Рішення № 58921707, 12.07.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/2017/16-ц Провадження № 22-ц/795/1266/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції - Коверзнев В.О. Доповідач - Онищенко О. І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі:ОСОБА_4,за участю:представника позивача ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_9, Першої Чернігівської державної нотаріальної контори про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними та визнання права власності на частину квартири,-

в с т а н о в и в:

В лютому 2016 року ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_9, Першої Чернігівської державної нотаріальної контори та просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 19.01.2012, виданого ОСОБА_6, в частині його права на спадщину за законом після померлого ОСОБА_10 в розмірі 1/2 частини спадщини, що складається з квартири АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_6 права на спадщину за законом після померлого ОСОБА_10 на 1/3 частину спадщини, що складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, та дорівнює 1/6 частині вказаної квартири; скасувати рішення державного нотаріуса про реєстрацію за ОСОБА_6 права на спадщину за законом після померлого ОСОБА_10, в розмірі 1/2 частини спадщини, що складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1; визнати недійсним та скасувати рішення державного нотаріуса про належність ОСОБА_9 права на 1/4 частину спадщини ОСОБА_6 у вигляді 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 та визнання за ним права на 1/12 частини вказаної квартири; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 17.11.2015, виданого ОСОБА_8 на 1/4 частину спадщини ОСОБА_10, що складається з 1/4 квартири АДРЕСА_1; визнати за нею права на спадщину за заповітом ОСОБА_11, що складається з 2/3 частин квартири АДРЕСА_2, а також на спадщину ОСОБА_10, що складається з 1/12 частини цієї квартири, а всього на 9/12 частин квартири; зобовязати державного нотаріуса зареєструвати за нею право на 9/12 частин квартири АДРЕСА_2.

В обґрунтування позову посилалась на порушення цивільного законодавства України під час видачі свідоцтв про право на спадщину квартиру АДРЕСА_3 після смерті її власників, що призвело до безпідставного збільшення в праві спільної часткової власності часток відповідачів та зменшення її частки.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 травня 2016 року позов ОСОБА_8 задоволено частково. Визнано недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 19.01.2012 року, видане ОСОБА_6, в частині його права на 1/2 частину спадщини за законом після померлого ОСОБА_10, що складає 1/2 частину квартири АДРЕСА_4. Скасовано рішення державного нотаріуса ОСОБА_12 про реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.01.2012 року після померлого ОСОБА_10, що складає 1/2 частину квартири АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_6 право на 1/3 частину спадщини ОСОБА_10, що складає 1/6 частину квартири АДРЕСА_2. Скасовано рішення державного нотаріуса ОСОБА_12 про належність ОСОБА_9 права на 1/4 частину спадщини ОСОБА_10, що складає 1/4 частину квартири АДРЕСА_2, при цьому визнати за ним право на 1/12 частину спадщини ОСОБА_10, що складає 1/12 частину квартири АДРЕСА_2. Визнано недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 17.11.2015 року, видане ОСОБА_8, про її право власності на 1/4 частину спадщини ОСОБА_10, що складається з квартири АДРЕСА_5. Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, в порядку спадкування майна ОСОБА_10 та ОСОБА_11 У задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Десьнянського районного суду м. Чернігів від 18 травня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що матеріали справи не містять доказів які б підтверджували факт фактичного прийняття спадщини після померлого ОСОБА_10 його дружиною, як і не містять доказів фактичного прийняття спадщини після померлої ОСОБА_11 її онукою ОСОБА_8, а отже суд прийшов до невірного висновку про порушення прав позивача та неправомірного збільшення часток інших спадкоємців за рахунок частки, яку повинна успадкувати позивач.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, що позивач ОСОБА_8 і відповідач ОСОБА_9 є онуками ОСОБА_10, який помер 09.01.2009, і ОСОБА_11, яка померла 28.04.2009, по лінії батька ОСОБА_13, який помер 06.08.2008 (а. с. 12-15, 72, 73).

Відповідно до частини першої статті 1266 Цивільного кодексу України вони мають право спадкування за правом представлення майна ОСОБА_10 і ОСОБА_11 у тій частині, яка належала б за законом їхньому батькові ОСОБА_13, якби він був живий на час відкриття спадщини ОСОБА_10 і ОСОБА_11

Відповідач ОСОБА_6 є сином ОСОБА_10; його матірю була ОСОБА_14, яка також померла.

Як вбачається з копії договору купівлі продажу квартири від 13 жовтня 1998 року, копії реєстраційного посвідчення Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації № 15965, копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя від 05 січня 2016 року, копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України від 05 січня 2016 року, під час шлюбу з ОСОБА_11 ОСОБА_10 придбав за договором купівлі-продажу від 13.10.1998 квартиру АДРЕСА_3 (а.с.8-11).

Отже, після укладення договору купівлі-продажу квартира АДРЕСА_3 належала ОСОБА_10 і ОСОБА_11 на праві спільної сумісної власності, при цьому їхні частки були рівними.

Після смерті ОСОБА_10 відкрилася спадщина лише на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3.

Позивач ОСОБА_8 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_10 16.01.2009; відповідач ОСОБА_9 звернувся з аналогічною заявою 23.01.2009, а відповідач ОСОБА_6 05.02.2009.

Як вбачається з копії паспорту ОСОБА_8 на день смерті ОСОБА_10 була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.61).

ОСОБА_11 із заявою про прийняття спадщини чоловіка (ОСОБА_10 В.) до нотаріуса не зверталася, а 28.04.2009 вона померла.

Після смерті ОСОБА_11 відкрилася спадщина, що складається з 2/3 частин квартири АДРЕСА_3 (1/2 частина квартири, яка належала на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_10 + 1/6 частина квартири, яку вона успадкувала від ОСОБА_10 В.).

За життя (23.09.2008) ОСОБА_11 склала заповіт, яким заповіла усе належне їй майно своєї онуці позивачу ОСОБА_8 (а.с.16).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог закону, 19.01.2012 року державним нотаріусом Першої Чернігівської державної нотаріальної контори відповідачу ОСОБА_6 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, в якому безпідставно збільшено його частку в спадковому майні ОСОБА_10 з 1/6 до 1/2 частини квартири; 17.11.2015 року тим же нотаріусом позивачу видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, в якому її частка безпідставно зменшена з 3/4 до 1/4 частини квартири. В цьому ж Свідоцтві зазначено, що відповідач ОСОБА_9 замість 1/12 має право на 1/4 частину квартири, чим у сукупності порушені майнові права позивачки, які підлягають відновленню. Свідоцтво про право на спадщину за законом позивач отримала лише в листопаді 2015 року, тому трирічний термін звернення з вказаним позовом позивач не пропустила. Водночас, оскільки позивач відповідно до договору дарування частини квартири від 16.12.2015 року безоплатно відчужила належну їй 1/4 частину квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_15, то на час ухвалення судом рішення позивач має право власності в порядку спадкування лише на ? частину квартири.

Апеляційний суд не може погодитись з даним висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.1269,1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Матеріали цивільної справи не містять доказів проживання на час відкриття спадщини після померлого ОСОБА_10, спадкодавця ОСОБА_10 та його дружини ОСОБА_11 Сторони в судовому засіданні апеляційного суду Чернігівської області не заперечували, що ОСОБА_11 була зареєстрована за іншою адресою в м. Чернігів. Висновок суду про те, що ОСОБА_11 в силу вимог ст.1270 ЦК України фактично прийняла спадщину є помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи та наявним доказам.

Отже, ОСОБА_11 спадщини після померлого чоловіка ОСОБА_10 не приймала, оскільки до нотаріальної контори з відповідною заявою не зверталась. Крім того, ОСОБА_11 не зверталась до нотаріальної контори з заявами про оформлення своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя після смерті чоловіка.

Висновок суду про те, що на момент смерті ОСОБА_11 позивач ОСОБА_8 проживала разом з нею та фактично прийняла спадщину належними та допустимими доказами не підтверджений. Натомість позивач проживала та була зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, тоді як спадкодавиця ОСОБА_11 була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3 за іншою адресою. Доказів спільного проживання суду не надано.

Крім того, в позові не зазначено, як підставу для задоволення позовних вимог обставин які свідчили б про фактичне прийняття спадщини ОСОБА_8 після померлої бабусі та ОСОБА_11К . після померлого чоловіка. Суд самостійно, вийшовши за межі позовних вимог, встановив ті обставини на які не посилалась позивач, як на підстави для задоволення її позову.

Виходячи з положень ст. 1226 та ст.1276 ЦК України спадкування у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов»язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців.

Відповідно до вимог п. 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої Наказом Міністерства юстиції № 20/5 від 03.03.2004 року нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.

При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_10 вказані норми закону нотаріусом дотримані не були, але позивач ОСОБА_8 своїм правом на прийняття спадщини після померлої ОСОБА_8 у встановленому законом порядку не скорислась, позовні вимоги про поновлення строку на прийняття спадщини не заявлялись, отримана у спадок частина квартира продана, а отже її права, як спадкоємиці після померлої ОСОБА_11 не порушені та захисту в судовому порядку не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення є помилковим та передчасним, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1218, 1226, 1268, 1276, 1301 ЦК України, ст.ст. 88, 303, 307, п. п. 3, 4 ст. 309 , 314, 316, 317, 319 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 травня 2016 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_9, Першої Чернігівської державної нотаріальної контори про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними та визнання права власності на частину квартири відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 4 244 (чотири тисячі двісті сорок чотири) гривні 24 копійок в повернення судового збору.

Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: