Рішення № 58919506, 11.07.2016, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/924/16-ц

Провадження № 2/715/486/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року Глибоцький районний суд Чернiвецької областi

у складі головуючого судді - Цуренка В.А.

секретар судового засідання - Оршевська С.М.

та за участю представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в смт. Глибока в залі суду справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту в розмірі 23743,34 Євро, що за курсом 28,81 відповідно службового розпорядження НБУ від 19.04.2016 року складає 684045,61 грн., посилаючись на те, що 23 липня 2008 року між ними і відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № CVN0AR33550062. Згідно умов даного договору ОСОБА_2 було надано кредит в розмірі 6053,92 Євро терміном до 22.07.2015 року. Відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки згідно графіку погашення кредиту. В забезпечення виконання зобовязання за договором № CVN0AR33550062, 23 липня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки. Відповідач ОСОБА_2 свої зобовязання належним чином не виконав. Просить суд стягнути солідарно з відповідачів на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 23743,34 Євро, що за курсом 28,81 відповідно до службового розпорядження НБУ від 19.04.2016 року складає 684045,61 грн. та судові витрати.

В судове засідання представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» не зявився, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити і справу розглянути у відсутності їх представника.

Представник вiдповiдача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість з підстав, зазначених у запереченні.

Вислухавши пояснення представника відповідача та, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Так, із кредитно-заставного договору № CVN0AR33550062 від 23 липня 2008 року, вбачається, що відповідач ОСОБА_2, отримав кредит в розмірі розмірі 6053,92 Євро терміном до 22.07.2015 року. Відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки згідно графіку погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобовязання за договором № CVN0AR33550062, 23 липня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки.

Згідно ст.526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки, укладеним між банком та ОСОБА_4 не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки п. 11 цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитно - заставного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, надіславши 16 червня 2015 року письмову вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів на протязі 5 календарних днів, як вбачається з реєстру відправлених повідомлень вказане повідомлення відповідачам було направлено 22 червня 2015 року, враховуючи розумні строки на їх доставку не більше 5 днів, суд вважає, що банком встановлено строк виконання зобовязання до 02 липня 2015 року.

Таким чином, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, тобто до 02 січня 2015 року.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у свій постанові по справі № 6-933цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів при розгляді справ з аналогічними правовідносинами.

Проте, позов до поручителя про стягнення заборгованості за кредитно-заставним договором був пред'явлений 11 травня 2016 року, тобто поза межами 6-місячного строку дії поруки, у зв'язку з чим він не може бути задоволений через припинення поруки.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України по справі № 2003цс15.

Умовами кредитно-заставного договору, а саме пунктом 14.9 передбачено застосування штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання будь-якого грошового зобов'язання по даному договору понад 30 календарних днів.

У той самий час, згідно з пунктами 14.2, 14.3 кредитного договору сторонами передбачена сплата пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, що є також порушеннями грошового зобов'язання, за що передбачена відповідальність у вигляді штрафу ( 14.9 договору ).

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За таких обставин, судом в судовому засіданні встановлено, що заборгованість відповідача ОСОБА_2 на 19.04.2016 року становить 22604,44 ЄВРО, яка складається з заборгованості за кредитом 5783,02 Євро., заборгованість по процентам за користування кредитом 740,54 Євро, заборгованість за пенею 16080,88 Євро, що еквівалентно 651233,92 грн. Вказані розміри заборгованості виникли на підставі умов, передбачених кредитним договором і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Як вбачається із п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК. Тому суд вважає правомірними позовні вимоги про стягнення коштів в іноземній валюті ЄВРО.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст. ст. 79, 88 ЦПК України суд вважає, що судові витрати у справі слід розподілити відповідно до задоволених вимог.

З огляду на те, що позов задоволено частково, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути 9768,17 грн. (із розрахунку 10260,68*95,20:100= 9768,17).

На пiдставi викладеного, керуючись ст.ст. 203, 526, 527, 530, 536, 549, 551, 553-555, 559, 610-612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3-11, 15, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № CVN0АR33550062 від 23 липня 2008 року в розмірі 22604 (двадцять дві тисячі шістсот чотири) ЄВРО, 44 Євро центи, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 9768,17 (девять тисяч шістдесят вісім) гривень, 17 копійок на р/р № 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Глибоцький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: