Рішення № 58915905, 07.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4640/16

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: Ісаєва Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого-судді: Ісаєвої Н.В.,

суддів: Журавльова О.Г, ОСОБА_2,

при секретарі: Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 та Державного підприємства «Морська аварійно - рятувальна служба» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Морська аварійно - рятувальна служба» про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтував тим, що з 2010 року працював першим заступником начальника Державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба (далі ДП «МАРС»), 10.09.2013р. наказом Міністерства інфраструктури України №277-0 його призначено виконуючим обовязки начальника ДП «МАРС», а 11.09.2013р. наказом того ж міністерства його призначено головою ліквідаційної комісії ДП «МАРС». 5.10.2015 р. головою ліквідаційної комісії підприємства призначено іншу особу, і його було увільнено від виконання обовязків виконуючого обовязки начальника підприємства і він знов приступив до виконання обовязків першого заступника начальника ДП «МАРС». Про своє звільнення з підприємства на підставі ст.40п.4 КЗпП України за прогул здійснений 17.12.2015р., позивач дізнався 11.01.2016р. і йому було надано копію наказу №1-к від 21.12.2015р. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки на підприємстві більше року відсутні електро -, тепло- та водопостачання, а рахунки заарештовані. У звязку з відсутністю фінансування, 29.12.2014р. було прийнято наказ №536 щодо дистанційності праці - у разі необхідності проведення нарад призначався день та час зборів, а зв'язок за допомогою інтернету або телефонного звязку. Оскільки 17 грудня 2015р. він був присутній на підприємстві з 8 години і змерзнувши, залишив його, узявши роботу на дім, ніяких повідомлень щодо знаходження в цей день протягом усього робочого дня у приміщенні підприємства, температура у якому була менше 0 °С, не отримував. Просив суд поновити його на роботі на посаді першого заступника начальник ДП «МАРС», стягнувши з останнього середній заробіток за час вимушеного прогулу по час ухвалення рішення у справі, витрати на відрядження у сумі 21235,20 грн. та моральну шкоду у сумі 5000 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов підтримала, просила його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 проти позову заперечувала, дала суду пояснення, що на дату наради на 17.12.2015р. на 10 годину було запрошено позивача, однак він не зявився, про причини неявки не сповістив, про що було складено відповідні акти і його звільнено за прогул.

Рішенням суду позов задоволено частково.

На дане рішення сторони принесли апеляційні скарги, в яких просять рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити їх вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4 та скасування рішення з ухваленням нового, у задоволенні апеляційної скарги ДП «МАРС» відмовити.

Частиною 3 ст. 303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до вимог ч.3,4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Між тим, постановляючи рішення, суд першої інстанції цих вимог закону не врахував, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального права.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні встановлено наступне.

Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП України працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Відповідно до ст.11 ППК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За статтею 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

На позивача, який працював першим заступником начальника ДП «МАРС», 10.09.2013р. Наказом Міністра інфраструктури України №277-О покладено виконання обовязків начальника ДП «МАРС», а 11.09.2013р. наказом №678 того ж Міністра його призначено головою ліквідаційної комісії ДП «МАРС».

У звязку з відсутністю фінансування ДП «МАРС», відсутності електро -, тепло ¬та водопостачання, арештом рахунків, 29.12.2014р. прийнято наказ № 536 щодо встановлення режиму роботи - у звязку з відсутністю опалення на підприємстві, з метою збереження здоровя працівників, встановлено дистанційний режим роботи - погоджено виконання доручених працівникам завдань та обовязків вдома, що не перешкоджатиме виробничому процесу, проведення нарад та зборів працівників за попереднім їх повідомленням про дату та час з урахуванням температурного режиму.

5 жовтня 2015 р. наказом №400 Міністра інфраструктури України головою ліквідаційної комісії ДП «МАРС» призначено ОСОБА_6, а Наказом №203-0 від 30.10.2015р. Міністра інфраструктури України позивача було увільнено від виконання обовязків начальника підприємства і він знову приступив до виконання обовязків першого заступника начальника ДП «МАРС».

Наказом голови комісії з ліквідації ДП «МАРС» №1-к від 21.12.2015р. позивача звільнено з посади першого заступника начальника ДП «МАРС» 17.12.2015р. через відсутність на роботі більше 3 годин протягом робочого дня без поважних причин, п.4ст.40 КЗпП України.

