Рішення № 58919834, 01.06.2016, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4039/16-ц

Провадження № 2/752/2938/16

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

01 червня 2016 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого по справі судді - Мирошниченко О.В.

за участю секретарів - Мархотко А.С., Бурлака Т.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «ВУСО», про стягнення суми страхового відшкодування, суд -

в с т а н о в и в:

У березні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила, стягнути з відповідача ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» на її користь вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 у розмірі 37 880 грн. 61 коп. та судові витрати у розмірі 551 грн. 20 коп..

В обґрунтування позову зазначено про те, що 27.11.2015 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 2518603-02-30-01, страхова сума складає 300 000,00 грн., строком дії до 27.11.2016 року.

31.12.2015 року о 20 год. 38 хв., в м. Києві на перехресті вул. Ізюмська та пров. Червоноармійський за участю автомобіля НОМЕР_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої вищевказаний автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

03.01.2016 року позивачем подано на адресу відповідача ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» заяву про настання дорожньо-транспортної пригоди , що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу, однак ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» листом від 13.01.2016 року (вих. № 160/656575) відмовлено у виплаті страхового відшкодування. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, надавши письмові заперечення.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, 31.12.2015 року о 20 год. 38 хв., в м. Києві на перехресті вул. Ізюмська та пров. Червоноармійський за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої вищевказаний автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

Відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 було забезпечено договором добровільного страхування наземних засобів за № 2518603-02-30-01 від 27.11. 2015 року.

Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 02.01.2016 року ОСОБА_1 повідомила ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно рахунку-факторингу № БА-0000092 від 05.01.2016року сума збитків становить 38 070 грн.96 коп.

02.01.2016 року було подано до ПрАТ «СК «ВУСО» заяву про виплату страхового відшкодування у зв'язку із пошкодження застрахованого автомобіля, однак 27.07.2013 року листом № 160/565575 від 13.01.2016 року ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» відмовлено у виплаті страхового випадку та зазначено, що позивач порушила п. 4.2, п. 11.1.1 та п. 11.1.2 Договору добровільного страхування наземних засобів.

Згідно п.4.2 Договору «До зміни обставин (картини) події (місцезнаходження учасників ДТП, слідів настання страхового випадку і т.ін.), що сталася, але не пізніше, ніж через 2 години повідомити про настання страхового випадку Страховика за телефоном 0-800-50-37-73».

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами, що визначено ч. 1 ст. 252 ЦК України.

Перебіг строку починаються з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, що визначено ч. 1 ст. 253 ЦК України.

В пункті 4.2 Договору подія від якої слід вести відлік 2 годин для телефонного повідомлення є «зміна обставин (картини) події.

Така зміна обставин події ДТП не настала, а отже і підстав здійснювати телефонний дзвінок у ОСОБА_1 не було.

Відповідно п. 4.3 Договору передбачено, що у «випадку, якщо виконання вказаних вимог було неможливо, Страхувальник, тобто саме ОСОБА_1, надати документальне підтвердження такої наявності поважних причин».

На підтвердження неможливості виконання вимог п 4.2 Договору з боку ОСОБА_1 підтверджується ваучером № 0020, який зазначає, що ОСОБА_1 купила путівку для відпочинку у готелі СПА «Верхоли» на період з 25.12.2015 р. по 05.01.2016 р.

Згідно до п. 5.1 Розділу 5 Договору ОСОБА_1 надала усі необхідні документи для підтвердження факту настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно зі ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог п. 5 ч.1 ст.26 ЗУ «Про страхування» Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

Разом з тим, у п.19 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013року №4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки роз'яснено, що з урахуванням змісту ст. 979 ЦК України та ст.16 Закону України Про страхування у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний заплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку і 5 ч. 1 ст. 989 ЦК, п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що страхувальник (позивач) у разі настання страхового випадку зобов'язаний до зміни обстановки події, що сталася, але не пізніше 2 годин, повідомити про настання страхового випадку Страховика (відповідача), а також до державних органів в компетенцію яких входить підтвердження факту настання страхового випадку. У разі відсутності повідомлення Страхувальника про настання страхового випадку до зміни обставин події, Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.

В свою чергу пунктами 11.1.1 Договору встановлено, що протягом 25-ти робочих днів з моменту отримання від Страховильника всіх необхідних документів, вказаних у р.11 цих правил, скласти Страховий акт про визнання випадку страховим (не страховим) чи призначити додаткове розслідування у випадку, коли Страховик з наявних даних не може прийняти однозначне рішення.

Як вбачається з пояснень представника позивача та підтверджується дослідженими доказами (а.с. 13) 31.12. 2015 року відбулась подія, що відповідно до п.4 Договору є страховим випадком, в наслідок якої застрахований автомобіль пошкоджено невстановленою особою, та характер і обсяг відповідних пошкоджень автомобіля зафіксовано представниками правоохоронних органів, які прибули на місце події за повідомленням позивача, що було здійснено безпосередньо після виявлення події.

Пропуск 2-х годинного терміну повідомлення відповідача про настання страхового випадку було допущено позивачем з причин, які на думку суду є поважними. Зокрема позивач була впевнена, що виконала цю умову договору та повідомила страхову компанію вчасно, оскільки вона саме перебувала поза межами м. Києва, а її чоловік здійснив повідомлення 03.01.2016 р. Такі представника позивача знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

За таких обставин саме по собі не повідомлення позивачем протягом двох годин з моменту настання страхового випадку, за умови своєчасного звернення до правоохоронних органів які зафіксували всі обставини події, а також за умови відсутності зміни обставин події, не є законною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки жодним чином не позбавило відповідача можливості перевірити обставини події власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Так, в правовій позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 6-284цс15 визначено, що обов'язок особи невідкладно, але не пізніше певного строку з моменту настання страхового випадку, який може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, повідомити страховика про такий випадок, установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини страхового випадку власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. Тому сам по собі факт неповідомлення страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків.

Таким чином в судовому засіданні належними і допустимими доказами підтверджено як факт наявності договірних відносин, визначених Договором, що зумовлює обов'язок відповідача в разі настання страхового випадку здійснити страховий платіж, так і факт настання страхового випадку, а саме заподіяння пошкоджень застрахованого транспортного засобу, вартість яких становить 37 880 грн.61 коп. Франшиза, відповідно до п.3.2 Договору становить 0,50%, але не менше 500 грн.

Таким чином, з урахуванням франшизи відповідач, згідно умов Договору зобов'язаний виплатити позивачу страхове відшкодування в сумі 37 880 грн.61коп., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 551 гривень 20 коп. на користь позивача.

На підставі ст. ст. 22, 1166, 1167, 990 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в:

Позов - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (код ЄДРПОУ 31650052) на користь ОСОБА_1 вартість відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 37 880 гривень 61 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (код ЄДРПОУ 31650052) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 551 гривень 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення через Голосіївський районний суд м. Києва, а особи, що приймали участь у судовому розгляді але не були присутні під час проголошення рішення протягом 10 діб з дня отримання копії судового рішення.

Суддя