Рішення № 58914519, 05.07.2016, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (265) 6-17-89, факс (265) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/793/16

381/1919/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Бутенка В.О.,

за участю секретаря: Литвиненко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору позики удаваним правочином, який вчинений з метою приховання іншого правочину - договору купівлі-продажу транспортних засобі та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до розписки, ОСОБА_3 взяв у ОСОБА_1 в борг два автобуси марки ПАЗ на суму 120000 гривень і зобов'язався повернути вищевказані кошти на протязі 2013-2014 років, але не пізніше ніж до 31.12.2014 року. Вказані транспортні засоби, 09.10.2012 року та 13.10.2012 року були зареєстровані за ОСОБА_2 за д.н. НОМЕР_2, д.н. НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, виданих Фастівським РЕВ при УДАІ ГУ МВС у Київській області. Спірні автотранспортні засоби були придбані ОСОБА_3 для ОСОБА_2 і за які вона виплатила позивачці 60000 гривень. Позивач вказує, що між ним та ОСОБА_3 був укладений не правочин у вигляді позики, а договір купівлі-продажу на підставі якого позивач передав у власність ОСОБА_3 два автобуси ПАЗ, а останній зобов'язався сплатити за них грошову суму коштів, визначену між сторонами, який був прихований шляхом видання ним відповідної розписки. Підтвердженням того, що між ними був укладений удаваний правочин, свідчить те, що фактично, одразу після видання ОСОБА_3 боргової розписки, відповідачкою за даним позовом ОСОБА_2 у встановленому законом порядку було здійснено процедуру реєстрації транспортних засобів на своє ім'я в органах державної автомобільної інспекції, про що свідчать копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та докази виплати ОСОБА_1, ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 60 000 грн.. Позивач вважає, що з вищенаведеного та змісту самої розписки, ним (ОСОБА_1) були передані ОСОБА_3 всі повноваження власника, в тому числі ті, що пов'язані з розпорядженням автомобілями, зняття їх з реєстрації в органах державної автомобільної інспекції, що свідчить не про передання у власність другій стороні (позичальникові) грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками, права користування чи керування автомобілем, а їх реальне відчуження, шляхом видання ОСОБА_3, позивачу відповідної розписки, з метою приховання іншого правочину - договору купівлі-продажу транспортних засобів.

Позивач та його представник в засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач та її представник в судовому засіданні проти позову заперечували.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що відповідно до розписки, ОСОБА_3 взяв у ОСОБА_1 в борг два автобуси марки ПАЗ на суму 120000 гривень і зобов'язався повернути вищевказані кошти на протязі 2013-2014 років, але не пізніше ніж до 31.12.2014 року (а.с. 5).

Вказані транспортні засоби, 09.10.2012 року та 13.10.2012 року були зареєстровані за ОСОБА_2 за д.н. НОМЕР_2, д.н. НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, виданих Фастівським РЕВ при УДАІ ГУ МВС у Київській області (а.с. 26).

Посилання сторони позивача на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який діяв в інтересах ОСОБА_2 був укладений не правочин у вигляді позики, а договір купівлі-продажу є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року визначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обовязки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Відповідно до Узагальнень Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2009 року, удаваним є правочин, що вчинюється з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили. Тому при укладенні удаваного правочину до відносин його учасників застосовуються правила щодо правочину, який сторони мали на увазі (який сторони приховали). Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином. При цьому, позивач повинен вказати, який інший правочин приховується з допомогою укладеного правочину. Спільною ознакою фіктивного та удаваного правочинів є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі усіма або принаймні одним із них. Різниця полягає в тому, що за удаваного правочину настають інші права та обовязки, ніж ті, що передбачені правочином. За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини. Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосовувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

ОСОБА_2 жодних зобов'язань по прихованому правочину перед ОСОБА_1 не має, оскільки не є стороною правочину. Доказів, що ОСОБА_3 при написанні розписки, укладенні договору, діяв в інтересах ОСОБА_2, підтвердження обов'язку ОСОБА_2 сплатити грошові кошти позивачем не надано. За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 235, 526, 610, 638, 655, 656, ЦК України, п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року10, 11, 60, 88, 205, 209, 212-215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору позики удаваним правочином, який вчинений з метою приховання іншого правочину - договору купівлі-продажу транспортних засобі та стягнення коштів відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя