Постанова № 58921817, 22.06.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2016 р. Справа № 809/424/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кишинського М.І.

за участю секретаря судового засідання: Дмитрашко О.М.,

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: Левченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1,

до відповідача: Управління МВС України в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області,

про визнання протиправним та скасування наказу №860 від 06.07.2015 року та №1015 від 06.08.2015 року та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суду з адміністративним позовом до Управління МВС України в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування наказу №860 від 06.07.2015 року та №1015 від 06.08.2015 року та зобов`язання до вчинення дій.

Ухвалою суду від 16 травня 2016 року залучено до справи Управління МВС України в Івано-Франківській області як другого відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно наказу №591 о/с від 06.11.2015 року УМВС України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 звільнено з 06.12.2015 року у запас Збройних Сил з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Коломийського міського Управління МВС України в Івано-Франківській області за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав наведених в позовній заяві, просив позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, надавши суду письмове заперечення.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

06 листопада 2015 року наказом УМВС України в Івано-Франківській області №591 о/с згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до п.64 «г» Положення про походження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_1 було звільнено в запас Збройних Сил через скорочення штатів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Абзацом першим пункту 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580VIII, з наступними змінами та доповненнями, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будьякому органі (закладі, установі) поліції.

В абзаці другому цього ж пункту зазначено, що посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Як передбачено абзацом першим пункту 10 цього ж розділу, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Згідно з абзацом другим цього пункту указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

При цьому, треба зазначити, що наведені пункти набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону України «Про Національну поліцію» (опублікований 06.08.2015 року у Газеті «Голос України» №141142).

Як вбачається зі змісту наказу відповідач при звільненні позивача керувався підп. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Уряду від 29 липня 1991 року №114, з наступними змінами та доповненнями.

Так, у відповідності до наведеного підпункту особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Дана норма також кореспондується з порядком визначеним у п. 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», який випливає з системної оцінки застосованих у цій нормі понять: «призначення за згодою», «пропозиція посад» та «проходження конкурсу».

Відтак звільнення зі служби допускається за умови відсутності можливості подальшого використання на службі позивача, шляхом пропозиції посад або проходження конкурсу.

Однак, як встановлено судом, з огляду на обставини та підстави звільнення позивача, відповідачем 1 не доведено суду вжиття таких дій щодо позивача.

При цьому, судом беруться до уваги посилання відповідача на те, що позивач не виявив бажання проходити службу в Національній поліції, однак такі обставини не звільняють суб'єкта владних управлінських функцій від обов'язку дотримуватись порядку звільнення визначеного чинним законодавством, а саме дослідити обставини можливості подальшого використання працівника на службі. Лише за умови дослідження таких обставин при звільненні позивача на підставі підп. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, процедура звільнення буде відповідати критерію обґрунтованості (п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України).

Такий висновок суду також відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 28.10.2014 року, згідно якої Верховний Суд вказав на те, що якщо законодавством встановлена можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Суд бере до уваги заперечення відповідача 2 про те, що Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області не є правонаступником УМВС України в Івано-Франківській області, оскільки в даний спірних правовідносинах позивач не заперечує вказаного факту. Однак, як вбачається зі змісту Законів «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII, «Про національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", Положення про Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області, затверджено наказом Національної поліції від 06.11.2015 року № 25, Положення про Управління МВС України в Івано-Франківській області, затверджено наказом МВС від 02.02.2004 року № 94, в компетенцію Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області входить частково і виконання завдань, які відносились до повноважень Управління МВС України в Івано-Франківській області.

Однак, як встановлено судом, з огляду на обставини та підстави звільнення позивача, відповідачем 1 не доведено суду вжиття таких дій щодо позивача.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що реалізація виявлення бажання, про яке йдеться у пункту 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», повинно гарантуватись відповідним правовим полем та об'єктивними реаліями. Іншими словами виявлення бажання можливе лише за умови визначеного законодавством порядку щодо переведення та створення державного органу, в який особа має намір переводитись.

Так, підпункт "з" пункту 64 згаданого Положення викладено у новій редакції у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації, застосування якої давало правові механізми переведення позивача в Національну поліцію.

Нова редакція згаданого підпункту набрала чинності 07.11.2015 року, з моменту опублікування. Відтак звільнення позивача 06.11.2015 року є передчасним, оскільки на час звільнення не було правового порядку, який би дозволяв позивачу реалізувати своє право щодо переведення у відповідності до вимог наведених пунктів розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію».

Наведене дозволяє суду дійти висновку, що звільнення позивача є передчасним, та, як наслідок, таким, що порушило його право на працю в частині гарантій на можливість зайняття певних посад та проходження служби в Національній поліції працівникам органів внутрішніх справ, які ліквідовуються, в порядку визначеному розділом ХІ Закону України «Про Національну поліцію».

Таким чином, позивач має достатній досвід у роботі, знання, відповідну кваліфікацію, бажання працювати в поліції та відповідає вимогам поліцейського, що передбачені ст. 61 Закону України "Про національну поліцію". Доказів протилежного відповідачами суду не подано.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржений позивачем наказ про його звільнення на підставі пунктів 10, 11 розділу ХІ Закону України "Про національну поліцію", п. 64 "г" (скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ прийнятий Управлвнням МВС України в Івано-Франківській області, в силу положень частини 3 статті 2 КАС України не може бути визнаний судом таким, що відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності, забезпечення реального та ефективного права позивача на участь у прийнятті рішення, принципу рівності, та таким, що прийнятий на підставі закону.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області розглянути ОСОБА_1 як кандидатуру для зайняття посади та видати відповідний наказ про призначення на посаду є правомірною та обґрунтованою, а тому позов в цій частини належить задовольнити.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача обгрунтовані, підтверджені та такі, що підлягають до часткового задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до п.9 Розділу ХI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" у Головному управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області та видати відповідний наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Кишинський М.І.

Постанова складена в повному обсязі 30.06.2016 року.