Ухвала суду № 58920167, 01.07.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10128/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2016 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Ластовка Н.Д., секретар судових засідань Фузік Г.В., за участю сторін судового провадження: прокурора Пономарьової М.С., слідчого Гончарука А.П. та представника ТОВ «Стессо» ОСОБА_2 розглянувши в приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Гончарука А.П. про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016101040000107 від 30.06.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України,

в с т а н о в и в :

До слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва надійшло вищезазначене клопотання слідчого, яке погоджене з заступником керівника Київської місцевої прокуратури № 4 Шитою Н.М., та обгрунтоване тим, що у провадженні слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції України в місті Києві перебувають матеріали досудового розслідування, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42016101040000107 від 30.06.2016 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України.

Встановлено, що до СВ Дніпровського УП ГУ НП України в м. Києві з Київської місцевої прокуратури № 4, з метою проведення подальшого досудового розслідування, надійшли матеріали кримінального провадження № 42016101040000107 від 30.06.2016.

Так, 30.06.2016 до Київської місцевої Прокуратури № 4 надійшла заява представника ТОВ «Стессо» ОСОБА_2 про те, що службовими особами Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на нежитловий будинок-адміністративний (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тампере, буд. 5, за дочірнім підприємством «Аптірек».

Згідно вказаної заяви, 11.03.2016, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тампере, будинок 5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕССО» (02105, м. Київ, вул. Тампере, буд. 5, ЄДРПОУ: 40335301). Підставою для проведення вказаної реєстрації було: рішення Яготинського районного суду Київської області від 25.07.2008 року, протоколу засідання ради директорів № 2/2016 від 26.02.2016 року Акціонерної компанії «СЕНКАТЕЛ» (Республіка Кіпр), передавальний акт б/н від 26.02.2016 року, виданий Акціонерною компанією «СЕНКАТЕЛ», передавальний акт б/н від 11.03.2016 року, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю «СТЕССО» та Дочірнім підприємством «АПРІТЕК» та розподільчий баланс б/н від 26.02.2016 року, виданий Акціонерною компанією «СЕНКАТЕЛ» та Дочірнім підприємством «АПРІТЕК», станом на 18.02.2016 року. Відповідно до поданих документів, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 28790753 від 17.03.2016 року 15:29:12) право власності на нежитловий будинок-адміністративний (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тампере, буд. 5, загальною площею 1945,60 кв. м. було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «СТЕССО».

В подальшому, 09.06.2016, у ТОВ «СТЕССО» відбулися зміни керівника компанії (призначений новий директор) та єдиного учасника товариства. Єдиним учасником товариства стала компанія «ТПН С.А.» (Беліз). відповідні відомості було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Однак, через деякий час, керівництву ТОВ «СТЕССО» стало відомо, що його було позбавлено права власності. Відповідно до інформаційної довідки №32054707 від 23.06.2016 року, 22.06.2016 року було проведено державну реєстрацію права власності на нежитловий будинок-адміністративний (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тампере, буд. 5 за Дочірнім підприємством «АПРІТЕК».

Реєстрація права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна відбулась із суттєвим порушенням законодавства у сфері державної реєстрації. Так, підставою для прийняття такого рішення було: копія протоколу засідання Акціонерної компанії «СЕНКАТЕЛ» № 4/2016 від 11.04.2016, яка своїм одноособовим рішенням визначила, що вказаний об'єкт нерухомого майна має бути відчужено від ТОВ «СТЕССО» на користь ДП «АПРІТЕК». Зокрема, у вказаному протоколі було зазначено «… з метою захисту власних капітальних інвестицій… відмінити передачу права власності на нежитловий будинок-адміністративний (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тампере, буд. 5».

Акціонерна компанія «СЕНКАТЕЛ» була єдиним учасником ТОВ «СТЕССО» до 09.06.2016 року, після чого Єдиним учасником товариства стала компанія «ТПН С.А.» (Беліз), вказані зміни було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в порядку, встановленому чинним законодавством України. Проте, у протоколі засідання Акціонерної компанії «СЕНКАТЕЛ» № 4/2016 від 11.04.2016 зазначається, що прийняте Акціонерною компанією «СЕНКАТЕЛ» рішення ґрунтується на тому, що на день складення протоколу компанія «ТПН С.А.» не виконала умови договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «СТЕССО» від 31.03.2016 року. Проте, компанія «ТПН С.А.» стала єдиним учасником ТОВ «СТЕССО» лише 09.06.2016, крім цього вказане нерухоме майно, щодо якого «відмінялась передача права власності», вже було у власності ТОВ «СТЕССО», а отже Акціонерна компанія «СЕНКАТЕЛ» не мала жодних правових підстав для прийняття вказаного рішення.

Таким чином, державним реєстратором в порушення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснила державну реєстрацію права власності на нежитловий будинок - адміністративний (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тампере, буд. 5 за Дочірнім підприємством «АПРІТЕК».

На цей час, вказане у клопотанні майно визнано речовим доказом так, як воно відповідає критеріям передбаченим ст. 98 КПК України.

Тобто, в ході досудового розслідування виникла необхідність накладення арешту на нежитловий будинок - - адміністративний (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тампере, буд. 5, а тому слідчий, враховуючи положення ст. 170 КПК України, звернувся до суду з цим клопотанням.

У судовому засіданні сторони кримінального провадження заявлене клопотання підтримали у повному обсязі, просила задовольнити з підстав викладених у ньому.

Зокрема, прокурор зауважила, що метою арешту вищевказаного нерухомого майна є збереження речових доказів та належне проведення оціночно-будівльної експертизи, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Бо, існують обставини, які підтверджують, що не застування арешту майна (нежитловий будинок - адміністративний (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тампере, буд. 5) може призвести до приховування, пошкодження, зникнення, втрати, знищення речових доказів по кримінальному провадженню, а також його незаконного відчуження, з метою проведення судової оціночно-будівельної та економічної експертиз.

А, вказане у клопотанні майно визнано речовим доказом так, як воно відповідає критеріям передбаченим ст. 98 КПК України.

В свою чергу, враховуючи положення ст. 172 КПК України слідчий суддя вважає за можливе розглядати дане клопотання у відсутність інших учасників процесу, та дослідивши надане клопотання на відповідність КПК України кримінальне провадження, заслухавши думку учасників процесу, приходить до наступного.

В силу положень ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка передбачає, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При цьому, ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання надання накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Так, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності до ст. 170 КПК України, оскільки останнє містить в собі критерії визначені даною статтею Кодексу.

Клопотання органу досудового розслідування відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених Главою 17 Розділу ІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.

Тож, слідчий суддя погоджується з заявником в частині того, що необхідно накласти арешт на майно на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у даній статті цього Кодексу, та зокрема забезпечить виконання завдань такого арешту та досягнення його мети передбаченої ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів.

За таких обставин, слідчий суддя враховувати правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та, вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб та накласти арешт саме на підставі ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на нежитловий будинок - - адміністративний (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тампере, буд. 5 з забороною його відчуження.

Негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на слідчого Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції в місті Києві Гончарука А.П. та прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Пономарьову М.С.

Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Копія ухвали надіслати слідчому, прокурору, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: Н.Д. Ластовка