Рішення № 58917802, 21.06.2016, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/96/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Бережанський районний суд Тернопільської област

"21" червня 2016 р.

в особі: судді Німко Н.П.

при секретарі Олексів О.Б.

з участю:

позивачки ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Тернопільської філії ПАТ «Укртелеком» про скасування наказів притягнення до дисциплінарної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася із позовом до відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Тернопільської філії ПАТ «Укртелеком» й просила суд скасувати накази №-388 від 19 жовтня 2015 року та №-392 від 21 жовтня 2015 року «Про застосування дисциплінарного стягнення», згідно яких оголошено догани ОСОБА_5. В обґрунтування заявлених вимог позивачка послалася на те, що після поновлення її судом 02 липня 2015 року на попередньому місці роботи в Тернопільській філії ПАТ «Укртелеком», рішення суду не виконувалося, до роботи на робоче місце посадові особи відповідача її не допускали, виганяли, принижували, що змушувало її неодноразово звертатися в правоохоронні органи і лише 28 вересня 2015 року в Тернопільській філії ПАТ «Укртелеком» м. Тернополя її офіційно ознайомили з наказом про поновлення на роботі, де вона надала уповноваженій особі відповідача свою трудову книжку, пройшла всі інструктажі і приступила до роботи. При цьому, 28 вересня 2015 року в філії м.Тернополя їй запропонували дати пояснення чому вона була відсутня на робочому місці 21 вересня, 22 вересня, 23 вересня та 24 вересня 2015 року, оскільки на неї було складено акти про відсутність на робочому місці. Раніше з такою пропозицією до неї ніхто не звертався і про такі акти вона почула вперше і цього ж числа написала пояснюючу записку. Після цього, лише 21 жовтня 2015 року її ознайомили з наказом №-388 від 19 жовтня 2015 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» і оголошення їй догани, а 02 листопада 2015 року її ознайомили із наказом №-392 від 21 жовтня 2015 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» і наступну догану. Вважає такі накази відповідача незаконними, упередженими, оскільки ніяких прогулів вона не допускала, офіційно на роботу в ті дні прийнята не була, хоча протягом такого часу й перебувала в приміщенні Бережанського відділення Тернопільської філії ПАТ «Укртелеком» за адресою: вул. С.Бандери, 1 м. Бережани, однак до роботи її не допускали. Вважає, що при винесенні й прийнятті оскаржуваних нею наказів адміністрацією відповідача грубо порушено вимоги трудового законодавства щодо застосування дисциплінарного стягнення, чим грубо порушено її права, передбачені Конституцією України, нормами трудового законодавства України та ст. 14 Європейської конвенції з прав людини та Протокол №-12 до неї, щодо дискримінації, ст. 23 загальної Декларації прав людини, що « кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття».

