Рішення № 58918619, 07.07.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий в І інстанції: Подіновська Г.В. Єдиний унікальний номер справи: 658/1098/15-ц

Доповідач: Борко А.Л. Справа №22-ц/791/1450/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

Головуючого Борка А.Л.

Суддів: Приходько Л.А.

ОСОБА_1

Секретар Кутузова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 16 березня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про повернення депозиту, нарахованих відсотків та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулась у суд із позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про повернення депозиту та нарахованих відсотків та стягнення моральної шкоди, зазначаючи, що між нею та відповідачем 23.09.2013 року було укладено договір банківського вкладу «стандарт на 12 місяців», відповідно до якого банк прийняв від позивача кошти на вкладний (депозитний) рахунок у сумі - 40850,00 грн. у формі вкладу (депозиту) на строк зберігання 12 місяців з 23 вересня 2013 року по 23 вересня 2014 року з виплатою відсотків. 04 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернулась у банк із заявою про розірвання договору, але відповіді на свою адресу не отримала. У звязку із наведеним, позивач просив повернути суму внесених коштів на депозитний рахунок - 40850,00 грн., нараховані відсотки за договором банківського вкладу - 10110,38 грн., відшкодування моральної шкоди -10000,00 грн.

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 16 березня 2016 року позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про повернення депозиту та нарахованих відсотків та стягнення моральної шкоди задоволено частково. Стягнено з публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_2 суму внесених на депозитний рахунок коштів у розмірі 40850,00 грн. Стягнено з публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_2 суму нарахованих процентів за договором банківського вкладу у розмірі 18075,48 грн. Стягнено з публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_2 суму встановленого індексу інфляції за весь час прострочення боргу у розмірі 18874,21 грн. Стягнено з публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_2 витрати на оплату правової допомоги 1232,80 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнено з публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь в дохід держави судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 778,00 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

На думку колегії суддів, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції передчасно прийшов до зазначеного вище висновку з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась із позовом до суду, посилаючись на порушення ПАТ КБ «Приватбанк» умов договору банківського вкладу. Позивач надала суду копію заяви № 8А1УПЖ25000737926648 від 23.09.2013 року на оформлення вкладу Стандарт на 12 місяців та копії квитанцій.

Відповідно до ч.4 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно до ст.57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Вимоги до письмових доказів встановлені ст.64 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Так, статтею 59 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Отже, на думку колегії суддів, позивач як сторона по справі, зобовязаний довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема, щодо існування спірних правовідносин між сторонами, наявність стягуваних грошових коштів на рахунку та невиконання відповідачем взятих на себе договором зобовязань, оскільки обовязок подання доказів покладається на сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження позовних вимог, позивач надала суду копію заяви № 8АМІШ25000737926648 від 23.09.2013 року на оформлення вкладу Стандарт на 12 місяців та копії квитанцій.

Проте, відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття опозиції (акцепту) другою стороною.

Як вбачається із ст.629 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно до ст.1059 ЦК України,договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо несення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (далі Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174. (далі - Інструкція) передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Виходячи з положень ст.1059 ЦК України, п.1.4.Положення, п.2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Вказана вище позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-96цс14 (реєстраційний номер рішення 39689404).

Таким чином, на підтвердження своїх вимог, з урахуванням вимог ст.1059 ЦК України, на думку колегії суддів, позивач повинна була надати суду саме договір банківського вкладу, а не заяву на оформлення вкладу, яка зокрема не містить навіть печатки банківської установи. Крім того, на підтвердження внесення коштів на рахунок, позивач має надати оригінал платіжного документу, що відповідає вимогам НБУ (містить печатку банківської установи) про несення за цим договором коштів. Будь-які інші докази не є допустимими.

Відповідно до ст.64 ЦПК України,письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати оригінал.

На думку колегії суддів, посилання позивача на квитанції про внесення грошових коштів є безпідставними, оскільки згідно з пунктом 2.9 глави IV "Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами" розділу 2 "Приймання готівки" Інструкції № 174, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Як вбачається з матеріалів справи, інших доказів існування спірних правовідносин позивачем в адресу суду не надано. При цьому відповідач позбавлений можливості надати суду банківський екземпляр договору та платіжного документу, у зв'язку з окупацією АРК та вилученням окупаційною владою всіх банківських документів Кримської філії, у тому числі оригіналів договорів депозитних вкладів та документів дня каси (в яких зберігаються і оригінали документів клієнтів про внесення коштів). Також окупаційною владою вилучено частину майнового комплексу ПАТ КБ Приватбанк, що використовувався в роботі Кримської філії відповідача. Ці обставини є загальновідомими, і згідно зі ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню (хоча, крім цього, відповідачем у матеріали справи надавались докази щодо вилучення окупаційної владою оригіналів банківських екземплярів договорів та документів каси).

Окрім зазначеного вище, заочним рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя Республіки Крим від 16.09.2014 року зобов'язано ПАТ КБ Приватбанк в особі Кримського регіонального управління припинити протиправні дії (бездіяльність), які проявляються у невиконанні зобов'язань, які випливають з укладених договорів банківського вкладу та договорів банківського рахунку на суму 10925222445.85 рублів (копія в матеріалах справи).

Таким чином, на думку колегії суддів з урахуванням наданих вище доказів, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо витрат на правову допомогу необхідно зазначити наступне.

Згідно до ст.84 Цивільного процесуального кодексу України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Відповідно до 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені у справі судові витрати. До судових витрат належать і витрати на правову допомогу.

Витрати на правову допомогу - це витрати сторін та третіх осіб, які вони несуть у звязку із оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, що беруть участь у справі.

Поняття правової допомоги адвоката та фахівця у галузі права надано у ст.ст.12, 56 ЦПК України.

Згідно до ст.12 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.56 ЦПК України, особа, яка надає правову допомогу, допускається ухвалою суду за заявою особи, що приймає участь у справі і має такі права: знайомитися з матеріалами справи, робити з них виписки, знімати копії долучених до справи документів, ти присутнім в судовому засіданні. У матеріалах справи ухвала суду про допуск до участі у справі особи, яка надає правову допомогу - відсутня.

Законодавство розрізняє такі два поняття, як особа, яка надає правову допомогу в порядку 56 ЦПК України та залучається до справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі, із повноваженнями передбаченими даною статтею, та представник сторони по справі, із повноваженнями наданими їй відповідно до п.1. ст. 44 ЦПК України.

Повноваження особи яка надає правову допомогу в силу п. 2 от. 56 ЦПК України обмежені.

Як вбачається з матеріалів справи, в даній справі, представництво здійснювалось відповідно до ст.44 ЦПК України, а тому зважаючи на те, що надання допомоги представником не відноситься до виду судових витрат, понесені позивачем витрати по оплаті послуг представника не підлягають відшкодуванню. Витрати на правову допомогу повинні бути підтверджені документально. Тому інші засоби доказування цих обставин, крім письмових, є недопустимими.

Згідно до Закону України « Про граничний розмір компенсації витрат на правову змогу у цивільних та адміністративних справах» № 4191 - VI від 20.12.2011 року, який набрав чинності 01.01.2012 р. встановлений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений у вигляді 40% мінімальної заробітної плати та вказано, що він визначається з урахування участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під вивчення окремих процесуальних документів поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Таким вимогам закону, на думку колегії суддів, рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 16 березня 2016 року не відповідає.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ КБ "Приватбанк" підлягає задоволенню.

Судові витрати,згідно з вимогами ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" у розмірі - 855,79 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст.88, 213, 303, 307, 309, 316 ЦПК України колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - задовольнити.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 16 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні її позову.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" судові витрати у розмірі - 855,79 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий А.Л. Борко

Судді: Л.А Приходько

ОСОБА_1