача, свідчить про відсутність підстав для нарахування позивачем пені.

Також відповідач зазначив про те що чинним законодавством не передбачено можливості відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення, оскільки відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість є виключним повноваженням податкового органу. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав у спірних правовідносинах, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшли заява про долучення документів вих.№72 від 02.07.2016 (вх.№10612/16 від 02.07.2016) та заява на виконання вимог суду вих.№75 від 06.07.2016 (вх.№10805/16 від 06.07.2016).

Присутній у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області, була належним чином повідомлена про дату час та місце судового засідання, про що свідчить підпис представника відповідача на розписці про виклик до суду, проте у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суду не повідомила.

Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, було належним чином повідомлене про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення, однак явку представника у судове засідання не забезпечило, письмових заперечень проти позову не надало, про причини неявки суду не повідомило.

Вказане клопотання позивача було прийнято судом, про що було постановлено усну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання.

У зв'язку з цим, подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження. Згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» зареєстровано платником податку на додану вартість у Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 13831221 від 06.04.1999.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року, у рядку 23 якої позивачем було зазначено суму від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 151 510,00 грн.

До вказаної податкової звітності позивачем було додано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4).

Відповідно до квитанції № 2 податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за листопад 2015 року разом з вказаними додатками було прийнято ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області та зареєстровано за № 9073796126.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 16.02.2015 по 23.02.2015 Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» з питань перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2014 року, за результом якої було складено довідку №57/10-13-15-01/30367782 від 23.02.2015.

Зі змісту вказаної довідки вбачається, що перевіркою підтверджено відображення Товариством з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року суми бюджетного відшкодування у розмірі 151 510,00 грн.

Проте, суму податку на додану вартість у розмірі 151 510,00 грн. відповідачами ТОВ «Васт-Транс» відшкодовано не було.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області із запитами за №117 від 04.06.2015, №186 від 21.08.2015, №293 від 26.08.2015 про надання інформації щодо результатів направлення відповідачем до органу державного казначейства висновку про відшкодування ТОВ «Васт-Транс» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року у сумі 151 510,00 грн.

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області листом №10194/10/10-13-15-01 від 03.09.2015 повідомила позивачу про порядок доступу до інформації, проте відповіді на запитувану позивачем інформацію не надало.

Неперерахування відповідачами на користь позивача відповідної суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає наступне.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно із п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У свою чергу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.17 ст.200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок.

Отже, проаналізувавши вищевказані положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених п.п.200.7-200.8 ст.200 Податкового кодексу України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Як було вказано вище, що за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Васт-Транс» з питань перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було складено довідку №57/10-13-15-01/30367782 від 23.02.2015, у якій відповідачем підтверджено достовірність заявленої позивачем до відшкодування суми за листопад 2014 року у розмірі 151 510,00 грн.

Отже, контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки позивача було підтверджено правомірність визначення ТОВ "Васт-Транс" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року.

Частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України зазначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість визначений Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 39 від 17.01.2011 (далі-Порядок № 39).

Відповідно до п. 6 Порядку № 39 у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Згідно із п. 7 Порядку № 39 орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Пунктом 8 Порядку № 39 визначено, що державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.

Відповідно до п. 9 Порядку № 39 на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм законодавства, суд дійшов висновку про те, що у разі підтвердження достовірності нарахованої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області зобов'язана скласти та надіслати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Київській області висновок про суму відшкодування податку на додану вартість.

Як зазначено вище, відповідачем було підтверджено достовірність заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року у розмірі 151 510, 00 грн., про що свідчить довідка №57/10-13-15/01/30367782 від 23.02.2015.

Проте, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області не було направлено до відповідного територіального органу Державного казначейства України у встановлений п. 8 Порядку № 39 строк висновок із зазначенням вищевказаної суми, яка підлягає відшкодуванню позивачу, що на думку суду, свідчить про протиправну бездіяльність з боку відповідача.

Відповідно до п.200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Згідно з п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок.

Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 151 510,00 грн.

Проте, на думку суду, вимога позивача щодо стягнення вказаної суми з Державного бюджету на його користь, є передчасною.

Так, зміст викладених положень Податкового кодексу України та Порядку свідчить, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Тобто чинним законодавством безальтернативно визначений алгоритм дій платника податків, контролюючого органу та органу казначейства у правовідносинах, пов'язаних з отриманням бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок у банку (системі електронного адміністрування ПДВ).

Цей порядок (алгоритм) не передбачає можливості отримання бюджетного відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.

Зокрема, таке розуміння вищевказаних положень законодавства міститься в постанові Верховний Суд України від 16.09.2015 (справа № 21-881а15).

Так, у вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновку про те, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

У зв'язку з цим Верховний Суд України зазначив, що рішення судів про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковими з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. В цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищевказану позицію Верховного Суду України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 151 510,00 грн., оскільки в даному випадку вказана вимога є неправильним способом захисту порушених прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Однак, у разі помилкового обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права чи неналежного формулювання позовних вимог, адміністративні суди мають право на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

При цьому, згідно із ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у разі задоволення адміністративного позову може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд вбачає за доцільне зазначити про те, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області вчинити ті дії, від виконання яких відповідач безпідставно ухилився, а саме: подати до органу Державної казначейської служби України висновок із зазначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за податковою декларацією ТОВ "Васт-Транс" з податку на додану вартість за листопад 2014 року на суму бюджетного відшкодування у розмірі 151 510,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України пені за несвоєчасне перерахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Враховуючи те, що Києво-Святошинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області не було відшкодовано позивачу бюджетне відшкодування, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України.

При цьому, неподання податковим органом після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Так, зокрема такої позиції притримується Верховний Суд України в постанові від 03.06.2014 (справа № 21-131а14).

На день розгляду справи позивач не отримав бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 151 510, 00 грн.

Судом встановлено, що позивач звертався до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про стягнення пені у розмірі 120 облікової ставки НБУ за період з 06.03.2015 по 03.03.2016 на суму 47 478,29 грн. У зв'язку з неповерненням суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 у справі №810/785/16 задоволено адміністративний позов. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» 47 478,29 грн. пені

З вказаного рішення суду вбачається, що підставою нарахування пені у розмірі 47 478,29 грн. є неповернення позивачеві суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року у сумі 151 510,00 грн.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач у цій справі просить суд стягнути з Державного бюджету України пеню за період з 04.03.2016 по 06.06.2016. За розрахунками позивача сума пені за вказаний період становить 25 842,38 грн.

Судом було здійснено перерахунок суми пені за заявлений позивачем період, та встановлено, що розмір пені, який підлягає стягненню з держави на користь позивача за порушення строків повернення суми бюджетного відшкодування, складає 14 196,28 грн. (151 510,00 грн. х 30% (облікова ставка НБУ на момент виникнення пені тобто станом на 06.03.2015) х 120% : 365 дн. х 95 дн. (кількість днів прострочення).

При цьому, суд звертає увагу на те, що з синтаксичного тлумачення пункту 200.23 статті 200 ПК України вбачається, що при обчисленні пені має враховуватися облікова ставка НБУ, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку дії такої пені, включаючи день погашення. Отже, облікова ставка НБУ фіксується на момент виникнення пені та у разі зміни розміру ставки протягом строку нарахування пені, такі зміни при обчисленні не враховуються.

Отже, позивачем було невірно визначено розмір пені, яка підлягає відшкодуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи, відповідачам не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у позивача права на нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року та стягнення на його користь пені за прострочення його виплати за відповідний період.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому, частково задовольняючи адміністративний позов суд враховує, що бездіяльність відповідачів, розумних і правових підстав якої судом під час розгляду справи не встановлено, спричинила затримку у бюджетному відшкодування ПДВ тривалістю у шістнадцять місяців.

Крім того, на думку суду, бездіяльність відповідачів щодо ненарахування на користь позивача відповідної суми бюджетного відшкодування є підтвердженням неспроможності виконання відповідачами, зокрема, податковим органом, власних функцій та обов'язків, спрямованих на реалізацію платниками податків передбачених чинними законами та Конституцією України прав, що змушує останніх постійно звертатись до суду за їх захистом.

Відповідно до ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказане свідчить про те, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).

Оскільки дане рішення суду в частині, що стосується бюджетного відшкодування, має зобов'язальний характер, а обставини, встановлені під час розгляду справи, дають суду обґрунтовані підстави вважати, що відповідачі можуть ухилятись від його виконання, суд вважає за необхідне встановити контроль за виконанням постанови у даній справі шляхом зобов'язання Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області подати до суду звіт про його виконання у місячний строк з моменту набрання даним рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судом встановлено, що позивачем за звернення з позовною заявою до суду, було сплачено судовий збір у розмірі 2 660, 28 грн.

Враховуючи те, що судом задоволено позовну вимогу немайнового характеру та частково одну позовну вимогу майнового характеру про стягнення пені у розмірі 14196,28 грн., у той час як позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 25 842, 38 грн., сума судового збору, яка підлягає присудженню позивачу становить 2 134,99 грн.

При цьому, суд звертає увагу на те, що саме неподання вказаним відповідачем до органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, зумовило неотримання позивачем суми бюджетного відшкодування, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини з боку Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області в неотриманні відповідного висновку від податкового органу.

У зв'язку з цим, суд вважає, що сума судового збору повинна бути стягнута саме з податкового органу, з вини якого позивач не отримав бюджетне відшкодування за листопад 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково

2.Зобов'язати Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" суми податку на додану вартість у розмірі 151510 (сто п'ятдесят одна тисяча п'ятсот десять) грн. 00 коп. за листопад 2014 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" пеню у розмірі 14196 (чотирнадцять тисяч сто дев'яносто шість) грн. 28 коп. за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (08113, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрушки, вулиця Лісна, будинок 1, ідентифікаційний код 30367782) судовий збір у сумі 2134 (дві тисячі стотридцять чотири) грн. 99 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Ломоносова, будинок 34, ідентифікаційний код 39471029).

5.Зобов'язати Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області надати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.