За порушення трудової дисципліни до працівника, статтею 147 КЗпП України, передбачено застосування стягнення - догани чи звільнення. При цьому стаття 149 КЗпП України вказує, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок.

Представником відповідача не оспорювалося, що денна температура 17 грудня 2015р. складала нижче 0 °С, а працівники ДП «МАРС» взимку працювали дистанційно у звязку з не опалюванням приміщення та відсутності електрики. Як зазначив представник позивача у своїх поясненнях, що позивач з 8 до 10 години 17 грудня 2015р. був присутнім на підприємстві і ніякого виклику на 10 годину від керівництва ДП «МАРС» не отримував. Стороною відповідача не надано суду доказів повідомлення позивача про його явку на роботу 17.12.2015р. на 10 годину. Крім цього судом встановлено, що перелічені фактори у частині 3 статті 149 КЗпП України, керівник ДП «МАРС» при звільненні позивача не врахував, пояснень від нього не зажадав, актів про його відмову від надання таких пояснень стороною відповідача суду взагалі не представлено, як не представлено і належним чином завірених копій, або оригіналів актів від 17 грудня 2015р. про відсутність позивача на робочому місці.

Встановлені обставини, дали підстави суду вважати звільнення позивача незаконним, а тому він підлягав поновленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.4 ОСОБА_7 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права» №10-1389/0/4-12 від 27.09.2012р. і статті 27 Закону України "Про оплату праці", пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

З довідки наданої відповідачем ДП «МАРС» про нараховану заробітну плату позивачу з 1.12.2014р. по 17.12.2015р. вбачається, що середня заробітна плата за два місяці, що передували місяцю у який було звільнено позивача складає 6948,41 гри. у жовтні 2015р. та 6948,41 грн. у листопаді 2015р. Кількість робочих днів у цих місяцях складає по 21 дню.

Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати позивача за жовтень та листопад 2015р. складає 330,88 грн. ((6948,41 +6948,41) / 42.)

Як було встановлено судом, позивач перебував у вимушеному прогулі з 18.12.2015 р. по 28.04.2016р., що становить 92 дні.

Враховуючи вищевикладене, розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу, яку відповідач зобовязаний виплатити на користь позивача розраховується наступним чином: 92 дні х 330,88 грн. = 30440,96 грн.

У відповідності до ст. 47 КЗпПУ. власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 116 КЗпПУ. при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути сплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

По даних довідки відповідача по нарахованій позивачу заробітній платі №27лк- 16 від 25.02.2016р., випливає,що відповідач розрахувався з відповідачем щодо заробітні платі, але не сплатив позивачу при звільненні заборгованість по витратах на відрядження, яка становить 21235,20 грн. і сума якої не оспорюється відповідачем, а тому на підставі ст.116 КЗпП України, така сума підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення грошей відповідає нормам законодавства і підстав для скасування в цій частині немає.

Окрім цього позивач, посилаючись на норми ст.237-1 КЗпП України, просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 грн., яку обґрунтував тим, що порушення відповідачем його прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Однак в цій частині позивачу було незаконно відмовлено і судова колегія вважає, що необхідно стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

Щодо посилань представника відповідача в апеляційній скарзі на акти від 17,18 та 19 січня 2015р. складені членами ліквідаційної комісії ДП «МАРС» про відсутність позивача за його місцем проживання у період з 19 до 22 години, , що дані цих актів не спростовують доводів позивача. Судовій колегії за її проханням було надано табель обліку робочого часу ДП «Марс» за грудень 2015 року, однак наданий документ не був завірений, не має ніяких підтверджень його належності.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують рішення суду.

Справа колегією суддів розглянута відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які знаходяться в матеріалах справи, належність та допустимість яких перевірена колегією суддів та їм надана оцінка в рішенні суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволенні позову в частині моральної шкоди.

Керуючись ст.. 303, п. 2,ч.1,307,319, 324 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ДП « МАРС» відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2016 року частково скасувати.

Стягнути з ДП «МАРС» на користь ОСОБА_4 2000 гривень моральної шкоди.

В інший частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Н.В.Ісаєва

Судді : О.Г Журавльов

ОСОБА_2