Постанова № 58922066, 07.07.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року (о 17 год. 30 хв.)Справа № 808/1614/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Зюбрицького А.В.,

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - УДВС ГТУЮ у Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Зюбрицького А.В. по винесенню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.04.2016 протиправними;

визнати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Зюбрицького А.В. про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.04.2016 протиправною та скасувати її.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові. Посилається на приписи статей 28, 30, 52 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що державним виконавцем не було проведено фактичної реалізації нерухомого майна через прилюдні торги в порядку, передбаченому виконавчим документом, і це нерухоме майно не підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, а тому державний виконавець не мав права на винесення постанови про стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору. Крім того, вважає, що оскільки у позивача відсутнє визначене виконавчим документом майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості, то ОСОБА_3 не міг самостійно виконати виконавчий документ у встановлений строк. Але державний виконавець в порушення ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає санкцію лише за невиконання самостійно виконавчого документа, 26.04.2016 незаконно виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 528 521,97 грн. за невиконання їм у строк виконавчого документа. На підставі викладеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов від 07.07.20169 (вх. № 20587). Зокрема, вказує, що виконавчий лист по справі №0818/7622/2012, виданий Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про звернення стягнення на предмет іпотеки надійшов на виконання до відділу 06.10.2015, виконавче провадження в ЄДРВП було зареєстровано за №48945169. Зазначає, що постановою від 07.10.2015 в порядку статей 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа та боржнику надано строк для самостійного виконання рішення до 13.10.2015, постанова була направлена сторонам виконавчого провадження. Крім того, з метою виконання рішення суду державним виконавцем 19.10.2015 актом опису та арешту майна від 19.10.2015 описано спірне нежитлове приміщення. Вказує на той факт, що боржник (ОСОБА_3.) в строк наданий для самостійного виконання рішення за виконавчим документом не виконав, рішення боржником не виконано до теперішнього часу. Пояснює, що у зв'язку із невиконанням з боку боржника рішення за виконавчим документом, державним виконавцем керуючись статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову від 26.04.2016 №48945169 про стягнення виконавчого збору у сумі 528 521,97 грн. Дана постанова була направлена на адресу боржника простою кореспонденцією, як це передбачено статтею 31 Закону України «Про виконавче провадження», про що свідчить запис в книзі реєстрації вихідної кореспонденції відділу. Стосовно посилання позивача на ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий збір в розмірі 10 відсотків стягується лише від фактично стягненої суми або вартості майна боржника) вказує, що у нормі Закону чітко зазначено, що виконавчий збір стягується у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, тобто в даному випадку 10 відсотків від 5 285 219,69 грн. (суми заборгованості, зазначеної у виконавчому документі), що складає 528 521,97 грн., як це і зазначено у оскаржуваному рішенні. Стосовно зазначення позивачем про те, що у нього відсутнє майно на яке необхідно звернути стягнення зазначає, що існує розбіжність виключно в зазначенні площі спірного об'єкта. Дана розбіжність не впливає на основні дані визначення об'єкта нерухомості, оскільки такими даними є адреса та номер приміщення, а його площа виступає внутрішньою характеристикою та, відповідно, не може впливати на загальне право власності на таке майно. Крім того, площа об'єкта може змінюватись, наприклад, внаслідок перепланування. Належність описаного майна ОСОБА_3 підтверджується витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно, в якому взагалі в описі об'єкту нерухомості не зазначено площу нежитлового приміщення. Враховуючи викладене, вважає, що в діях державного виконавця не встановлено порушень чинного законодавства України, а тому просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

На підставі статті 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31.01.2013 по справі №0818/7266/2012 задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3, треті особи ТОВ «Східний Союз», ТОВ «Арт Моторе», ТОВ «Атма-Преса» про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №11/Zквіп-08, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І.І. та зареєстрованим в реєстрі за №3477, а саме: на нерухоме майно - нежиле приміщення першого та проміжного поверху літ. «А-5», загальною площею 228,6 кв. м, що розташоване за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_1, і скошлається із вбиральні 1-23 площею 3,9 кв. м, коридору 23№ площею 3,6 кв. м, торговельного залу 1-24 площею 148,8 кв. м, торговельного залу 1-24 площею 63,9 кв. м, тамбуру 1-25 площею 3,2 кв. м, вітрини 1-25№ площею 5,2 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_3, для задоволення вимог ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором №11/КВ-07 від 26.02.2007 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) на загальну суму 5 285 219,69 грн., шляхом реалізації даного предмету іпотеки за початковою ціною реалізації даного предмету іпотеки не нижче 2 203 722,00 грн. відповідно до Висновку про вартість об'єкту оцінки.

В подальшому рішення суду було частково змінено рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 17.04.2013 в частині зазначення початкової ціни, у другому абзаці резолютивної частини рішення замість слів «за початковою ціною реалізації даного предмету іпотеки не нижче 2 203 722,00 грн. відповідно до Висновку про вартість об'єкту оцінки» зазначено: «у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною, розмір якої не буде нижчим розміру звичайних ринкових цін на подібне майно на момент продажу» та набрало законної сили 17 квітня 2013 року.

17 травня 2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист по справі №0818/7266/2012.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Зюбрицького А.В. від 16.02.2015 ВП №38741055 вказаний виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі пункту 6 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

06 жовтня 2015 року до відділу примусового виконання рішень надійшла заява стягувача (ПАТ «Дельта Банк») про примусове виконання виконавчого листа №0818/7622/2012, виданого 17.05.2013 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, у зв'язку із чим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області Зюбрицьким А.В. відкрито виконавче провадження ВП №48945169, про що 07 жовтня 2015 року винесено постанову. Установлено боржнику строк для самостійного виконання до 13 жовтня 2015 року. У вказаній постанові у пункті 6 сторонам виконавчого провадження доведено до відома про право ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, унесеними до ЄДРВП за адресою в мережі Інтернет, зазначивши ідентифікатор доступу. Супровідним листом від 07.10.2015 №17690-6/11 указану постанову направлено на адресу сторін виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У зв'язку з тим, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження була вручена представнику боржника 13.10.2015, державний виконавець постановою від 13.10.2015 ВП № 48945169 відкладено провадження виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №0818/7622/2012, виданого 17.05.2013 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, до 17 жовтня 2015 року.

З метою виконання рішення суду 19 жовтня 2015 року державним виконавцем складено акт опису та арешту майна, яким описано спірне нежитлове приміщення, яке належить ОСОБА_3

Судом встановлено, що спору між сторонами з приводу вказаних обставин між сторонами відсутній.

Спір виник внаслідок того, що 26 квітня 2016 року державним виконавцем Зюбрицьким А.В. винесено постанову ВП №48945169 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 528 521,97 грн.

Вважаючи дії по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору та вказану постанову державного виконавця протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду про її скасування.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

За приписами статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення)Частинами першою, другою статті 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону № 606-ХІV).

У відповідності до пункту 1 частини другої статті 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, якими, зокрема, є виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Частинами першою, другою статті 25 Закону № 606-ХІV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Виконавче провадження №48945169 відкрито 07 жовтня 2015 року відповідно до постанови державного виконавця. Доказів оскарження та/або скасування вказаного рішення відповідача представником позивача суду надано або наведено не було.

Відповідно до пункту 1.12.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень з метою забезпечення доступу до інформації Єдиного реєстру у постанові про відкриття виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження роз'яснюється право доступу до зазначеної інформації, указуються адреса відповідного веб-сайту в мережі Інтернет, а також ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження та порядок його використання.

Так, в постанові про відкриття виконавчого провадження № 48945169 від 07.10.2015 сторонам виконавчого провадження доведено до відома про право ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, унесеними до ЄДРВП за адресою в мережі Інтернет, зазначено ідентифікатор доступу. Судом встановлено, що боржнику з 13.10.2015 (дата отримання постанови про відкриття виконавчого провадження) було відомо, що у відділі відкрито виконавче провадження стосовно нього.

Згідно із частиною першою статті 35 Закону № 606-ХІV за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Скориставшись правом передбаченим статтею 35 Закону № 606-ХІV, державний виконавець постановою № 48945169 від 13.10.2015 відклав провадження виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №0818/7622/2012, виданого 17.05.2013 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя - до 17 жовтня 2015 року у зв'язку із невчасним отриманням боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Частиною першою статті 28 Закону № 606-ХІV передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Частиною другої означеної статті визначено перелік випадків за наявності яких виконавчий збір не стягується, а саме виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

З матеріалів справи вбачається, що у виконавчому документі в межах даної справи зазначено про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації, що не охоплюється частиною другою статті 28 Закону № 606-ХІV як підстава для звільнення від виконавчого збору.

Судом встановлено, що станом на 26.04.2016 ОСОБА_3 рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31.01.2013 по справі №0818/7266/2012 про звернення стягнення на предмет іпотеки не виконано, не вчинено жодних дій по самостійному виконанню виконавчого документа, що саме представниками позивача не заперечене, у зв'язку із чим державним виконавцем Зюбрицьким А.В. винесено постанову ВП №48945169 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 528 521,97 грн. (10% від суми заборгованості, зазначеної у виконавчому документі).

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, у відповідності до частини першої статті 31 Закону № 606-ХІV надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У зв'язку з чим, копія постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №48945169 від 26.04.2016 супровідним листом №7433-6-03-14 від 26.04.2016 направлено простою кореспонденцію на адресу ОСОБА_3

Крім того, 13 травня 2016 року представник позивача звернувся до відділу примусового виконання рішень із заявою про отримання копії постанови від 26.04.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору, яку в той же день ним отримано, про що свідчить відповідна відмітка на заяві (вх. №3267).

Отже, враховуючи наведені вимоги Закону, судом встановлено, що з боку державної виконавчої служби було вжито всіх необхідних заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», та створено всі необхідні умови для своєчасного повного та добровільного виконання боржником виконавчого документу, а саме винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено її сторонам, державним виконавцем відкладалися виконавчі дії у зв'язку із невчасним отриманням постанови про виконавче провадження та неможливістю у встановлений строк самостійно виконати рішення суду. Проте, на даний час рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31.01.2013 по справі №0818/7266/2012 про звернення стягнення на предмет іпотеки досі боржником не виконано.

Суд не приймає посилання представника позивача на відсутність у ОСОБА_3 визначеного виконавчим документом майна, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості, оскільки його наявність у останнього була встановлена рішеннями судів, які набрали законної сили. Існуюча розбіжність в зазначенні площі спірного об'єкта не впливає на основні дані визначення об'єкта нерухомості, оскільки такими даними є адреса та номер приміщення, а його площа виступає внутрішньою характеристикою та, відповідно, не може впливати на загальне право власності на таке майно. Крім того, площа об'єкта може змінюватись, наприклад, внаслідок перепланування.

Ураховуючи викладене, виносячи 26.04.2016 постанову про стягнення виконавчого збору за вказаним виконавчим провадженням №48945169 відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення про стягнення виконавчого збору, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено частинами першою, другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність дій та оскаржуваного рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак