Рішення № 58914562, 05.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/2360/15-ц Головуючий у І інстанції Мазка Н. Б.Провадження № 22-ц/780/3627/16 Доповідач у 2 інстанції Гуль В. В.Категорія 26 05.07.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

05 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Гуля В.В.,

суддів: Білоконь О.В., Даценко Л.М.,

при секретарі: Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» на рішення Макарівського районного суду Київської області від 22 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Пашківський сад» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

у серпні 2015 року ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» звернувся до суду із позовом, посилаючись на те, що 22.07.2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладений кредитний договір № МКЕХР2.1116.007, відповідно до п.п. 1.1.1 якого, банк передав відповідачу кредит в сумі 125000,00 гривень до 21.01.2015 року, процентна ставка за користуванням кредитом - 20.00% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем, ОСОБА_4 та ТОВ «Пашківський сад» укладений договір поруки №РХ029031.110820.002 від 22.07.2013 року, згідно якого відповідач ТОВ «Пашківський сад» зобов'язався відповідати як солідарний боржник за усіма зобов'язаннями.

Також 22.07.2013 року в забезпечення зобов'язань за кредитним договором між позивачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №РХ029031.1117.002, згідно якого остання зобов'язалася відповідати як солідарний боржник за усіма зобов'язаннями.

Оскільки станом на 27.01.2016 року заборгованість за кредитним договором №МКЕХР2.1116.007 від 22.07.2013 року становить 25306.92 гривень, яка складається з простроченої заборгованості по тілу кредиту 7569,95 гривень; простроченої заборгованості за процентами 370,09 гривень; простроченої заборгованості за комісією по кредиту 2500,00 гривень; сума неустойки (пеня, штраф) 14866.88 гривен: штраф 2568.00 гривень нарахований 21.08.2015 року, пеня - 12298.88 гривень, яку позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_2. ГОВ «Пашківський сад» заборгованість за кредитним договором №МКЕХР2.1116.007 від 22.07.2013 року в розмірі 25306.92 гривен;

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 22 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі у зв'язку з порушення норм матеріального та процесуального права позивач просить рішення суду скасувати позов задовольнити.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.07.2013 року між ТОВ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №МКЕХР2.1116.007.

Згідно договору поруки №РХ029031.110820.002 від 22.07.2013 року, укладеного між ТОВ «Всеукраїнський банк розвитку», ОСОБА_4 та ТОВ «Пашківський сад», поручитель ТОВ «Пашківський сад» в особі директора ОСОБА_2 поручається перед банком за виконання відповідачем-позичальником ОСОБА_2 зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплата яких встановлюються кредитним договором №MKF.XP2.1116.007 від 22.07.2013 року та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання).

З додаткової угоди №1 до договору поруки №РХ029031.110820.002 від 22.07.2013 року, встановлений строк повернення строкового кредиту ОСОБА_2 21.08.2015 року (а.с.20. 21. 35-38).

Згідно договору поруки №РХ029031.1117.002 від 22.07.2013 року, укладеного між ТОВ «Всеукраїнський банк розвитку», ОСОБА_3. та додаткової угоди №1 до договору поруки №РХ029031.1117.002 від 22.07.2013 року, поручитель ОСОБА_3. поручається перед банком за виконання відповідачем-позичальником ОСОБА_2 зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплата яких встановлюються кредитним договором №РХ029031.1117.002від 22.07.2013 року та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання). Встановлений строк повернення кредиту - 21.08.2015 року (а.с.22, 24).

Згідно повідомлень банку №9.02/596 від 14.08.2015 року на ім'я ОСОБА_2, №902/594 від 14.08.2015 року на адресу ТОВ «Пашківський сад», №902/595 на ім'я ОСОБА_3, банк вимагав повернення суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 30875.14 гривен, яка утворилась станом на 14.08.2015 року (а.с.25-28).

З квитанції №785285 від 12.11.2014 року вбачається, що платник ОСОБА_2 сплатив комісію за зміну умов договору (згідно додаткової угоди №1 від 12.11.2014) згідно кредитного договору №МКЕХР2.1116.007 від 22.07.2013 (а.с.69).