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити, скасувати накази №-388 від 19 жовтня 2015 року та №-392 від 21 жовтня 2015 року «Про застосування дисциплінарного стягнення», згідно яких оголошено догани ОСОБА_5. В обґрунтування заявлених вимог позивачка дала пояснення, які за своїм змістом фактично є аналогічними тим, що викладені у позовній заяві. Додатково пояснила, що після того як рішення суду 02 липня 2015 року її було поновлено, як незаконно звільнену на роботі, 03 липня 2015 року вона прийшла на своє попереднє місце роботи в приміщення Бережанської дільниці Тернопільської філії ПАТ «Укртелеком», а саме на другий поверх в лінійно-апаратний зал (далі ЛАЗ) де до цього вона здійснювала діяльність по забезпеченню роботи електрозв»язку Укртелекому в цілому. При цьому вона показала ОСОБА_6Я.( керівнику Бережанської дільниці) рішення суду про своє поновлення, на що він сказав, що вона все одно до роботи не допущена. 08 липня 2015 року працівник Бережанської дільниці ОСОБА_7 сказав, щоб вона покинула приміщення ЛАЗу, оскільки вона не є допущеною до роботи. Цього ж дня звернулася з приводу недопущення її до роботи працівниками відповідача в міліцію і ОСОБА_7 даючи пояснення працівникам міліції казав, що у нього немає наказу з Тернополя про допуск її до роботи. Після цього на вхідних дверях ЛАЗу були поміняні коди доступу, які їй ніхто не повідомив і вона вже не мала змоги заходити туди, а тому всі подальші дні коли приходила на роботу, то сиділа або в пустих приміщеннях, або в коридорі на стільці, могла в деякі дні тимчасово відлучатися, щоб звернутися в міліцію і написати чергове звернення з приводу не допущення її до роботи. Саме 21 вересня 2015 року коли вона була в приміщенні дільниці, зранку вона зайшла до ОСОБА_6Я й в черговий раз запитала чи може вона приступити до роботи, на що той заперечив. Після цього вона пішла в пусте приміщення на другому поверсі де і перебувала, коли близько 10 год. ОСОБА_6 приніс їй наказ від 18 серпня 2015 року Тернопільського керівництва про її поновлення на роботі на виконання рішення суду, яке було копією, не завіреною, без печаток. ОСОБА_6 підписалася, що ознайомлена з таким наказом, однак зазначила, що не згідна з ним і залишилася перебувати у цьому ж приміщенні. При цьому ОСОБА_6 не казав їй приступати до роботи і повідомив, що немає на це вказівки з Тернополя. Весь цей день вона перебувала у приміщення Бережанської дільниці. Наступного дня, 22 вересня 2015 року вона прийшла у приміщення Бережанської дільниці, знову звернулася до Хамузи з приводу роботи, на що той сказав, що вона не допущена до роботи. В цей же день, вона звернулася в Бережанський райвідділ міліції з приводу не допущення її до роботи, після чого, до кінця робочого дня перебувала в приміщенні дільниці. У подальшому, 25 вересня 2015 року, коли вона перебувала в тому ж пустому залі, до неї зайшов ОСОБА_6 ознайомив її із розпорядженням №-382 про відрядження в м.Тернопіль для подання трудової книжки та проходження відповідних інструктажів. 28 вересня 2015 року вона прибула в м.Тернопіль в приміщення філії відповідача, там подала трудову книжку, пройшла інструктаж з техніки безпеки. Одночасно ОСОБА_8, ознайомив її з актами про її відсутність на роботі 21, 22 вересня 2015 року на що вона написала письмове пояснення. Потім, з 29 вересня 2015 року почала вже безпосередньо працювати, мала доступ до ЛАЗу, оскільки працівники дільниці повідомила їй коди доступу до ЛАЗу. В подальшому, 21 жовтня 2015 року ОСОБА_6 ознайомив її з наказом про догану за прогул від 21 вересня 2015 року, а 02 листопада 2015 року він же ознайомив її із таким же наказом про догану за прогул 22 вересня 2015 року. Додатково пояснила, що за весь цей період вона просила Хамузу дати їй для підписання журнал виходу на роботу, однак він цього не зробив, а потім вона помітила, що журнал зник. І лише тепер, коли вона фактично вже працює, такий журнал знову з»явився. Також пояснила, що з Правилами внутрішнього трудового розпорядку на роботі у відповідачем її було ознайомлено ще до її незаконного звільнення в січні 2015 року; після її поновлення на роботі з липня 2015 року з такими правилами ніхто повторно її не ознайомлював, вона ж продовжувала виходити на роботу додержуючись раніше відомого їй графіку,хоча до часу звільнення її попередня робота мала характер й позмінної. Як їй пояснювало керівництво, вона могла б приступити до роботи лише після проходження інструктажів з техніки безпеки та охорони праці, тобто з 28 вересня 2015 року, а до цього вона не могла бути допущеною до роботи. Лише після 28 вересня 2015 року їй було вказано на її реальне робоче місце в приміщенні ЛАЗу, а до цього ніхто їй не казав, де вона має працювати чи перебувати.

У судовому засіданні представник відповідача позову не визнала в цілому, в його задоволенні просить відмовити. В обґрунтування заперечень зазначила, що позивачка була повідомлена про її поновлення на роботі 21 вересня 2015 року, однак у зазначений в оскаржуваних наказах період 21 вересня та 22 вересня 2015 року на робочому місці не перебувала без поважних причин, чим порушила Правила внутрішнього трудового розпорядку. Поряд з цим визнала, що після поновлення позиваки на роботі 21 вересня 2015 року її повторно не ознайомлювали в такими правилами, оскільки вони на час поновлення позивачки на роботі не змінилися. Одночасно визнала, що позивачка могла приступити до виконання своїх робочих обов»язків лише після 28 вересня 2015 року після проходження інструктажу з техніки безпеки та охорони праці. Про наявність, відсутність чи факт ведення журналу обліку виходу на роботу в Бережанській дільниці Укртелекому їй не відомо. В решті дала пояснення, які за своїм змістом є аналогічними поданим суду письмовим запереченням.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно дослідивши, перевіривши та оцінивши подані сторонами докази, як в обґрунтування заявлених вимог, так і в обґрунтування заперечень проти позову, допитавши свідків, вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Стаття 3 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право на звернення до суду, в порядку встановленому законом, за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

У відповідності до ч. 2 ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, а у відповідності до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 2, 4 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Стаття 4 Кодексу законів про працю України визначає, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України про працю, прийнятих відповідно до нього.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 02 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 18 вересня 2015 року, уточнені позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково. Поновлено ОСОБА_1 на попереднє місце роботи в Тернопільській філії ПАТ «Укртелеком», у Комбінований центр телекомунікацій №-142 (м.Тернопіль), в цех експлуатації об»єктів зв»язку ( м.Тернопіль) із місцем роботи в м. Бережанах Тернопільської області. Рішенням суду передбачено негайне виконання в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Згідно наказу т.в.о. директора Тернопільської філії ОСОБА_4 акціонерного товариства «Укртелеком» від 18 серпня 2015 року №-398\к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1О.» на підставі рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 02 липня 2015 року, визначено п.1 Поновити ОСОБА_5 на посаді електромеханіка електрозв»язку цеху експлуатації об»єктів зв»язку (м.Тернопіль) Комбінованого центру телекомунікацій №-142 ( м.Тернопіль) Тернопільської філії ПАТ «Укртелеком». П.2 Визначити робоче місце ОСОБА_5 у приміщенні за адресою : м.Бережани, вул. Степана Бандери, 1. П.3 Керівнику групи бухгалтерського та податкового обліку фінансово-економічного відділу ОСОБА_9 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за один місяць. П.4 начальнику відділу управління персоналом та організаційного розвитку ОСОБА_10 ознайомити ОСОБА_1 з даним наказом під підпис.

21 вересня 2015 року позивачка була ознайомлена із змістом такого наказу в приміщенні станційно-лінійної дільниці №-1 КЦТ №-142 Тернопільської філії ПАТ «Укртелеком» яка розташована по вул. Ст. Бандери, 1 в м.Бережани Тернопільської області. Також їй було вручено копію такого наказу, однак, як стверджує позивачка із таким наказом вона не була згідна, оскільки на ньому не було всіх необхідних реквізитів - штампу та відтиску «мокрої» печатки підприємства.

У подальшому, комісією в складі начальника СЛД №-1 м. Бережани ОСОБА_6, інженера СЛД №-1 м.Бережани ОСОБА_7, електромеханіка станційного устаткування електрозв»язку 1 кат. ОСОБА_11 21 вересня 2015 року в м.Бережани складено акт про те, що ОСОБА_1 21 вересня 2015 року була відсутня на роботі з 13 год. 15 хв. і до кінця робочого дня, 17 год. 30 хв. Комісія аналогічного складу 22 вересня 2015 року склала аналогічного змісту акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі у ті ж самі години 22 вересня 2015 року.

28 вересня 2015 року начальник цеху ЕОЗ КЦТ-142 ОСОБА_8 склав на ім»я т.в.о. директора ТФ ПАТ «Укртелеком» доповідну записку про те, що електромеханік електрозв»язку цеху ЕОЗ КЦТ-142 ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 21 вересня 2015 року з 13. 15 до17.30 4 год. 15 хв.; 22 вересня 2015 з 13.15 до 17.30 4 год. 15 хв., про що складено відповідні акти. Також просив притягнути зазначену особу (позивачку) до відповідальності згідно КЗпПУ за грубі порушення внутрішнього трудового розпорядку.

28 вересня 2015 року позивачка, згідно розпорядження №-322 від 24 вересня 2015 року Т.в.о. директора Тернопільської філії ПАТ «Укртелеком» була відряджена в м.Тернопіль в Тернопільську філію ОСОБА_4 акціонерного товариства «Укртелеком» для проходження інструктажу з охорони праці та пожежної безпеки, оформлення зарплатної картки, надання трудової книжки та ознайомлення з нормативними документами товариства.

Зазначено числа позивачка прибула у вищевказане підприємство, де здала трудову книжку й пройшла відповідні інструктажі; при цьому з правилами внутрішнього трудового розпорядку вказаного підприємства вона ознайомлена не була.

Також, в цей же день, позивачка була ознайомлена із вищезгаданими актами від 21 та 22 вересня 2015 року про її відсутність на роботі у зазначені дні з 13 год. 15 хв. до кінця робочого дня, 17 год. і з цього приводу писала одне письмове пояснення, у якому вказала, що у зазначені дні та години вона перебувала в приміщенні телекому, в пустому залі, або в коридорі, оскільки до робочого місця, всупереч рішення суду про її поновлення на роботі, її не допускали, про що вона повідомляла правоохоронні органи.

У подальшому, наказом №-388 від 19 жовтня 2015 року т.в.о. директора ПАТ «Укртелеком» Тернопільської філії «Про застосування дисциплінарного стягнення» електромеханіку електрозв»язку Цеху експлуатації об»єктів зв»язку КЦТ №-142 м. Тернопіль ОСОБА_5 за відсутність на роботі 21 вересня 2015 року протягом 4 годин 15 хвилин оголошено догану.

У мотивувальній частині наказу зазначено, що 21 вересня 2015 року електромеханік електрозв»язку Цеху експлуатації зв»язку КЦТ №0142 м. Тернопіль Тернопільської філії ПАТ «Укртелеком» ОСОБА_5 була відсутня на роботі без поважних причин 4 години 15 хвилин, а саме : з 13 год. 15 хв. до кінця робочого дня 17 год. 30 хв., що є порушенням Правил внутрішнього трудового розпорядку товариства. При прийнятті такого рішення були враховані письмові пояснення позивачки, доповідна начальника ЦЕОЗ КЦТ №-142 ОСОБА_8 від 28 жовтня 2015 року, акт від 21 вересня 2015 року про відсутність на роботі ОСОБА_1

21 жовтня 2015 року позивачка була ознайомлена із згаданим наказом під розписку й зазначила, що з ним не згідна, оскільки 21 вересня її не було допущено до роботи на її попереднє робоче місце, але вона знаходилася цілий робочий день з 08 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв. в коридорах і пустих приміщеннях телекому.

Наказом №-392 від 21 жовтня 2015 року т.в.о. директора ПАТ «Укртелеком» Тернопільської філії «Про застосування дисциплінарного стягнення» електромеханіку електрозв»язку Цеху експлуатації об»єктів зв»язку КЦТ №-142 м. Тернопіль ОСОБА_5 за відсутність на роботі 22 вересня 2015 року протягом 4 годин 15 хвилин оголошено догану.

У мотивувальній частині цього наказу зазначено, що 22 вересня 2015 року електромеханік електрозв»язку Цеху експлуатації зв»язку КЦТ №0142 м. Тернопіль Тернопільської філії ПАТ «Укртелеком» ОСОБА_5 була відсутня на роботі без поважних причин 4 години 15 хвилин, а саме : з 13 год. 15 хв. до кінця робочого дня 17 год. 30 хв., що є порушенням Правил внутрішнього трудового розпорядку товариства. При прийнятті такого рішення були враховані письмові пояснення позивачки, доповідна начальника ЦЕОЗ КЦТ №-142 ОСОБА_8 від 28 жовтня 2015 року, акт від 21 вересня 2015 року про відсутність на роботі ОСОБА_1

02 листопада 2015 року позивачка була ознайомлена із згаданим наказом під розписку й зазначила, що з ним не згідна, оскільки 22 вересня її не було допущено до роботи на її місце роботи, що є зафіксовано працівниками райвідділу міліції; цілий робочий день з 08 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв. вона знаходилася в коридорах і пустих приміщеннях телекому.

Суд вважає за доцільне зазначити, що такого документу, як доповідна начальника ЦЕОЗ КЦТ №-142 ОСОБА_8 від 28 жовтня 2015 року сторона відповідача суду не надала і дата такого документу є пізнішою, аніж дати зазначених у згаданих наказах відсутності позивачки на роботі (21 та 22 вересня 2015 року).

Суд також вважає, що оскаржувані накази не є конкретним.

Так, в обох оскаржуваних наказах відсутня інформація про пункт та розділ Правил внутрішнього трудового розпорядку товариства, за порушення яких ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Натомість, представник відповідача у свої запереченнях вказує, що позивачкою порушено п.5.2. таких правил.

Також, у згаданих наказах не зазначено місцезнаходження робочого місця, де позивачка мала виконувати свою роботу і на якій вона була відсутня згідно таких наказів.

Відповідно до вимог ст. 40 КЗпП України, прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин, більше трьох годин протягом робочого дня. Відсутністю на роботі є знаходження працівника поза територією підприємства або об'єкта, де він відповідно до трудових обов'язків повинен виконувати доручену йому роботу. Здійснення прогулу є дисциплінарним порушенням, власником підприємства або уповноваженим ним органом на працівника може бути накладено дисциплінарне стягнення, а саме догана або звільнення відповідно дост. 147 КЗпП України.

Згідно ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано, в тому числі, такий захід стягнення як догана.

Відповідно до ст.ст.148-149 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Виходячи з п.24 роз»ясень викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року « Про практику розгляду судами трудових спорів», прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Згідно ст. 21 КЗпП Українина працівника покладено обов'язок виконувати роботу, визначену угодою між ним та власником та дотримання внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно дост. 142 КЗпП Українитрудовий розпорядок на підприємствах, установах, організаціях, визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються у встановленим цією статтею порядку.

Нормами статті 29 КЗпП України визначено обов'язок власника або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце; До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: 1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Положеннями статей 52, 57, 66 КЗпП України передбачено, що тривалість робочого тижня, щоденної роботи, час її початку і закінчення та час початку і закінчення перерви для відпочинку й харчування визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Правилами внутрішнього трудового розпорядку публічного акціонерного товариства «Укртелеком», затверджених на конференції трудового колективу ПАТ «Укртелеком» 04 серпня 2011 року та введеними в дію наказом голови правління ОСОБА_12 №-402 від 30 серпня 2001 року ( далі Правила) визначено наступне:

П.2.10 Правил, до початку роботи за укладеним трудовим договором працівник повинен ознайомитися під розписку з правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором, умовами праці, своїми правами та обовязками, а також пройти інструктаж з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної охорони.

П.4.1 Правил, роботодавець зобовязаний забезпечити працівників робочими місцями та надавати роботу за умовами трудового договору.

Розділом 5 зазначених Правил визначено тривалість робочого часу, режим роботи.

П.5.2 Правил визначено, щ у товаристві встановлюється такий режим роботи:

- початок роботи о 8 год. 30 хв.;

- закінчення роботи о 17 год. 30 хв.;

- щоп»ятниці закінчення роботи о 16 год. 15 хв.;

- перерва на харчування та відпочинок 12 год 30 хв. до 13 год. 15 хв.

П.5.4 Правил визначено, що на безперервних виробництвах, де не може бути додержано встановленої для працівників щоденної або щотижневої тривалості робочого часу, застосовуються графік змінності.

Пунктом 5.5 Правил, визначено, що кожного дня працівник у спеціальному журналі засвідчує своїм підписом прибуття на робоче місце та відмічає час закінчення роботи.

Як визнано у судовому засіданні позивачкою та представником відповідача, із такими Правилами позивачка була ознайомлена в період до 15 жовтня 2011 року; після її звільнення в січні 2015 року і після поновлення її на роботі судом 02 липня 2015 року і по даний час позивачка із такими Правилами повторно під розписку не ознайомлена. Також, як повідомила позивачка, до її звільнення вона ходила на роботу по змінно; спеціального журналу для засвідчення підписом про прибуття на робоче місце та час закінчення роботи їй (позивачці) 21 та 22 вересня 2015 року не надавали.

У своїх письмових запереченнях сторона відповідача стверджує, що позивач приступила до роботи 21 вересня 2015 року ( на наступний робочий день після набрання згаданим рішенням суду від 02 липня 2015 року законної сили); згідно з табелем обліку робочого часу ЦЕОЗ ( м.Тернопіль), 21 та 22 вересня 2015 року ОСОБА_1 відпрацювала по 4,00 год. при нормі 8,25 годин\день.

Суд вважає необґрунтованим таке твердження сторони відповідача, оскільки, як визнано у судовому засіданні представником відповідача, позивачка не могла бути допущена до виконання своїх робочих обов»язків без проходження відповідних інструктажів, які були з нею проведені лише 28 вересня 2015 року; а з правилами внутрішнього трудового розпорядку у ПАТ «Укртелеком», позивачка після її поновлення на роботі взагалі не була ознайомлена. Відомостей про час прибуття на робоче місце та час закінчення роботи позивачкою 21 та 22 вересня 2015 року, які мали бути засвідченні підписом позивачки у спеціальному журналі згідно згаданих Правил, сторона відповідача суду не представила, як відомостей, що позивачка відмовилася засвідчувати такі відомості.

Також, суд не приймає, як підтверджені належними й допустимими доказами твердження сторони відповідача, що позивачка ОСОБА_1 21 та 22 вересня 2015 року була відсутня на роботі без поважних причин понад три години, що є порушенням режиму роботи, встановленого п.5,2 Правил внутрішнього трудового о розпорядку у ПАТ «Укртелеком», оскільки у судовому засіданні не доведено, що позивачці було встановлено і доведено до її відома режим роботи на підприємстві, який передбачений саме п.5.2 Правил, а також, що у відповідності до п.4.1 Правил відповідач забезпечив 21 та 22 вересня 2015 року позивачку робочим місцем та надавав їй роботу за умовами трудового договору.

Як вже вказано вище, сторона відповідача визнала у судовому засіданні, що позивачка не могла бути допущена до роботи 21 та 22 вересня 2015 року, оскільки вона не пройшла відповідних інструктажів і в ці дні їй не могло бути визначено її місце роботи та надано до виконання роботу, безпосередньо повязану із тією посадою, на якій її було поновлено рішенням суду.

Покази свідків сторони відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 щодо відсутності позивачки О.О. 21 та 22 вересня 2015 року на роботі та в приміщеннях Бережанського цеху електрозв»язку суд оцінює критично, оскільки такі особи перебувають у трудових відносинах із відповідачем, є його підлеглими, як ствердила позивачка із ОСОБА_6 Т та ОСОБА_7 у неї виникали конфліктні ситуації з приводу недопущення ними її до роботи та, що саме зазначені особи перешкоджали їй в доступі до її попереднього місця роботи.

За таких обставин у суду виникає обґрунтований сумнів в неупередженості показів зазначених свідків, а тому, з врахуванням інших вищевказаних встановлених у судовому засіданні обставин в їх сукупності, покази зазначених свідків суд не приймає до уваги як допустимі докази.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що встановлені по справі фактичні обставини виключають можливість вважати законним накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнення за відсутність її на робочому місці більше трьох годин 21 та 22 вересня 2015 року, а тому її притягнення до дисциплінарної відповідальності згаданими оскаржуваним наказами суд вважає вчиненим всупереч вимогам трудового законодавства, тобто незаконним, оскільки приймаючи оскаржувані рішення про накладення на позивачку дисциплінарних стягнень у виді доган, відповідач не врахував письмові пояснення позивачки, відсутність її вини та заподіяної шкоди й всупереч трудовому законодавству України притягнув її до дисциплінарної відповідальності, тому позовні вимоги є обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки суд прийшов до висновку про повне задоволення вимог позивачки і при зверненні до суду вона сплатила судовий збір за такими вимогами в розмірі 551 ( пятсот пятдесят одна) гривня 20 коп. то вони підлягаю стягненню з відповідача на користь позивачки в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 14, 60, 61, ст. 88 ЦПК України, ст. ст. 21, 29, 40, 52,57,66, 142,147 Кодексів законів про працю України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів ( із змінами), суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати як незаконний наказ №-388 від 19 жовтня 2015 року «Про застосування дисциплінарного стягнення», прийнятий т.в.о. директора Тернопільської філії ОСОБА_4 акціонерного товариства «Укртелеком» ОСОБА_13 про оголошення догани електромеханіку електрозвязку Цеху експлуатації об»єктів зв»язку КЦТ №-142 м. Тернопіль ОСОБА_5 за відсутність на роботі 21 вересня 2015 року протягом 4 годин 15 хвилин.

Скасувати як незаконний наказ №-392 від 21 жовтня 2015 року «Про застосування дисциплінарного стягнення», прийнятий т.в.о. директора Тернопільської філії ОСОБА_4 акціонерного товариства «Укртелеком» ОСОБА_13 про оголошення догани електромеханіку електрозвязку Цеху експлуатації об»єктів зв»язку КЦТ №-142 м. Тернопіль ОСОБА_5 за відсутність на роботі 22 вересня 2015 року протягом 4 годин 15 хвилин.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Укртелеком» в особі філії ОСОБА_4 акціонерного товариства «Укртелеком» в користь позивача ОСОБА_1 551 ( пятсот пятдесят одну) гривню 20 коп. понесених судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів після прийняття рішення суду. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_14