З квитанції №8635870 від 14.12.2015 року вбачається, що платник ОСОБА_2 погасив заборгованість по кредиту згідно договору №МКЕХР2.1116.007 від 22.07.2013 року в сумі 25100.00 гривень. Платіж прийнятий ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» 14.12.2015 року (а.с.84).

Згідно постанови правління Національного банку України №914 від 21.12.2013 року, відкликана банківська ліцензія та ліквідоване ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку ( а.с.91 -94. 101-103).

З розрахунку заборгованості станом на 27.01.2016 року за договором №МКЕХР2.1116.007 від 22.07.2013 року, вбачається, що заборгованість становить 25306.92 гривен, а саме: поточна заборгованість по тілу кредиту 00.00 гривень; прострочена заборгованість по тілу кредиту 7569.95 гривень; поточна заборгованість за процентами 00.00 гривень; прострочена заборгованість за процентами 370.09 гривень; прострочена заборгованість за комісією по кредиту 2500.00 гривень; сума неустойки (пеня, штраф) 14866.88 гривень (а.с.106-114).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнав їх належними, допустимими, достовірними, але прийшов до висновку, що позов є таким, що не підлягає задоволенню, оскільки встановлено, що додатковою угодою від 12.11.2014 року, укладеною сторонами, строк повернення кредиту відповідачем ОСОБА_2 визначений 21.08.2015 року, тобто відповідачу за позикою була надана відстрочка, але не враховуючи умови зазначене додаткової угоди позивач продовжував нарахувати заборгованість за кредитом. При цьому платежі відповідача не враховувались на протязі місяця. Так платіж 25.10.2013 року на суму 9418.50 гривен був зарахований 22.11.2013 року, тобто через 27 календарних днів; платіж від 26.1 1.2013 року на суму 9440.56 гривен був зарахований 24.12.2013 року після спливу 28 календарних днів.

Суд вважав, що позивачем помилково в односторонньому порядку збільшено процентну ставку, а також те, що місяць видачі кредиту починається 22.07.2013 року і спливає 22.08.2013 року. Таким чином позивач мав право нараховувати комісію лише після 22.08.2013 року, а нарахована ним комісія з 01.08.2013 року в сумі 1250.00 гривень безпідставно.

Крім того штаф та пеня є подвійним стягненням.

Проте такий висновок суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом правильно установлено, що станом на 27.01.2016 року за договором №МКЕХР2.1116.007 від 22.07.2013 року у позичальника виникла заборгованість, яка складає 25306.92 гривен, а саме: поточна заборгованість по тілу кредиту 00.00 гривень; прострочена заборгованість по тілу кредиту 7569.95 гривень; поточна заборгованість за процентами 00.00 гривень; прострочена заборгованість за процентами 370.09 гривень; прострочена заборгованість за комісією по кредиту 2500.00 гривень; сума неустойки (пеня, штраф) 14866.88 гривень

Проте в іншій частині рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК Україини в зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального і процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає негайному виконанню у цей строк (термін)

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у відповідності до умов договору, який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України), і вимог законодавства.

Керуючись ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу

Відповідач згідно до п. 1.1.2. Кредитного договору Відповідач зобов'язаний був повернути всю суму кредиту до 21 серпня 2015 року, однак свої зобов'язання по своєчасному та повному погашенню кредиту Відповідач-1 не виконав.

Підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, суд перщої інстанції зазначив те, що 12 листопада 2014 року між ПАТ "ВБР" та Відповідачем-1 була укладена додаткова угода, відповідно до якої строк повернення кредиту ОСОБА_2 був визначений 21.08.2015 року, тобто Відповідачу-1 за позикою була надана відстрочка, але апелянт нехтуючи даний факт продовжував нараховувати заборгованість за кредитом. Також, суд першої інстанції вважає, що платежі Відповідача не враховувались на протязі місяця, так платіж 25.10.2013 року на суму 9418,50 грн. був зарахований 22.11.2013 року, лише через 27 календарних днів, а платіж від 26.11.2013 року на суму 9440,56 грн. був зарахований 24.12.2013 року через 28 календарних днів.

Проте як вбачається з матеріалів справи відповідно до п.1.1.2 Кредитного договору №MKЕХР2.1116.007 від 22.07.13 року термін користування кредитом до 21 січня 2015 року. ПАТ "ВБР" та ОСОБА_2 12 листопада 2014 року дійсно уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору №MKЕХР2.1116.007 від 22.07.13 року, згідно з якою Банк подовжив термін користування кредитом до 21.08.2015 року в зв'язку із листом- зверненням Відповідача-1 №1 від 22.04.2015 року. Відповідно до п.7 додаткової угоди №1 до кредитного договору від 12.11.2014 року "Всі інші пункти Кредитного договору №MKЕХР2.1116.007 від 22.07.13 року залишаються незмінними." Тобто, як випливає з данної додаткової угоди, відстрочку по сплаті кредиту Відповідачу надано не було, як стверджує суд першої інстанції. Відповідно до п.3 додаткової угоди, було затверджено новий графік по сплаті кредиту з урахуванням подовженого терміну користування за ним. Але, Відповідач-1 продовжував порушувати сплату кредитної заборгованості.

Висновки суду першої інстанції, про те, що банк не одрузу зараховув сплачені Відповідачем платежі, спростовуються розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що платіж в розмірі 9418,50 грн., було сплачено 25.10.2013 року та зараховано в один і той самий день, так само як і платіж у розмірі 9440,56 грн., було сплачено і зараховано у один день, а саме - 26.11.2013 року.

Також судом зазначено, що банком в односторонньому порядку було збільшено процентну ставку без врахування вимог договору і чинного законодаства. Але з таким висновком суду погодитись неможна, оскільки таких доказів матеріали справи не містять.

Не відповідають висновки суду і щодо подвійної відповідальності виходячи з наступного.

Згідно ст. 610 ЦК України зазначено порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Так, ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає пеню як один із різновидів неустойки - грошової суми або іншого майна, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо мова іде про неустойку (пеню) встановленій у грошовій сумі, то її розмір встановлюється договором або законом. При цьому, згідно ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки встановлений законом може бути збільшений у договорі. Згідно п.6.3 Кредитного договору "За порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії Банк нараховує Позичальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Тому, виходячи з вищенаведеного нарахована пеня по кредитному договору в сумі 4 616,90 грн. є законною та обгрунтованою. Щодо нарахування Позичальнику штрафу в розмірі 2 586,00 грн.: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Отже , принципова різниця між штрафом і пенею полягає в тому , що пеня стосується виключно грошового зобов'язання та сплачується за кожний день прострочення виконання зобов'язання, у той час як штраф стосується будь-якого зобов'язання і може сплачуватися одноразово за кожний факт невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Згідно з Цивільним кодексом України як пеня, так і штраф обчислюються у відсотках. Однак це не означає, що сторони за договором не можуть відступити від цього правила і визначити пеню або штраф не у відсотках, а у твердій сумі. Адже стаття 6 Цивільного кодексу надає сторонам можливість в договорі відступити від положень законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони не можуть відступити від положень законодавства в тому випадку, якщо законодавством це прямо заборонено. Пеня та штраф є видами відповідальності за різні порушення зобов'язань боржником. Штраф має разовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання. Зі змісту статті 611 ЦК вбачається, що зазначені правові наслідки можуть передбачатися безпосередньо законом або встановлюватися договором. Отже, в договорі сторони за домовленістю можуть встановити і вид відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, і розмір санкцій, і особливі умови їх сплати. Цивільний кодекс визначає пеню і штраф як види неустойки, а положення Господарського кодексу - як штрафні санкції.

Таким чином, штраф та пеня застосовуються в рамках одного виду відповідальності, а тому не суперечать статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до п.6.5 Кредитного договору при порушенні Позичальником строків платежів за кожним із грошових зобов'язань, передбачених даним договором, більш ніж на 30 днівборжник сплачує Банку штраф, який розраховується за наступною формулою: 1000,00 гривень + 5% від суми позову. Тому дії Банку при нарахуванні штрафу та суми пені є законними, та такими, що не суперечать діючому законодавству.

Ще однією підставою в відмові ПАТ "ВБР" щодо задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вважає те, що частиною 3 ст.254 ЦК України передбачено, що строк, визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Тобто, місяць видачі кредиту починається 22.07.2013 року і спливає 22.08.2013 року. Таким чином позивач мав право нараховувати комісію лише після 22.08.2013 року, а нарахована ним комісія з 01.08.2013 року в сумі 1250,00 грн. є безпідставною.

Проте з таким свисновком суду першої інстанції погодитись не може, виходячи із наступного.

Пунктом 1.1.4 кредитного договору, яким встановлено наступне: "Позичальник сплачує Банку одноразово комісію за надання фінансового інструменту в розмірі 0,00% (Нуль) від суми кредиту, що зазначений у п.1.1.1. у день укладення кредитного договору. Тобто, як встановлено данним пунктом, позичальник одноразову комісію не сплачую взагалі. З п.1.1.5 випливає: Позичальник сплачую Банку щомісячно комісію за надання кредитних ресурсів у розмірі 1,00 (один) % від суми кредиту, що зазначений у п.1.1.1, щомісяця в період сплати. Сплата комісії здійснюється у гривні. Розрахунок та нарахування здійснюється одноразово щомісяця в перший робочий день місяця за поточний місяць. Комісія за місяць видачі кредиту не нараховується. Розрахунок комісії здійснюється до повного погашення заборгованостиі за кредитом, на суму кредиту, що зазначений у п.1.1.1. При несплаті комісії у зазначений строк вона вважається простроченою. Тобто, як випливає з данного пункту, розмір комісії є фіксований, та становить 1250,00 грн. щомісячно, нараховується на початку кожного місяця за попередній. Термін на який посилається суд першої інстанції "Комісія за місяць видачі кредиту не нараховуються" твердить, що в місяць видачі кредут, а саме - 22.07.2013 року, Позичальник вказану комісію не сплачує. Як видно із розрахунку заборгованості перше нарахування комісії відбулося в серпні місяці, що в повній мірі відповідає умовам кредитного договору.

Позов пред'явлений про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтував наступним чином:

- зобов'язання повинні виконуватися належним чином (ст. 526, 530 ЦКУ);

- правовим наслідком порушення грошового зобов'язання є стягнення суми боргу та відсотків (ст. 625 , ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України );

- факт порушення (неналежного виконання) зобов'язання мав місце;

Відповідно до ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1052 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до п. 3.1.9, 3.1.11 кредитного договору, ст. 1050,1052 ЦК, ч.10 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" (У разі затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав).

Відповідачам направлялися повідомлення про порушення термінів виконання зобов'язань за кредитним договором з вимогою достроково повернути суму заборгованості за Кредитним договором, де чітко вказано, що заборгованість яка виникне на момент погашення, також має бути сплачена Відповідачами. Вимоги, зазначені у Повідомленні Відповідачі проігнорували, заборгованість погашено не було.

Враховуючи викладене та як встановлено судом та підтверджується розрахунком заборгованості, наданим Банком в підтвердження своїх позовних вимог, порушення (неналежне виконання) зобов'язання має місце, що в свою чергу є правовою підставою для задоволення позовних вимог.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваденням нового рішення про задоволення позову.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, проте оскільки поручителів двоє, а законодавством солідарної відповідальності між ними не передбачено, такі поручителі мають відповідати перед кредитором солідарно із поржником кожний за своїм договором поруки.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 22 березня 2016 рокускасувати та ухвалити нове.

Позов публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Пашківський сад» про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Пашківський сад» на користь публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за кредитним договором № МКЕХР2.1116.007 від 22 липня 2013 року у розмірі 25 306 грн. 92 коп. з яких: поточна заборгованість по тілу кредиту 00, 00 грн.; прострочена заборгованість по тілу кредиту - 7 569 грн. 95 коп.; поточна заборгованість за процентами - 00, 00 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 370 грн. 09 коп.; прострочена заборгованість за комісією по кредиту - 2500 грн.; сума неустойки (пеня та штраф) - 14 866 грн. 88 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Пашківський сад» на користь публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» судові витрати у розмірі 373 грн. 97 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді